АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/12564/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Шумейко О.І.
Доповідач -Корчевний Г.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Корчевного Г.В.,
Суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі: Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 липня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані юридичні послуги та просила суд стягнути на свою користь суму боргу у розмірі 15 400 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що22 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем досягнута домовленість щодо представництва інтересів ОСОБА_3 у справі про стягнення на користь останнього з ОСОБА_4 заборгованості за договором позики, про свідчать видані нотаріально досвідченості довіреності на ім'я позивача.
Крім того, зазначає про усну домовленість щодо сплати винагороди, у разі ухвалення судом першої інстанції рішення на користь ОСОБА_3 у розмірі 10 % від суми коштів, зазначеної у рішенні суду, що підлягає стягненню на користь відповідача.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 червня 2012 року на користь відповідача стягнуто суму боргу у розмірі 551437 грн. 65 коп., копії рішення якого та виконавчі листи передала відповідачу. Проте ОСОБА_3 не сплатив обіцяну суму, а лише передав їй кредитну картку разом з кодом, на яку пообіцяв перераховувати грошові кошти для позивача.
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з вимогою про сплату частини винагороди у сумі 25000 грн., на що відповідач сплатив у листопаді 9600 грн. Частина боргу, що залишилась несплаченою, склала суму у розмірі 15400 грн., яку позивач і просить стягнути н свою користь.
Також позивач вказує, що має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди в порядку, передбаченому ст.23 ЦК України, розмір якої визначила у сумі 5000 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Зазначає, що згідно рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 червня 2012 року, яким користь відповідача стягнуто суму боргу у розмірі 551437 грн. 65 коп., відповідач повинен сплати винагороду у сумі 10% від зазначеної суми.
Звертає увагу суду, що незважаючи на усну домовленість, відповідач виплачував суму боргу частинами, шляхом перерахування коштів на його кредитну картку, яку віддав позивачеві, вказавши при цьому код даної кредитної картки.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що суд безпідставно відмовив у позовних вимогах щодо моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
При ухваленні рішення суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, вірно керувався нормами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. А також ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, Суд вірно дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Статтею 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Апелянтка ОСОБА_2 посилається на те, що згідно домовленості, яку вони уклали з відповідачем, відповідно до рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 червня 2012 року про стягнення заборгованості за договорами позики, яким на користь відповідача було стягнуто грошові кошти у сумі 551437 грн.,(а.с. 7-8) їй повинна була бути сплачена винагорода у розмірі 10 % від суми зазначеної в даному рішенні.
Колегія суддів вважає таке посилання позивача є безпідставним та необґрунтованим.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2013 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 червня 2012 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 основної суми позики та інфляційних нарахувань, в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 351593 грн. 24 коп. У задоволенні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань відмовлено, а щодо стягнення 3 % річних в розмірі 35385 залишено без змін (а.с. 50-53).
Загальна сума грошових коштів, що підлягала стягненню з відповідача становила 386979 грн. 14 коп.
Крім того, ОСОБА_3 в добровільному порядку сплатив суму винагороди, хоча письмової угоди з ОСОБА_2 і не було, що підтверджується квитанціями та банківською випискою за період з 01 січня 2012 року по 01 січня 2013 року. Так, у період з серпня 2012 року по листопад 2012 року у м. Чернігові здійснено видачу готівкових коштів у загальній сумі 24010 грн.(а.с. 57-58). Виплачено на ім'я ОСОБА_2 29 травня 2012 року - 1010 грн., 24 квітня 2012 року - 7000 грн., 16 липня 2012 року -5000 грн., 20 листопада 2012 року - 4800 грн., 20 липня 2012 року - 5050 грн., 10 жовтня 2012 року - 250 грн., що в цілому складає 23110 грн., що також підтверджується квитанціями про поповнення банківської картки. (а.с. 59-62).
Тому, суд дійшов до висновку, що відповідач виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо виплати на користь позивача винагороди у розмірі 10 % від суми коштів, які стягнуто на його користь за рішенням суду, що набрало законної сили.
Згідно з приписами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Інші доводи апеляційної скарги не доведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 липня 2013 року обґрунтоване, законне та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 15 липня 2013 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: