ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 року Справа № 904/5563/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

при секретарі: Погорєлової Ю.А.

за участю представників:

від позивача: Демчук О.В., представник, довіреність №14-17 від 18.01.2013р.

від відповідача: Старовойтова Я.В., представник, довіреність №00.01.0102 від 12.11.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року у справі №904/5563/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 525 057,93 грн. боргу за договором купівлі - продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась в господарський суд із позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення заборгованості в сумі 525057,93 грн., яка складається з: пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 114528,15 грн., штрафу в сумі 367663,82 грн., трьох процентів річних в сумі 22654,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 20211,94 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача свої судові витрати у розмірі 10501,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на допущені відповідачем порушення умов договору про закупівлю природного газу №00.04.0010/БО від 24.01.2012р. щодо термінів розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку із чим у позивача наявні підстави для застосування до відповідача господарських санкцій за порушення ним своїх грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013р. у справі №904/5563/13 (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 80769,70 грн. - пені, 257364,67 грн. - штрафу, 22654,02 грн. - 3 % річних, 219040,61 грн. - збитків від інфляції, 10477,73 грн. - судового збору. У решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013р. у справі №904/5563/13 вмотивовано тим, що відповідач несвоєчасно проводив розрахунки за поставлений йому позивачем за договором природний газ, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції є правомірними, але підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 19040,61 грн. - у зв'язку з помилковістю розрахунків позивача, які не враховують індексів дефляції, та в сумі 80769,70 грн. - пені і в сумі 257364,67 грн. - штрафу, які суд, з урахуванням наданих сторонами доказів, вважав за можливе, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України та правом, наданим суду п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за клопотання відповідача зменшити на 30% від їх розміру.

Не погодившись з означеним судовим рішенням ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення в частині зменшення пені на 33758,45 грн. та зменшення розміру штрафу на 110299,15 грн., прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача на свою користь суму 33758,45 грн. пені та 110299,15 грн. штрафу, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Дніпропетровської області. В іншій частині просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог у апеляційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.ст. 4-2, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення. Вказує також на те, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Цивільного кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою. Так, на твердження апелянта, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача, який є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, однак внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Бюджетом України та фінансовим планом НАК "Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. При цьому єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договору. Вважає, що виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, суд також повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, але внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та визнання встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи, вдався до невірних оцінок.

КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що місцевий господарський суд правильно надав оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також врахував збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, тому дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення пені, як це передбачено ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Просить у задоволенні скарги повністю відмовити.

В судових засіданнях під час перегляду справи апеляційною інстанцією представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував на їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 27.11.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено із матеріалів справи, 24.01.2012р. між позивачем - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та відповідачем - КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (Покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу №00.04.0010/БО, за яким Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Так, на виконання умов вказаного Договору, з січня по березень 2012 року, позивач передавав, а відповідач прийняв природний газ об'ємом 2490,19 тис.м3 на загальну суму 9826020,99 грн., що підтверджується актами приймання передачі від 21.01.2012р., від 29.02.2012р. та від 31.03.2012р.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач зі своєї сторони розрахунки за спожитий газ проводив несвоєчасно, у зв'язку з чим на прострочений борг позивачем нараховані: пеня - в сумі 114 528,15 грн., 7% штраф - в сумі 367 663,82 грн., 3 % річних - в сумі 22 654,02 грн., збитки від інфляції - в сумі 20 211,94 грн., які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що стало причиною звернення позивачем з позовом, який є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач розрахувався з позивачем за спожитий природний газ в повному обсязі, але з порушенням строків передбачених п. 4.1 договору поставки, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань трьох процентів річних у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки.

Дослідивши зазначені розрахунки, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно частково задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 19040,61 грн. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на суму боргу з застосуванням індексів інфляції за період з 16.01.2012р. по 15.03.2012р., оскільки розрахунок позивача не відповідав рекомендаціям Верховного Суду України, наведеним в листі №62-97р від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, згідно з яким збитки від інфляції повинні нараховуватися за кожен календарний місяць на залишок боргу на цей період, з урахуванням індексів інфляції й дефляції, що були визначені Державною службою статистики України, за періоди прострочки, визначеної позивачем. Отже, в решті вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1171,33 грн. місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив.

Щодо правомірності прийняття місцевим господарським судом рішення у наведеній вище частині позовних вимог та щодо вимог про стягнення суми 22654,02 грн. трьох процентів річних позивач та відповідач не заперечують.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За умовами п. 7.3 вказаного договору, у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого від позивача природного газу у січні-березні 2012 року позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання зобов'язання з 15.02.2012 року по 28.04.2012 року. Загальна сума пені за вказаний період її нарахування складає 114528,15 грн.

Також за розрахунками позивача, відповідно до умов п. 7.3. вказаного, у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачеві штраф у розмірі 7% від прострочених понад 30 днів сум платежу, що складає суму 367663,82 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 30% до суми 80769,70 грн., то їх перевірка судом апеляційної інстанції з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів також свідчить про відсутність підстав для скасування зазначеного судового рішення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції докази, а саме: довідка про розмір дебіторської заборгованості КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", яка по всіх категоріях споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) складає 163 227,4 тис. грн.; звіти про фінансові результати за І півріччя 2013 року, згідно з якими збитки підприємства у цьому звітному періоді складають понад 37 275 тис. грн., а також ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором (основний борг повністю погашений до пред'явлення позову) - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про можливість зменшення нарахованих позивачем штрафу та пені до 70 % відповідно від їх розміру.

Положення ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що при перегляді справи в апеляційній інстанції додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на ці приписи законодавства твердження позивача про те, що місцевий господарський суд повинен був прийняти, але не взяв до уваги той факт, що підприємство позивача, який вже не здійснює реалізацію природного газу, також має незадовільний майновий стан, не можуть бути враховані апеляційним господарським судом, оскільки такі доводи не приводились позивачем ані у позовній заяві, ані під час розгляду справи судом першої інстанції.

У своїй апеляційній скарзі позивач також не обґрунтував неможливість подання відповідних доказів про свій майновий стан суду першої інстанції. Наведені позивачем в апеляційній скарзі приклади судової практики Вищого господарського суду України не можуть вважатися належними доказами у даній справі у розумінні положень ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені судові рішення прийняті у спорах, стороною у яких не був відповідач.

Відповідачем зі своєї сторони були надані місцевому господарському суду постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2013р. у справі №7/5005/9336/2012 та від 20.06.2013р. у справі №30/5005/9890/2012, у спорах між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", в яких встановлено факт того, що КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинскьтепломережа" є підприємством, яке здійснювало та здійснює постачання теплової енергії бюджетним установам і організаціям, а також населенню. Наявність заборгованості останніх по оплаті за спожиту теплову енергію, затримки у фінансуванні різниці в тарифах тощо, що було враховано як підстави для зменшення сум пені та штрафу.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суд, який вважав, що даний випадок можна визнати винятковим, тому мав законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені та штрафу на 30% від належної до стягнення суми, а відтак обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача частину пені у сумі 80769,70 грн. та частину штрафу у сумі 257364,67 грн., а в решті вимог про стягнення пені та штрафу обґрунтовано відмовив.

Приймаючи до уваги викладене, доводи позивача про незаконність прийнятого судового рішення в частині щодо відмови у стягненні частини пені та частини штрафу слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року у справі №904/5563/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року у справі №904/5563/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений - 02.12.2013 року.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна