АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого : Винту Ю. М.
Суддів : Заводян К.І., Лисак І.Н.
При секретарі : Ковальчук Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ «Акцент-Банк» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на невиконання останньою умов укладеного 12.08.2008 року кредитного договору №АВССRХ05710311, згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 1188,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.08.2009р.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 27903,62грн. та судові витрати.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року позов ПАТ «Акцент - Банк» частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором №АВССRХ05710311 в сумі 3389,68 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «Акцент-Банк» просить рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені змінити і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2008 року дійсно між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір № АВССRХ05710311, згідно якого банк надав останній кредит в сумі 1188,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.08.2009р.
__________________________________________________________________________________
№22ц-1628/2013р. Головуючий в 1 інстанції : Дячук О.О.
Категорія : 19/27 Доповідач: Винту Ю.М.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», тарифами складає між нею і банком кредитно-заставний договір.
У зв'язку з тим, що відповідачка не сплачувала кредит, банк станом на 14.06.2013р. нарахував заборгованість у розмірі 27903,62 грн., яка складається з : 1187,00 грн. заборгованість за кредитом; 77,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 320,21 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 24513,94 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1304,93 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь кредитора пені на суму 24513,94 грн. судом першої інстанції було правильно враховано обставини справи, розмір отриманого кредиту відповідачки та всі інші обставини справи.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
На думку колегії, вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який майже в двадцять разів перевищує заборгованість відповідача, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема, частини 3 статті 551 ЦК України.
Враховуючи вимоги норм цивільного, конституційного та міжнародного законодавства, принцип розумності та з врахуванням стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі який втричі перевищує основне зобов'язання колегія суддів вважає привальним рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені.
Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Всупереч вимогам ст.ст.60, 131 ЦПК України, ПАТ «Акцент-Банк» не надав суду першої інстанції докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідачки на його користь пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 24513,94 грн. за умови отримання кредиту на суму 1180 грн.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ «Акцент-Банк» - відхилити.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: