ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 917/1710/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лагода Н.М.

відповідача - Лісіченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава (вх. №3366 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.13 у справі № 917/1710/13

за позовом Фізичної особи-підприємця Лагода Наталії Миколаївни, м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава

про стягнення 4421,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 у справі № 917/1710/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава на користь Фізичної особи-підприємця Лагода Наталії Миколаївни, м. Дніпродзержинськ 4421,00 грн. вартості втраченого вантажу, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 117,60 грн. витрат, пов'язаних з явкою в судове засідання.

Відповідач звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 у справі № 917/1710/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на невідповідність висновків викладених в рішенні обставинам справи. При цьому відповідач зазначає, що ФОП Лагода Н.М. не виконала зобов'язання, які передбачені п. 3.3 договору, не забезпечила власну упаковку вантажу ідентифікаційними знаками відмінності, чим погодилася використовувати упаковку перевізника та прийняла на себе відповідальність за вантаж при умові цілісності упаковки. Посилаючись на п.п. 2.2, 2.6, 5.11, 5.12 договору, відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього 4421,00 грн. вартості втраченого вантажу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що обов'язок скріпити вантаж печаткою, фірмовою клеєною стрічкою або пломбою, щоб виключити доступ до вантажу, не відноситься до даного відправлення, оскільки п. 3.3 договору передбачає процедуру забору відправлення за адресою відправника (послуга від дверей до дверей). Також, позивач вважає, що підтвердженням належного пакування та цілісності вантажу є безпосереднє прийняття вантажу представником відповідача., а також підпис та печатка в ТТН. Крім того, позивач вказує на те, що на вантажі були відсутні захисні маркіровки, бандеролі, пломби, бо вантаж призначався для огляду вантажоодержувачем у присутності представника перевізника, стверджує, що на склад № 1 Дніпродзержинська вантаж вже прибув уже в іншій упаковці, ніж при відправленні. Таким чином, позивач вважає, що саме з вини виконавця вантаж був втрачений.

В судовому засіданні 14 листопада 2013 року оголошено перерву до 19 листопада 2013 року.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 30 листопада 2012 року між Фізичною особою - підприємцем Лагодою Наталією Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" укладено договір № 29184 від 30 листопада 2012 р. про надання транспортно-експедиторських послуг (далі-договір), згідно умов якого виконавець (ТОВ "Нова Пошта") надає транспортно-експедиторські послуги замовнику (ФОП Лагода Н.М.) згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані в цьому договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданої позивачем товарно-транспортної накладної № 20000007113793 ним 09 січня 2012 року було передано відповідачу для відправлення в м. Ялта вантаж - мобільний телефон Nokia 808 РигеVіеw Вlаск, ІМЕІ 351965050956464, з оголошеною вартістю 4421,00 грн., фактичною вагою 0,5 кг., з додатковою послугою "Зворотня доставка".

З матеріалів справи вбачається, що при отриманні вантажу вантажоотримувачем було виявлено відсутність телефону, про що був складений акт приймання-передачі № 10044679 від 14.01.2013 р. (а.с.68).

Як вказує позивач, під час отримання повернутого вантажу за товарно-транспортною накладною №56153000206161 від 29.01.2013р. позивачем було виявлено, що у коробці (заводська упаковка телефону) телефон відсутній про, що складено акт приймання-передачі № 10172870 від 30.01.2013 р., який був підписаний представниками сторін.

Також, позивач зазначив про те, що на його усне звернення до представництва «Нова пошта» у м. Дніпродзержинську про відшкодування вартості вантажу, відповідач повідомив замовника про відмову в задоволенні вимог про оплату вартості втраченого вантажу з посиланням на те, що вантаж був наданий представнику ТОВ "Нова Пошта" вже в упакованому вигляді без огляду вмісту вантажу, і ні в акті приймання-передачі № 10044679 від 14.01.2013 р., що складений в пункті призначення, ні в акті приймання-передачі вантажу № 10172870 від 30.01.2013 р., що складений при отриманні вантажу не було зафіксовано жодних пошкоджень упаковки.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції визнав встановленим ті обставини, що вантаж був прийнятий з оформленням належним чином товарно-транспортної накладної №20000007113793 від 09.01.2013 р. Відповідність опису вантажу його вмісту підтверджується підписом представника відповідача. Для подальшого транспортування вантаж був запакований у фірмовий пакет ТОВ "Нова Пошта".

З огляду на приписи статті 52. Закону України «Про автомобільний транспорт» та зважаючи на те, що вантаж оголошеної вартості був прийнятий працівниками відповідача з оформленням належним чином товарно-транспортної накладної, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальша відповідальність за перевезення цього вантажу покладається на відповідача.

При цьому, господарський суд також вважав, що при передачі вантажу вантажоотримувачу представник відповідача у пункті призначення повинен був перевірити особу вантажоотримувача і бути присутнім при огляді вантажу, а також послався на відсутність в акті приймання-передачі від 14.01.2013р. в м. Ялті при встановленні стану вантажу ваги коробки.

