ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа № 13/305-07

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Шевцові Є.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Шамрай М.В., довіреність № 4 від 02.01.2013 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3300С/1-28) на ухвалу Господарського суду Сумської області від « 07» жовтня 2013 року у справі № 13/305-07

за позовом Дочірньої підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми;

про стягнення 5 870 656,09 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.01.2009 р. у справі № 13/305-07, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2009 р., позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 5870656,09 грн. боргу, 25413,13 грн. витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду Сумської області від 20.01.2009 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. видано наказ від 30.03.2009 р. (том 2 а.с. 157).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.10.2013 р. у справі № 13/305-07 відмовлено в задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 23.09.2013 р. № 6/13/4561 про відстрочку виконання рішення у справі № 13/305-07.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийняте з порушенням ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, просить ухвалу скасувати, задовольнити заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 23.09.2013 р. № 6/13/4561 про відстрочку виконання рішення у справі № 13/305-07.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2013 р. у справі № 13/305-07 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд скарги призначено на 14.11.2013 р., та запропоновано позивачу та державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області надати відзиви на апеляційну скаргу відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Зазначив, що підприємством частково було погашено заборгованість, залишок боргу буде погашено одразу, після одержання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання для населення.

Позивач та державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились, хоча про місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що позивач та державний виконавець були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи, та враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, та нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області, за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2013 року за вх. № 2755(р) до Господарського суду Сумської області звернувся старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області з заявою (т. 7 а.с. 1-5) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Сумської області від 20.01.2009 р. у справі № 13/305-07 за наказом від 30.03.2009 року про стягнення з ТОВ "Сумитеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" боргу в розмірі 5896187,22 грн. до 31.05.2014 року.

Вказана заява обґрунтована тяжким фінансовим станом боржника щодо розрахунків за природний газ, спричиненим населенням та юридичними особами, які неналежним чином проводять розрахунки за спожиту теплову енергію, та різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялась та постачалася населенню, яка виникла, у зв'язку з невідповідністю фактичній вартості теплової енергії.

Відмовляючи в задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у боржника необхідних коштів, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав виконавчий документ, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою державного виконавця у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання.

Тобто законодавцем передбачена можливість вирішення у виняткових випадках питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішень господарського суду (в т.ч. відсутність коштів на рахунках боржника), шляхом відстрочення або розстрочення виконання рішення, зміни способу та порядок його виконання. При цьому господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи зі змісту наведених норм, надання відстрочки на виконання рішення суду можливе лише за наявності виняткових обставин, які ускладнюють або виключають виконання цього рішення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в лютому 2010 року відповідач - ТОВ "Сумитеплоенерго" звернувся до суду першої інстанції з заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду Сумської області у справі № 13/305-07 від 20.01.2009 р., яку було задоволено ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.02.2010 р. (том 3 а.с. 93-95) та надано відповідачу розстрочку виконання рішення на строк з 01.05.2010 р. до 05.02.2011 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, боржник не вжив жодних дій для виконання рішення суду та не дотримувався порядку проведення розрахунків встановлених вищезазначеною ухвалою.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

В частині 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства як на виняткову обставину, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення, є безпідставним, оскільки ця обставина утворилась внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об'єктивних причин, які є непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного виконання договірних зобов'язань та рішення суду.

Таким чином, тяжке фінансове становище відповідача не являється винятковою обставиною і не може бути підставою для застосування положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, посилання відповідача на відсутність коштів на його рахунках, у зв'язку зі збитками, які виникли внаслідок неплатежів з боку контрагентів, не являються законною підставою надання відстрочки виконання рішення.

Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено звільнення від відповідальності, у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що стверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 17.07.2012 р. у справі № 21/150-10, від 05.06.2012 р. у справі № 2-5/3581-2009, від 25.04.2012 р. у справі № 2/97 та від 23.02.2011 р. у справі № 7/70.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не доведено наявність виняткових обставин, які ускладнюють або виключають виконання рішення Господарського суду Сумської області від 20.01.2009 р. у справі № 13/305-07, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 6/13/4561 від 23.09.2013 року про відстрочку виконання рішення у справі № 13/305-07.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що ухвала Господарського суду Сумської області від « 07» жовтня 2013 року у справі № 13/305-07 прийнята у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства, і підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Сумської області від « 07» жовтня 2013 року у справі № 13/305-07 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.11.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.