РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 121/3992/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

РІШЕННЯ

"25" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В.

СуддівАдаменко О.Г., Макарчук Л.В.

При секретаріБоголюбовій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

16 травня 2013 року приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 на праві власності належить квартира № АДРЕСА_1. ПП «СК «Комфорт» надає відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, опалення, електропостачання, утримання будинку та прибудинкової території. Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язком споживача є укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, надання холодної води та водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати послуги в установлені договором строки. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 передбачено обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідач сплачує надані йому послуги нерегулярно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 01.04.2013 року виникла заборгованість у сумі 5231,52 грн. ПП «СК «Комфорт» неодноразово зверталося до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, проте заборгованість так і не була сплачена. Просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ПП «СК «Комфорт» заборгованість за надані позивачем послуги за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 5231,52 грн., яка виникла станом на 01.04.2013 року, 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 339,35 грн. та суму інфляції у розмірі 170,27 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованість за надані житлові-комунальні послуги за період з грудня 2010 року по квітень 2013 року у розмірі 4943 грн. 57 коп., а також 3 % річних у розмірі 339 грн. 35 коп. та індекс інфляції у розмірі 170 грн. 27 коп., а всього 5453 грн. 19 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПП «Сервісна компанія «Комфорт» судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп. У задоволенні решти позовних вимог ПП «СК «Комфорт» відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду змінити у частині залишку основного боргу та застосувати суму у розмірі 2461,01 грн. за фактично надані послуги, у задоволенні позову про стягнення з нього пені та інфляційних сум, а також судового збору відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам закону.

У запереченнях на апеляційну скаргу ПП «СК «Комфорт» просить апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язання по оплаті комунальних послуг та послуг по утриманню будинку і прибудинкової території, які надаються позивачем, не виконує своєчасно та в повному обсязі, що є підставою для стягнення вартості наданих послуг з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо обґрунтованості позовних вимог, але при цьому не може погодитися з визначенням розміру заборгованості, яка утворилася за період з грудня 2009 року по квітень 2013 року.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ПП «Сервісна компанія «Комфорт» є експлуатуючою організацією та виконавцем житлово-комунальних послуг, зокрема й будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, електропостачання, до 01 жовтня 2010 року з централізованого опалення та послуг з утримання будинку і прибудинкової території, які надаються ПП «Сервісна компанія «Комфорт».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що утримання будинків і прибудинкової території є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації, та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 68 ЖК України, статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач з грудня 2009 року по квітень 2013 року ухиляється від оплати послуг з водопостачання та водовідведення, електропостачання, до 01 жовтня 2010 року з централізованого опалення та послуг з утримання будинку і прибудинкової території, які надаються ПП «Сервісна компанія «Комфорт». Згідно з довідкою-розрахунком заборгованість за цей період складає 5231 грн. 52 коп. (а.с. 8)

Визначаючи розмір заборгованості в сумі 4943 грн. 57 коп., суд першої інстанції виходив із наявності заборгованості за період з грудня 2009 року по квітень 2013 року, без урахування залишку, який існував на 1 грудня 2009 року в сумі 287 грн. 95 коп. (5231 грн. 52 коп. - 287 грн. 95 коп. = 4943 грн. 57 коп.)

Між тим, колегія суддів не може погодитися з визначеним розміром заборгованості за зазначений період, оскільки судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що за період із січня 2010 року по лютий 2011 року позивачем неправомірно відрахувалось від здійснених ним оплат за комунальні послуги комісія за послуги банка та не враховано оплату за комунальні послуги за лютий 2011 року в розмірі 488 грн. 48 коп.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не заперечував проти зазначених обставин та підтвердив, що згідно квитанцій по оплаті відповідачем послуг за комунальні послуги позивачем зазначалися суми без урахування комісії за банківські послуги, за лютий 2011 року не була врахована оплата відповідачем за комунальні послуги в розмірі 488 грн. 48 коп., оскільки відповідачем неправильно було зазначено в квитанції адресу. При цьому зазначив, що дана сума надійшла до позивача, але була зарахована на забалансовий рахунок.

При апеляційному перегляді справи, судом апеляційної інстанції були досліджені оригінали квитанцій, надані відповідачем, та встановлено, що згідно квитанцій оплати за комунальні послуги за період з січня 2010 року по лютий 2011 року відповідачем здійснювався розрахунок по кожній послузі і ця сума приймалася банком до оплати, але позивачем зараховувалася сума за мінусом комісії за банківські послуги. Крім того, згідно квитанції за лютий 2011 року відповідачем здійснено оплату за комунальні послуги в розмірі 488 грн. 48 коп.

Між тим, зі змісту довідки - розрахунку, наданої позивачем вбачається, що в графі оплата за лютий 2011 року не значиться оплата за комунальні послуги. (а.с. 8, 97)

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що підлягають зарахуванню відрахована від здійснених відповідачем оплат за комунальні послуги за період з січня 2010 року по лютий 2011 року комісія за банківські послуги в розмірі 44 грн. 82 коп. та оплата за лютий 2011 року за комунальні послуги в сумі 488 грн. 48 коп.

Колегія суддів також вважає, що пропорційно задоволеним вимогам щодо визначення заборгованості за комунальні послуг підлягає зменшенню визначена сума 3% процентів з 339 грн. 35 коп. до 301 грн. 70 коп., індексу інфляції з 170 грн. 27 коп. до 151 грн. 30 коп. та судового збору з 229 грн. 40 коп. до 204 грн. 17 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення заборгованості за комунальні послуги з 4943 грн. 57 коп. до 4417 грн. 05 коп., 3% річних з 339 грн. 35 коп. до 301 грн. 70 коп., індексу інфляції з 170 грн. 27 коп. до 151 грн. 30 коп. та суми судових витрат по оплаті судового збору з 229 грн. 40 коп. до 204 грн. 17 коп.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг є підставою для звільнення відповідача від оплати даних послуг, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції 2006 року).

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачено законом і його укладання визначено як обов'язок, а не право сторін.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт відсутності договору не звільняє відповідача від виконання зобов'язань по оплаті за фактично спожиті послуги централізованого теплопостачання, які були надані позивачем.

Довід скарги про те, що позивачем не доведено достовірність заявлених вимог відносно пені та інфляційних сум, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він суперечить матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів на отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України.

Крім того, застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини 1 статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем надавалися неякісні послуги з теплопостачання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували зазначені обставини. Що стосується наданих відповідачем актів-претензій, то вони складені без додержання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", без участі представника позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доведеності вимог позивача про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2013 року змінити, зменшивши суму заборгованості з 4943 грн. 57 коп. до 4417 грн. 05 коп., 3 % річних з 339 грн. 35 коп. до 301 грн. 70 коп., індекс інфляції з 170 грн. 27 коп. до 151 грн. 30 коп., а загальну суму з 5453 грн. 19 коп. до 4870 грн. 05 коп., витрати по оплаті судового збору з 229 грн. 40 коп. до 204 грн. 17 коп.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Адаменко О.Г. Макарчук Л.В.