Керуючись ст.ст. 917, 924 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначив про те, що підтвердженням належного пакування та цілісності вантажу є безпосереднє прийняття вантажу відповідачем, а також підпис і печатка його представника в ТТН про те, що ніяких пошкоджень вантажу при завантажені не виявлено.

Таким чином, суд першої інстанції вважав встановленою вину відповідача у втраті вантажу.

З урахуванням викладених обставин, а також застосувавши положення ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надав належні докази і довів протиправність дій відповідача, його вину, наявність та розмір збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням матеріальної шкоди, в зв'язку з чим визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 4421,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно до п.4 Пленуму, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В даному випадку судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, не досліджено належним чином та не надано правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору, якими визначено зобов'язання сторін при виконанні транспортно-експедиторських послуг з доставки вантажу; не звернуто уваги на доводи відповідача, а надано перевагу позиції позивача. Вказані порушення призвели до помилкових та неправомірних висновків про наявність правових підстав для задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог та заперечень сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 29184 від 30.11.2012.

Згідно п. 1.1 договору виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у цьому договорі.

Розділом 2 договору визначені обов'язки виконавця - ТОВ "Нова Пошта".

Так, відповідно до п. 2.2 договору виконавець зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, що перевозиться, за умов, що зазначені в даному договорі та умовах перевезення вантажів, які затверджені виконавцем і є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).

При цьому вказаним пунктом чітко зазначено, що відправник несе відповідальність за інформацію, яка зазначається в товарно-транспортній накладній.

Під час розгляду справи встановлено, що в межах даного договору ФОП Лагода Н.М. надала ТОВ "Нова Пошта" для перевезення за товарно-транспортною накладною № 20000007113793 від 09.01.2013 вантаж у запакованому вигляді. У розділі «повний опис відправлення» позивач зазначила - мобільний телефон та аксесуари. Оголошена вартість вантажу - 4421,00 грн. також, накладна містить інформацію про фактичну вагу - 0,5 кг, вид пакування - коробка, тип послуги - «склад-склад».

Слід зазначити, що відповідачем жодним чином не спростовано той факт, що вантаж був переданий для перевезення у запакованому стані.

П. 2.6 договору передбачено, що виконавець має право перевірки вмісту вантажу, в присутності замовника. При цьому, замовник несе відповідальність за вміст відправлення переданого виконавцю для перевезення.

П. 2.7 визначено, що виконавець має право здійснити повторне зважування та обмір відправлення, з метою підтвердження вірності розрахунків.

Також перевізник не уповноважений перевіряти комплектність вантажу та його стан. Перевізник не визначає, які предмети він приймає до перевезення оригінальні, чи копії, працездатні чи на запчастини. Відповідність вмісту вантажу його опису підписом представника перевізника не посвідчується.

Таким чином, у відповідності з умовами договору у виконавця відсутній обов'язок з перевірки вмісту переданого для перевезення вантажу, а також не передбачений обов'язок з повторного зважування наданого замовником відправлення. В той час, як саме на замовника покладена відповідальність за інформацію, яка зазначається в товарно-транспортній накладній та за вміст відправлення переданого виконавцю для перевезення.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що пакування та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної здійснювалось відправником особисто

Так, за умовами договору замовник зобов'язується :

3.1. Чітко та правильно заповнити і представити товарно-транспортну накладну на надання послуг з перевезення вантажу, згідно з вимогами Виконавця. Відправник несе відповідальність за інформацію, яка зазначається в товарно - транспортній накладній.

3.3. Замовник повинен запакувати вантаж для його збереження при транспортуванні та розвантажувально - завантажувальних роботах, а також скріпити печаткою або фірмовою клеєною стрічкою або пломбою, щоб виключити доступ до вантажу.

3.4. Упаковка вантажу повинна відповідати державним стандартам та вимогам, встановленим Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 за державним стандартом.

Так, п. 5.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України передбачено, що до упаковки ставляться такі вимоги:

- вид упаковки має відповідати особливостям вантажу;

- упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт.

Пунктом 7.1. вказаних Правил визначено, що при поданні вантажів в тарі чи упаковці і штучних вантажів дрібними відправками замовник зобов'язаний завчасно замаркувати кожне вантажне місце відповідно до державного стандарту.

Згідно п. 7.3. відповідальність за відсутність спеціального маркування та її наслідки покладається на замовника.

Вимоги щодо пломбування вантажу встановлені наступними пунктами:

9.1. Пломбування вантажів проводиться замовником з його ініціативи або на вимогу перевізника.

9.4. На пломбах повинні бути контрольні знаки замовника.

9.5. Пломби слід навішувати таким чином, щоб виключалася можливість доступу до вантажу без їх знімання або порушення цілості.

Згідно п. 10.16. Правил замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також застосування тари й упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Вказаний пункт Правил кореспондується з п. 5.7 договору.

Крім того, умовами зазначених Правил (26.1.5, 26.1.6) визначені вимоги стосовно упаковки, яка забезпечує її цілість і виключає можливість доступу до вантажу, а також вимоги щодо маркування промислових товарів.

Також, обов'язок відправника самостійно запакувати відправлення встановлений нормами матеріального права, зокрема - ч. 2 917 ЦК - відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці.

З огляду на викладене є необґрунтованими та безпідставними твердження позивача про те, що на дане відправлення не розповсюджуються вимоги скріпити вантаж печаткою або фірмовою клеєною стрічкою або пломбою, щоб виключити доступ до вантажу, оскільки такі твердження спростовуються умовами договору, якими визначені вимоги стосовно упаковки вантажу, встановлені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 за державним стандартом.

Колегія суддів звертає увагу, що відправник виконуючи обов'язок, передбачений п. 3.3. договору, повинен був у будь-який з зазначених способів (маркування, фірмова клейка стрічка, пломба) помітити свою упаковку щоб пересвідчитись у тому що пакет підмінено не було.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем були порушені умови договору в частині обов'язків з належного пакування вантажу, а також вимоги договору та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України стосовно упаковки, яка забезпечує її цілість і виключає можливість доступу до вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що при отриманні вантажу вантажоотримувач Сідерський Ігор Іванович виявив бажання оглянути вантаж. Огляд вантажу вантажоотримувачем здійснювався в присутності представника ТОВ "Нова Пошта". При огляді вантажу вантажоотримувач повідомив про те, що доставлений вантаж не відповідає замовленому, в результаті чого відмовився від нього, про що був складений акт приймання-передачі № 10044679 від 14.01.2013 р. (а.с.68).

Відповідно до вказаного акту фірмовий пакет ТОВ "Нової пошти" цілий без пошкоджень. Стан вантажу - недостача всередині, немає телефону, аксесуарів, пуста коробка. Спеціальне маркування - відсутнє маркування.

При передачі вантажу представниками перевізника не відкривався та вміст не перевірявся, оскільки такий обов'язок за договором не передбачений.

До того ж, згідно 13.3. вищезазначених Правил вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Згідно п. 5.11 договору виконавець не несе відповідальність за цілісність, збереження (схоронність) вантажу, у випадку, якщо вантаж передається одержувачу або відправнику в цілій (неушкодженій) упаковці, а також у випадку, якщо виявлені пошкодження упаковки не співпадають з ушкодженням вантажу.

П. 5.12. договору передбачено, якщо сторонами при видачі вантажу буде виявлено пошкоджений або вантаж, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь - які пошкодження, нестачу або відсутність вантажу в середині упаковки, покладається на відправника.

Як вже зазначалось вище, актом приймання передачі № 10044679 від 14.01.13 р. підтверджено, що упаковка вантажу не пошкоджена, а товар в упаковці відсутній.

Також, пункт 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачає, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника. В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Отже, в даному випадку, відповідальність за наявність товару у запакованому вантажі та відповідність вмісту вантажу його опису, договором покладено саме на відправника - позивача. Позивач, не виконавши власне зобов'язання передбачене п. 3.3. договору запакувати вантаж для його збереження при транспортуванні та розвантажувально - завантажувальних роботах, а також скріпити печаткою або фірмовою клеєною стрічкою або пломбою, щоб виключити доступ до вантажу, не забезпечив власну упаковку вантажу індентифікаційними знаками відмінності, чим погодився використовувати упаковку перевізника та прийняв на себе відповідальність за вантаж при умові цілісності упаковки.

Колегія суддів вважає безпідставними наведені позивачем доводи щодо заміни фірмового пакету при викраденні вантажу працівниками перевізника, оскільки вказані доводи жодним чином документально не аргументовані та ґрунтуються лише на припущеннях позивача. Позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів по факту крадіжки телефону.

Стосовно підпису працівника перевізника на товарно-транспортній накладній, колегія суддів зазначає, що сам факт наявності такого підпису не є підтвердженням належного пакування та цілісності вантажу, оскільки засвідчує лише прийняття запакованого вантажу до перевезення, тоді як укладений між сторонами договір не зобов'язує перевізника на перевірку предметів у пакуванні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні порушення зобов'язання з боку відповідача, ні вини відповідача у втраті вантажу, що означає неможливість наявності причинного зв'язку між відсутнім порушенням зобов'язання з боку відповідача та збитками позивача, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах та документах, які не можуть бути належними доказами по справі, що спростовується вищевказаним. В зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 у справі № 917/1710/13 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лагода Наталії Миколаївни (51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Глаголєва ,23-30, код 2627312105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, код ЄДРПОУ 31316718) 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 22.11.2013.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.