Справа №256\3528\13-ц
2/256/1091/2013
РІШЕННЯ
Іменем України
25.11.2013 року Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області у складі:
Головуючий - суддя Сватіков А.В.,
при секретарі - Клименко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611» до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу,
В с т а н о в и в:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія 611» звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька із позовом до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу.
В позовній заяві ПАТ «Страхова компанія 611» зазначила, що 22 червня 2009 року між гр. ОСОБА_3 і Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія 611» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №СТТ-91/17, згідно із яким предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані із володінням, розпорядженням і користуванням транспортним засобом Toyota Соrоlla 1.6L державний номер НОМЕР_1. 09 жовтня 2009 року Страхувальник звернувся до ЗАТ «Страхова компанія 611» із заявою - повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, а саме пошкодження застрахованого автомобіля Toyota Соrоlla 1.6L державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09 жовтня 2009 року на вул. Артема у м. Донецьку. Відповідно до довідки УДАЇ ГУМВС України в м. Києві зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5, яка керувала автомобілем Маzda 323 державний номер НОМЕР_2, вимог Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим щодо неї було складено протокол про адміністративне правопорушення, який був направлений до Калінінського районного суду м. Донецька для прийняття рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності. Згідно із вимогами ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відповідно до пункту 2.3.1 договору страхування пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових випадків. У зв'язку із цим, після встановлення причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, та отримання необхідних документів, Страховиком було визнано зазначену подію страховим випадком, здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування, складено страховий акт №391/349-09/ТНВ та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3260 гр. 71 коп. Виплата страхового відшкодування страхувальнику була здійснена наступним чином: частина страхового відшкодування зарахована в рахунок несплаченої частини страхового платежу (копія Акту взаємозаліку додається) та залишок розміру страхового відшкодування був сплачений шляхом перерахування грошових коштів на рахунок страхувальника (копія відповідного платіжного доручення додається). Відповідно до статей 993, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія 611» є єдиним правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія 611» у зв'язку зі зміною його найменування (копії підтверджуючих документів надано). З цих підстав позивач посилаючись на вимоги ЦК України, Закон України «Про страхування», просив суд стягнути з відповідачки у порядку регресу відшкодування завданих збитків у розмірі 3 260 гр. 71 коп. на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611», та стягнути з відповідачки судові витрати понесені позивачем.
Відповідачка ОСОБА_2 надала до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначила, що вона заперечує проти позовних вимог позивача у повному обсязі, вважає позовну заяву незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідачка вважає, що позивачем не доведено, що саме з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода. Позивачем не надано ніяких доказів, стосовно того що ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України. Позивач висуває вимоги до Відповідача ОСОБА_5, але вказана особа по вказаній в адресі ніколи не мешкала, а за вказаною адресою мешкає - ОСОБА_2. Крім того згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС 819000, автомобіль Мазда 323 державний номер НОМЕР_2 належить представництву РІХТЕН ГЕДЕОН Нрт. У представництві РІХТЕН ГЕДЕОН Нрт. відповідачка працювала на посаді медичного представника, тобто була у трудових відносинах з вказаним підприємством. За відповідачкою був закріплений службовий автомобіль МАЗДА 323 державний номер НОМЕР_2, і зазначеним транспортним засобом відповідачка керувала на підставі дорожнього листа. Зі змісту ст. 1172 ЦК України слідує, що за шкоду завдану працівником при виконанні трудових обов'язків несе відповідальність юридична особа. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України. Крім того згідно з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в АТ «СК» АХА Страхування» та відповідачка мала поліс №ВС №9557035 від 04.06.2009 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто відповідачка була особою цивільно-правова відповідальність якої, була застрахована за договором. Згідно преамбули до цього Закону «Цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України» Ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. В п.9.2. ст.9 Закону зазначено «Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого», станом на 2010 рік. Порядок та умови виплат страхових відшкодувань регламентуються ст. 22-38 цього Закону. Про настання страхового випадку відповідачка письмово та своєчасно повідомила страхову компанію. В п. 16 Пленуму ВСС України №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено: «Відповідно до статті 21 Закону №1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови у позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі». Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 3260,71 грн., що не перевищує ліміт страхового відшкодування. Згідно до вимог ст. 1194 ЦК України відповідачка може нести тільки субсидіарну відповідальність. Тому відповідачка вважає вимоги позивача безпідставними та незаконними і такими що не базуються на нормах матеріального та процесуального права. З цих підстав відповідачка просила суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611» в судове засідання не прибув, але надав до суду письмову заяву в якій зазначив, що позивач свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд розглянути справу у відсутність представника позивача, тому суд вважає, що можливе розглянути справу у відсутність представника позивача, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. ст. 158, 169 ЦПК України.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611» до неї, про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу, не визнала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову, додавши що вона відшкодувала позивачу суму франшизи за договором страхування у розмірі 510 гр., що підтверджено копією квитанції, тому вона просила суд у задоволені позову відмовити.
Суд вислухавши пояснення відповідачки та дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611» до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено що 22 червня 2009 року між гр. ОСОБА_3 і Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія 611», правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія 611», було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №СТТ-91/17, згідно із яким предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, розпорядженням і користуванням транспортним засобом Toyota Соrоlla 1.6L державний номер НОМЕР_1.
09 жовтня 2009 року страхувальник - ОСОБА_3 звернувся до ЗАТ «Страхова компанія 611» із заявою - повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, а саме пошкодження застрахованого автомобіля Toyota Соrоlla 1.6L державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09 жовтня 2009 року на вул. Артема у м. Донецьку.
Відповідно до довідки УДАЇ ГУМВС України в м. Києві зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5, яка керувала автомобілем Маzda 323 державний номер НОМЕР_2, вимог Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим щодо неї було складено протокол про адміністративне правопорушення, який був направлений до Калінінського районного суду м. Донецька для прийняття рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Згідно із вимогами ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відповідно до пункту 2.3.1 договору страхування пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових випадків. У зв'язку із цим позивачем було визнано зазначену подію страховим випадком, здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування, складено страховий акт №391/349-09/ТНВ та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3260 гр. 71 коп. Виплата страхового відшкодування страхувальнику була здійснена наступним чином: частина страхового відшкодування зарахована в рахунок несплаченої частини страхового платежу (копія Акту взаємозаліку додається) та залишок розміру страхового відшкодування був сплачений шляхом перерахування грошових коштів на рахунок страхувальника (копія відповідного платіжного доручення додається).
Відповідно до вимог ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Крім того, судом встановлено, що позивач ПАТ «Страхова компанія 611» висуває вимоги до відповідача ОСОБА_5, але вказана особа за адресою вказаній у позові позивачем не мешкає, а за вказаною адресою мешкає - ОСОБА_2, і позивач в ході розгляду справи не уточнив свої позовні вимоги.
Крім того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС 819000, автомобіль Мазда 323 державний номер НОМЕР_2 належить представництву РІХТЕН ГЕДЕОН Нрт, і ОСОБА_2 працювала у представництві РІХТЕН ГЕДЕОН Нрт. на посаді медичного представника, тобто була у трудових відносинах з вказаним підприємством. За відповідачкою був закріплений службовий автомобіль МАЗДА 323 державний номер НОМЕР_2, і зазначеним транспортним засобом відповідачка керувала на підставі дорожнього листа. Зазначені факти підтверджені відповідачкою копіями документів.
Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України, що за шкоду завдану працівником при виконанні трудових обов'язків несе відповідальність юридична особа, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.
Також судом встановлено, що згідно з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в АТ «СК» АХА Страхування» та відповідачка мала поліс №ВС №9557035 від 04.06.2009 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджено копією полісу. Тобто відповідачка була особою цивільно-правова відповідальність якої, була застрахована за договором.
Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Виходячи із вимог ст. 9 зазначеного Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого, станом на 2010 рік. Порядок та умови виплат страхових відшкодувань регламентуються ст. 22-38 цього Закону.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пошкодження транспортного засобу є шкодою, заподіяною в результаті ДТП майну потерпілого.
Про настання страхового випадку відповідачка письмово та своєчасно повідомила страхову компанію.
Таким чином, суд приходить до висновку що відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку саме АТ «СК» АХА Страхування» повинна відшкодовувати матеріальну шкоду, за виключенням суми франшизи, причинену іншому учаснику ДТП, або страховій компанії, яка відшкодувала цю шкоду за договором страхування. І якщо страхова компанія обґрунтовано, на правових підставах, відмовить повністю або частково у страховому відшкодування, у позивача виникає право відшкодувати спричинену матеріальну шкоду повністю або частково, з особи яка визнана винною у дорожньо-транспортній пригоді.
Крім того, судом також встановлено, що позивачем відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не доведено і не представлено суду доказів, що зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження застрахованого автомобіля, постанова про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності суду не надана, а відповідно до довідки Калінінського районного суду м. Донецька адміністративний матеріал відносно ОСОБА_5 до суду не надходив.
Також судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 3260, 71 грн., що не перевищує ліміт страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і ОСОБА_2 відшкодувала ПАТ «Страхова компанія 611» суму франшизи за договором страхування у розмірі 510 гр., що підтверджено копією квитанції.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих ним у п. 16 постанови від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Позивачем не представлено суду доказів, що позивач звертався з вимогою або позовом до страховика АТ «СК» АХА Страхування» про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Страхова компанія 611» передчасно звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу, не отримавши до цього відмову у страховому відшкодуванні від АТ «СК» АХА Страхування» і не вирішивши цей спір у судовому порядку, шляхом пред'явлено позову до страхової компанії.
Із зазначених вище підстав, суд вважає необхідним відмовити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія 611» у задоволені позовних вимог до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу, у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1188 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 57, 60, 61, 88, 130, 131, 158, 169, 209, 212, 213-215, 216, 218 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611» до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальних збитків у порядку регресу, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
СУДДЯ СВАТІКОВ А.В.
29.11.2013