АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22 ц -796/11841/2013 Головуючий у І інстанції Шевченко Т.М.
Доповідач - Корчевний Г.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Охневській Т.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - Жекової ГанниІванівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2013 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства"Київенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за електричну енергію, -
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2013 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за електричну енергію.
Обґрунтовував свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є споживачем електроенергії за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.п. 19, 21 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою КМ України від 26 липня 1999 р. № 1357, розрахунки населення здійснюються на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Відповідач не в повному обсязі виконує умови, зазначених Правил, а саме не здійснює оплату вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість. Станом на 01 лютого 2013 року заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становить 641 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за електричну енергію відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - Жекова Ганна Іванівна подала апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.
В апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що при проведені оплат відповідачем апелянт керувався встановленими загальними правилами зарахування коштів, які надійшли від споживачів: у разі сплати споживачем суми більшої, ніж поточне споживання, різниця зараховується в погашення заборгованості минулих періодів, включаючи й ті періоди, строк позовної давності за яким минув. За призначення платежу відповідальність несе платник (Постанова НБУ №22 від 21.01.2004). В цьому випадку і відбулося переривання строку позовної давності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 та є споживачем електроенергії за вказаною адресою. Між сторонами не було укладено письмового договору, однак в силу ст. 642 ЦК України сторонами були вчинені дії, які засвідчують бажання укласти договір, а саме надані відповідні послуги та здійснення їх оплати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов`язані з виробництвом, постачанням і використанням енергії регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Київенерго" вірно керувався нормами матеріального та процесуального закону, а саме п.20 Правил користування електричної енергії для населення розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електроенергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа місяця, якщо договором не встановленого іншого терміну.
З даних виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що за період з 01.02.2003р. по 31.12.2009 р. їй було нараховано до сплати 1834 грн. 29 коп., проте фактично було сплачено за вказаний період 1176 грн. 83 коп. Таким чином, за ОСОБА_2 утворилася заборгованість у розмірі 641 грн. у результаті неповної оплати наданих ПАТ «Київенерго» послуг з електропостачання у період з лютого 2003 р. по грудень 2009 р. включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а тому суд першої інстанції відповідно до заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності вірно застосував положення даної статті.
Посилання представника апелянта на те, що у разі сплати споживачем більшої суми, ніж за поточне споживання, різниця зараховується в погашення заборгованості минулих періодів, включаючи й той строк позовної давності за яким минув, колегія суду не приймає до уваги, оскільки позивачем пропущений трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Більше того, згідно виписки з особового рахунку відповідача за період з 01.02.2010 р. по 01.02.2013 їй було нараховано до сплати 968 грн., проте фактично було сплачено за вказаний період 984 грн. 46 коп. Переплату, здійснену відповідачем за вказаний період, не можна вважати підставою переривання строку позовної давності, оскільки у квитанціях на оплату відповідачка не вказувала про сплату заборгованості, сплачувала поточні платежі за електроенергію, допускаючи переплату, а відтак, заборгованості за спірний період не визнала.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.
Тому колегія суду вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2013 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - Жекової Ганни Іванівни- відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: