Судове рішення #33796933

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


ПОСТАНОВА

Іменем України


08 листопада 2013 р. (12:18 год.) Справа №801/9958/13-а


Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Кушнової А.О., суддів Кисельової О.М., Котаревої Г.М. при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (відповідач 1), Міністерства оборони України (відповідач 2)

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення,


за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2;

від відповідача 1: Веренчанський О.М., довіреність № 1.23-23 від 07.02.2011р.;

від відповідача 2: Удод Б.В., довіреність № 220/4/д від 04.01.2013р.;


Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України, в якому просив визнати бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України щодо невиплати громадянину ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 159907,00 грн. протиправною; визнати належного відповідача по справі; стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України на користь громадянина ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 159907,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Міністра оборони України від 19.10.1999р. № 600 ОСОБА_1 був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі. Наказом Міністра оборони України від 24.07.13р. № 254 майор ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був звільнений у відставку за п. «б» (за станом здоров'я). Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.08.13р. № 423/о позивач на підставі наказу Міністра оборони України від 24.07.13р. № 254 був звільнений з посади старшого штурмана (старшого диспетчера з руху літаків) регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух». Вислуга років позивача у Збройних Силах України складає 27 років 0 місяців у календарному обчисленні. Проте, на день звільнення одноразова грошова допомога при звільненні, розмір якої складає 159907,00 грн., позивачу виплачена не була.

Представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов (а.с.30-35), в яких зазначив, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є неналежним відповідачем за цією справою, посилаючись на те, що на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду у даному виді правовідносин, як це передбачено пунктом 1 статті 17 КАСУ, у зв'язку з тим, що за своїм правовим статусом Украерорух не відноситься до суб'єктів владних повноважень, які згідно до пункту 3 статті 50 КАСУ є відповідачами у адміністративній справі. Украерорух має правовий статус державного унітарного комерційного підприємства, не є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 та 17 КАСУ та не здійснював владні управлінські функції у відносинах із військовослужбовцем ОСОБА_1

Представник відповідача 1 також зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, здійснюється у разі звільнення зі служби безпосередньо з посад, займаних в цих органах, але із залишенням на військовій службі.

В даній справі позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я, а вже потім з Украероруху.

На підставі зазначеного, відповідач 1 вважає, що у нього відсутні зобов'язання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Як зазначив представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, вищевикладена правова позиція підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 у справах №К/9991/69001/12 та К/9991/25954/12.

Також представник відповідача 1 зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, як окремого та самостійного виду виплати відноситься до гарантій соціального захисту військовослужбовців і не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1

Відповідач 1 вважає, що у поданій позовній заяві ОСОБА_1 було зроблено хибний висновок про те, що одноразова грошова допомога при звільненні входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, про яке зазначено у статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, Постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» від 07.02.2001 № 104.

Така помилковість підтверджується наявністю у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статті 15, яка має назву «Пенсійне забезпечення і допомога». Саме в цій статті в пункті 2 йдеться про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, як окремого та самостійного виду виплати, що відноситься до гарантій соціального захисту військовослужбовців.

Міністерство оборони України цілком законно розділяє поняття грошового забезпечення військовослужбовців та одноразової грошової допомоги при звільненні, яка не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, у позовній заяві ОСОБА_1 помилково та необґрунтовано було зроблено посилання на правові норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» від 07.02.2001 №104, як правову підставу задоволення вимог позовної заяви, оскільки вищезазначена Постанова прямо вказує, за рахунок яких коштів повинні здійснюватись виплати матеріального забезпечення та гарантії щодо соціального захисту військовослужбовців (до складу яких входить виплата одноразової грошової допомоги при звільненні), а саме - за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

При вирішення цієї адміністративної справи та визначенні джерела сплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги, як вважає відповідач 1, необхідно застосовувати правові норми, які містяться у пункті 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 року № 3591-ІV, яка передбачає, що фінансування витрат, зазначених у цьому Законі, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, що передбачена частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та частиною 4 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» повинна бути нарахована та виплачена при звільненні з військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 Міністерством оборони України. Вищезазначені законодавчі акти містять правові норми, які чітко визначають, що проведення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби повинно здійснюватись виключно за рахунок коштів Державного бюджету України на утримання Збройних Сил України, та розпорядником цих коштів є Міністерство оборони України. Таким чином у Украероруху немає законних підстав щодо проведення нарахування та виплати вищезазначеної грошової допомоги, та відповідно до цього Украерорух є неналежним відповідачем за цією справою.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні 08.11.13р. проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду письмові заперечення на позов (а.с.24-29), посилаючись на те, що позивач правомірно зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 19.07.1999р. № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил. При цьому, виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці.

Представник відповідача 2 зазначив, що звільнення зі служби із залишенням на військовій службі - це взаємовиключаючі поняття. При звільненні з посади в Украерорусі із залишенням на військовій службі, військовослужбовці права на отримання одноразової грошової допомоги не набувають, а повертаються у розпорядження Міноборони для подальшого призначення на посаду у Збройних Силах України і продовжують виконувати обов'язки військової служби вже у Збройних Силах (п.154 Положення).

Позивача було відряджено для подальшого проходження військової служби до Украероруху. Наказом ДП Украерорух позивача було призначено на посаду старшого штурмана (старшого диспетчера з руху літаків) РСП «Кримаерорух» із залишенням на військовій службі. На підставі наказу Міноборони, наказом Украероруху від 13.08.2013р. № 423/о позивача звільнено безпосередньо з посади, займаної на підприємстві, на яку він був призначений із залишенням на військовій службі. Тому, саме цей випадок регулює правова норма абзацу 5 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

До того ж, як вважає відповідач - Міністерство оборони України, якби законодавець передбачав виплату одноразової грошової допомоги відрядженим військовослужбовцям за рахунок бюджетних асигнувань Міноборони, необхідності у нормах абзацу 5 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не було, з огляду на правову норму абзацу четвертого цієї статті, якою передбачено, що виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України.

До набрання чинності змінами до абзацу п'ятого пункту 2 статті 15 Закону 1 січня 2007 року згідно із Законом України від 04.04.2006 р. № 3591-IV, виплату одноразової грошової допомоги відрядженим військовослужбовцям здійснювало Міноборони відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 15 Закону. Таким чином законодавець прямо розмежував обов'язок щодо таких виплат за рахунок органів (підприємств, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці.

Під час розгляду справи представник Міністерства Оборони України просив врахувати позиції Міністерства фінансів України (лист на адресу Міністерства юстиції України від 23.06.13 № 31-10010-06-5/18991), які наголошують, що виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби військовослужбовців, відряджених до ДП «Украерорух», та звільнених безпосередньо з посад, займаних ними на зазначеному підприємстві, за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені такі військовослужбовці.

У зв'язку з вищевикладеним, представник Міністерства оборони України просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд


ВСТАНОВИВ:


Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та відносини у цій галузі врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2011).

Як закріплено у частині другій статті 15 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2262) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд зазначає, що наказом Міністра оборони України від 19.10.1999р. № 660 ОСОБА_1 був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.

Наказом Міністра оборони України № 254 від 24.07.2013р. майор ОСОБА_1, старший штурман (старший диспетчер з руху літаків) регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с.8).

Відповідно до витягу з наказу від 13.08.13р. № 423/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України майора ОСОБА_1, старшого штурмана (старшого диспетчера з руху літаків) РСП «Кримаерорух», звільненого з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» ( за станом здоров'я) наказом Міністра оборони України від 24.07.13р. № 254, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з займаної посади 20.08.13р. в запас (а.с.9).

Відповідно до умов Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 строком на 5 років, Міністерство оборони України зобов'язалось відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянину України ОСОБА_1, зокрема додержання його права на отримання пільг, гарантій і компенсацій, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України; пенсійне забезпечення, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (п. 2 Контракту) (а.с.13-14).

Суд зазначає, що згідно витягу з наказу від 13.08.13р. № 423/о вислуга років ОСОБА_1 у збройних силах складає 27 років 00 місяців.

Згідно довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 15.08.2013р. №10.1-893 загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 11845,00 грн. (а.с.10).

Таким чином, сума одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 становить (27 років х (11845,00 : 2)) 159907,50 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після звільнення звертався до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Міністерства оборони України з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні.

Листом від 24.09.13р. № 1.24-43 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України повідомило, що відповідно до чинного законодавства виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні з військової служби має сплачуватися за рахунок коштів з державного бюджету, призначених на утримання Збройних Сил України. Украерорух не отримує цих коштів і тому не може здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги.

Як зазначено в цьому листі, рішеннями Вищого адміністративного суду України від 13.02.13р. № К/9991/25954/12, Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013р. № 2а-1655/12/1070, Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013р. № 801/4036/13-а визначено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відрядженим військовослужбовцям повинна здійснюватися Міноборони, а не Украерорухом.

Також в листі проінформовано позивача про те, що з метою врегулювання питання виплати одноразової грошової допомоги Мінінфраструктури та Міноборони опрацьовано проект розпорядження Кабінету Міністрів України, який проходить погодження, та запропоновано звернутися до Міноборони для вирішення цього питання (а.с.11).

Листом від 25.09.13р. № 248/3/9/1/709 Департамент фінансів Міністерства оборони України з посиланням на норми п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону України від 04.04.2006р. № 3591-IV) повідомив, що з 01.01.2007р. для виплати Міністерством оборони одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху законних підстав немає.

Крім цього повідомило, що Міністерство оборони не здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП «Украерорух», та не несло відповідні зобов'язання зі здійснення таких видатків. У Міністерстві оборони немає фінансово-облікових документів щодо розміру грошового забезпечення цих військовослужбовців та розпорядчих документів, які слугують підставою для здійснення виплати цієї допомоги.

На виконання протокольного рішення міжвідомчої наради Міністерством інфраструктури опрацьовується проект розпорядження Кабінету Міністрів України стосовно забезпечення виплати через ДП «Украерорух» допомоги зазначеним військовослужбовцям, звільненим після 01.01.2007 р. (а.с.12).

Не погодившись з відмовами Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Міністерства оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 815 «Питання Державної авіаційної адміністрації» затверджено Положення про Державну авіаційну адміністрацію України (далі - Постанова № 815).

Суд зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_1 наказом Міністра оборони України № 254 від 24.07.13р. з військової служби, а у подальшому наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 423/о від 13.08.13р. з займаної посади, Постанова № 815 втратила чинність, крім пункту 7, дію якого відновлено (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2000 року № 1049), згідно якого постановлено Міністерству оборони у тримісячний термін відрядити до Державної авіаційної адміністрації та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 375 військовослужбовців для виконання робіт оборонного характеру, а також провадження діяльності, пов'язаної із забезпеченням роботи авіації, використанням повітряного простору та обслуговуванням повітряного руху, із залишенням їх на військовій службі у Збройних Силах та збереженням за ними всіх видів матеріального забезпечення, гарантій і пільг, передбачених законодавством для військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 р. № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» створено об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України і затверджено Положення про цю систему (далі - Постанова № 1281).

Згідно пункту 1 Положення про об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України об'єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України (далі - система) складається з підрозділів, повноваження та діяльність яких пов'язані з організацією повітряного руху у повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, що перебуває під відповідальністю України. Ці підрозділи входять до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Пунктом 6 Положення про об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України визначено, що до складу системи входять такі підрозділи Державного підприємства обслуговування повітряного руху України:

Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (Украероцентр), що є головним оперативним підрозділом системи. Положення про Украероцентр затверджується Мінтрансом, Міноборони та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України;

регіональні структурні підрозділи, до складу яких входять районні та допоміжні районні центри обслуговування повітряного руху;

Служба аеронавігаційної інформації;

Центр підвищення кваліфікації;

Лікарсько-льотна сертифікаційна комісія (ЛЛСК).

Пунктом 4 Постанови № 1281 визначено, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».

Враховуючи вищенаведене судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_1 був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 815 «Питання Державної авіаційної адміністрації» із залишенням його на військовій службі у Збройних Силах та збереженням за ним всіх видів матеріального забезпечення, гарантій і пільг, передбачених законодавством для військовослужбовців.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 2262 встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону № 2262 виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2262 особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права, колегія суддів зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, здійснюється у разі звільнення зі служби безпосередньо з посад, займаних в цих органах, але із залишенням на військовій службі.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 спочатку наказом Міністра оборони України № 254 від 24.07.13р. було звільнено з військової служби, а вже потім наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 423/о від 13.08.13р. з займаної посади.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що у підприємства, до якого був відряджений ОСОБА_1, відсутні зобов'язання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я та обов'язок щодо виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 покладений саме на Міністерство оборони України.

Таким чином, у Регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України відсутні зобов'язання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової, а тому відмовляє в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Судова колегія підкреслює, що Міністерство оборони України в контракті, укладеному з позивачем, зобов'язалось забезпечити позивачу виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 159907,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку зі складністю справи судом 08.11.13р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 13.11.13р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд


ПОСТАНОВИВ:


1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022; 03168, Україна, м. Київ - 168, пр-т. Повітрофлотський, 6) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 159907,00 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сім гривень 00 коп.).

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.


Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.




Головуючий суддя А.О. Кушнова



Суддя О.М. Кисельова



Суддя Г.М. Котарева





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація