АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/13788/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Андрейчук Т.В.

Доповідач - Шахова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д .

при секретарі - Охневській Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на судовий наказ Оболонського районного суду м. Києва від 5 серпня 2013 року

в справі за заявою Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві про видачу судового наказу,

В С Т А Н О В И Л А :

12 липня 2013 року Комунальне підприємство «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві звернулося в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги з ОСОБА_2, власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, який допустив заборгованість за спожиті послуги,станом на 08.07.2013 року , в розмірі 50 042, 74 грн.

5 серпня 2013 року Оболонським районним судом м. Києва заяву підприємства задоволено та видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово - комунальні послуги в сумі 5 042 грн.74 коп.

В порядку ст.105-1 ЦПК, ухвалою суду від 13 вересня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволені заяви про скасування судового наказу.

18 вересня 2013 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судовий наказ та відмовити стягувачу у видачі судового наказу. На обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує на те, що судом не враховано він не перебуває з Комунальним підприємством в договірних стосунках,відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,якою передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 зазначеного закону, зобов'язання у споживача виникають тільки на основі типового договору. Проте, між боржником і стягувачем ніякі правочини в письмовій формі, як це передбачено ст. 208 ЦК України, не укладалися. За таких обставин відносини, які склалися між боржником та заявником не можуть бути предметом наказного провадження, оскільки мав місце спір про право. Окрім того, апелянт вважає, що у стягувача КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» не має права вимоги на видачу судового наказу, оскільки ним не надано доказів, що останній надав,а він, як споживач отримав відповідні житлово-комунальні послуги. Крім цього, стягував не підтверджено,а судом не встановлено хто саме є споживачем послуг,оскільки в 2008 році згідно договору оренди нежитлового приміщення по вул. Попова.6 було ТОВ «Пан Аптекар», в 2012 року - ТОВ «Інститут прогресивних стоматологічних технологій», яке повинно самостійно і від власного імені укладати договори щодо надання житлово-комунальних послуг, про що повідомлявся стягувач. Насамкінець, апелянт вважає, що довідка, надана стягувачем про стан розрахунків по заборгованості, розрахованої за період з січня 2007 року по серпень 2010 року не відповідає приписам ст. 257 ЦК України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити та залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.3 статті 96 ЦПК України судовий наказ може , зокрема, бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно роз'яснень, викладених в п.13 Постанови Пленуму Вищого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами справ у порядку наказового провадження» від 23 грудня 2011 року № 14,якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні,телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (п.3 ч.1 ст.96 ЦПК) судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг,інших письмових доказів,що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того,заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи,що вказують на правильність і безспірність розрахунків,а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Як вбачається,згідно договором доручення від 04.01.2011 року № 50, укладеного між комунальним підприємством «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району в м. Києві та Комунальним підприємством «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві, останньому надано право здійснювати нарахування, облік та збір платежів зі споживачів за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень за літ. «А» в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 Будинок знаходиться на балансі комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району в м. Києві.

Задовольняючи заяву КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» про винесення судового наказу суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог, правильності та безспірності розрахунків та встановив,що відповідно до вимог цивільного законодавства України ОСОБА_2 зобов'язання щодо сплати отриманих комунально-житлових послуг не виконуються.

Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, з огляду на що підстав для скасування судового наказу не вбачається і доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не вливають.

Так, доводи апелянта провідсутність письмового договору між нимта стягувачем що не може, на його думку, свідчити про підставність вимог не грунтують на законі та не звільняє його , як наймача чи власника нежилого приміщення від обов'язку щодо оплати за надані послуги , оскільки фактично між сторонами існують договірні відносини, за якими стягувач надає боржнику послуги, а обовязок укладення договору на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги, відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладений на споживача. Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обгрунтованості заявленої матеріально - правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують право вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск строку позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише в позовному провадженні. Разом із тим, лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обгрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

На підтвердження своїх доводів щодо ненадання стягувачем житлово - комунальнихпослуг, невірного розміру заборгованості та того, що відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення обов'язок укладення договору щодо надання житлово-комунальних послуг було покладено на орендарів, зокрема, ТОВ «Пан Аптекар» та ТОВ «Інститут прогресивних стоматологічних технологій», апелянтом, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, належних доказів не надано.

Не ґрунтуються також доводи апелянта щодо відсутності у КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» 11 права на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу та спростовуються рішенням Київської міської ради «Про врегулювання взаємовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Києва» від 28.08.2008р. №79/79, згідно якого до проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків виконавцями цих послуг визначено балансоутримувачів житлових будинків або уповноважених ним осіб (п.2). 04.01.2011р. між КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві та балансоутримувачем -комунальним підприємством «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві укладено договір доручення №50,відповідно до якого підприємство є уповноваженою особою.

Згідно п.3.1 Статуту КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського район у м. Києві є самостійним суб'єктом господарювання та створений з метою здійснення нарахування та обліку платежів за житлово-комунальні послуги та забезпечення укладання договорів на споживання природного газу, теплової енергії, водопостачання та водовідведення з виробниками таких послуг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303.304,307, 309-1, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Судовий наказ Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги з ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді