А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

06.11.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Дідика В.М. (головуючий), Демченка С.М., Дворніченка В.І., при секретарі Федич Т.О., з участю прокурора Міцовди К.Д., підсудної ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляцією державного обвинувача - прокурора прокуратури Свалявського району на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 28.05.2013 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1 з середньою освітою, на утриманні 3 малолітніх дітей, судима 11.04.2012 року за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнена з 1 річним іспитовим терміном, засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 850 грн.

ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 22.11.2012 року, близько 11 год. в АДРЕСА_2 таємно викрала належні ОСОБА_4 820 грн., спричинивши йому на цю суму матеріальних збитків.

В апеляції порушується питання про скасування вироку та постановлення нового, внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченої та незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню, зокрема призначення покарання за правилами ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка апеляцію підтримала, пояснення підсудної, яка просила вирок залишити без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, і його кваліфікація за статтею кримінального закону в апеляції не оспорюються.

Отже, апеляційний суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 22.11.2012 року, близько 11 год. в АДРЕСА_2 таємно викрала належні ОСОБА_4 820 грн., спричинивши йому на цю суму матеріальних збитків.

Юридична кваліфікація діяння ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), є правильною.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Зазначених вимог Закону судом першої інстанції не дотримано. Зокрема, судом не взято до уваги попередню судимість ОСОБА_3, те, що злочин вона вчинила під час іспитового строку, на шлях виправлення не стала, а тому на думку колегії суддів покарання призначене судом першої інстанції у виді штрафу є за м'яким.

Отже, доводи апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 78, ч. 6 ст. 79 КК України у разі вчинення засудженою протягом іспитового строку нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71, 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинила новий злочин під час іспитового строку, згідно ст. 71 КК України, до покарання призначеного за цим вироком повністю або частково приєднується невідбута ОСОБА_3 частина покарання за попереднім вироком і остаточне покарання за сукупністю вироків повинно бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин та від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Вказаних вимог Закону судом першої інстанції також не дотримано, оскільки остаточне покарання ОСОБА_3 за правилами ст. 71 КК України не призначено.

За таких обставин, цей вирок в частині призначення покарання підлягає до скасування, з постановленням відповідно до ст. 420 КПК України по справі нового вироку, внаслідок невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину, особі засудженої і неправельного застосування кримінального закону, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України, колегія суддів враховує ступінь та характер суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, те, що злочин вчинено під час іспитового строку, дані про особу винної, яка за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 50), має на утриманні 3 неповнолітніх дітей (а.с. 49).

Обставинами, що пом'якшують покарання, колегія суддів визнає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Враховуючи загальні засади призначення покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляцію державного обвинувача - прокурора прокуратури Свалявського району задовольнити, вирок Свалявського районного суду від 28.05.2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до невідбутого покарання призначеного за вироком від 11.04.2012 року - 2 (два) роки, приєднати частину призначеного покарання за цим вироком - 1 (один) місяць й остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначити 2 (два) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

В решті вирок Свалявського районного суду від 28.05.2013 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: