Справа № 2-2099/2009 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Провадження № 22-ц/780/5519/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.
Категорія 4 02.12.2013
УХВАЛА
Іменем України
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Данілова О.М.,
суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,
при секретарі: Лопатюк В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторі Плюс» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторі Плюс» про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ТОВ «Ріелторі Плюс» про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 вересня 2008 року між сторонами було укладено Договір про фінансування будівництва №12/2008 відповідно до якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання профінансувати будівництво частини торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 а відповідач зобов'язався передати позивачу у власність об'єкт фінансування.
15 вересня 2008 року ОСОБА_2 сплатила повну вартість об'єкту фінансування у розмірі 194000 грн.
15 вересня 2008 року між сторонами підписано акт прийому-передачі об'єкту фінансування, за яким відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт фінансування вказаний в технічному паспорті БТІ від 13.09.2008 року, а саме нежитлові приміщення №178 (площею 36.3 кв.м.); 179 (площею 13.8 кв.м.); 182 (площею 22.9 кв.м.); 183 (площею 24.3 кв.м.), загальною площею 97,3 кв.м. в Торгівельному центрі, що знаходяться в АДРЕСА_1
18 листопада 2008 року виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області прийнято рішення №544 про виділ розташованих на третьому поверсі нежилих приміщень, а саме відповідно п. 25 Рішення: №178 (площею 36.3 кв.м.); 179 (площею 13.8 кв.м.), загальною площею 50.1 кв.м. в окремий об'єкт права власності та присвоєння їм №25; відповідно до п. 26 Рішення: №182 (площею 22.9 кв.м.), №183 (площею 24.3 кв.м.) загальною площею 47.2 кв.м. в окремий об'єкт права власності та присвоєння їм №26 в Торгівельному центрі, що знаходяться в АДРЕСА_1
Відповідач зареєстрував на себе в КП КОР Ірпінське бюро технічної інвентаризації право власності на об'єкт фінансування, чим порушив умови п. 2.2 Договору.
Оскільки право власності позивача на вищезазначені нежилі приміщення не зареєстровано та відповідач безпідставно зареєстрував на себе право власності на об'єкт фінансування, вважає, що відповідачем порушується її право власності на зазначений об'єкт фінансування.
Просила суд визнати за нею право власності згідно технічного паспорту БТІ на нежитлові приміщення №178 (площею 36.3 кв.м.), 179 (площею 13.8 кв.м.), загальною площею 50.1 кв.м., як на відокремлений об'єкт права власності №25, на нежитлове приміщення №182 (площею 22.9 кв.м.), 183 (площею 24.3 кв.м.) загальною площею 47.2 кв.м., як на відокремлений об'єкт права власності №26, що знаходяться в АДРЕСА_1
Припинити право власності ТОВ «Ріелторі Плюс» на нежитлові приміщення №178, 179, 182, 183, загальною площею 97.3 кв.м.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Ріелторі Плюс» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.09.2009 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №12/2008 про фінансування будівництва. Відповідно до п. 2.1 даного договору позивачка взяла на себе зобов'язання профінансувати будівництво частини Торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 будівництво якого здійснюється у відповідності з проектно-кошторисною документацією, а відповідач зобов'язувався побудувати об'єкт та передати позивачу об'єкт фінансування. Загальна сума фінансування складає 194000 грн.
Позивачкою у повному обсязі було профінансовано об'єкт будівництва та сплачено відповідачу кошти в сумі 194000 грн., про що свідчить виконання договору про фінансування, не оспорюється відповідачем та підтверджується клопотанням представника ТОВ «Ріелторі Плюс» від 03.09.2009 року (а.с. 27).
15 вересня 2008 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі об'єкту фінансування до Договору про фінансування будівництва №12/2008 від 15.09.2008 року, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв відповідно до технічного паспорту БТІ від 13.09.2008 року об'єкт фінансування, а саме нежитлове приміщення в Торгівельному центрі, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 97.3 кв.м.
У відповідності до п. 2.2 Договору, відповідач зобов'язувався сприяти позивачу в оформленні права власності на об'єкт фінансування, однак своїх зобов'язань в цій частині не виконав та зареєстрував на себе в КП КОР «Ірпінське БТІ» право власності на нерухоме майно від 23.10.2008 року (а.с. 7-8).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 18 листопада 2008 року №544 «Про оформлення права власності за інвесторами торгівельного центру АДРЕСА_1» виділено нежитлові приміщення, розташовані на третьому поверсі в окремий об'єкт права власності.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, та задоволено позов ОСОБА_2, з підстав ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, оскільки зазначені обставини свідчать про те, що відповідач грубо порушив умови договору фінансування будівництва, тим самим ухиляється від оформлення права власності на нежитлові приміщення в торговому центрі, незважаючи на закінчення будівництва та введення в експлуатацію спірного об'єкту, протиправно набувши право власності на торгівельний центр загальною площею 9328,3 кв.м. (а.с. 7).
Разом з тим, позивачка виконала умови договору та сплатила на користь відповідача повну вартість спірної нерухомості, тобто стала власником майнових прав на об'єкт фінансування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірні нежитлові приміщення.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, внаслідок чого судом першої інстанції ухвалене незаконне рішення, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів справи представник ТОВ «Ріелторі Плюс» за довіреністю Радченко М.В. у своєму клопотанні до суду першої інстанції від 03.09.2009 року заявляла, що позовні вимоги ОСОБА_2 визнає у повному обсязі (а.с. 27).
Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а навпаки відповідачем визнається право ОСОБА_2 на новопобудовані об'єкти, визнання відповідачем позову за ч. 1 ст. 61 ЦПК України є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторі Плюс» відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: