ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа № А37/31
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Белінської В.О.,
суддів: Сизько І. А. (доповідача), Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю прокурора Кондратов О.Г., посвідчення №204 від 07.12.05р.;
за участю представників сторін:
позивача: Букреєва Р.О., довіреність №б/н від 26.12.05р., представник;
відповідача: Логойда Т.В., довіреність №2491/10/100 від 08.02.06, головний держподатінспектор - присутній у судовому засіданні тільки 31.05.06;
Білан О.В., довіреність №25898/10/10-0 від 30.12.05р., держподатінспектор юридичного відділу - присутній у судовому засіданні тільки 31.05.06;
Суменкова Г.С., довіреність №9147/8/10-0 від 18.05.06, начальник відділу апеляцій ДПА у Дніпропетровській області;
Філінюк Л.М., довіреність №1068/9/10-005 від 25.01.06, головний держподатревізор-інспектор документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська;
Самойленко О.А., довіреність №25899/10/10-0 від 30.12.05, начальник юридичного відділу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська;
Міронова В.М., довіреність №2365/9/10-030 від 07.02.06р., завідувач сектору по взаємодії з правоохоронними органами відділу контрольно-перевірочної роботи;
Большак О.Д., довіреність №11512/9/10-005 від 15.06.06, головний держподатревізор-інспектор;
Босько Є.С., довіреність №12182/10/10-005 від 21.06.06, головний держподатінспектор - присутній у судовому засіданні тільки 21.06.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.06р.
у справі № А37/31
за позовом приватного підприємства “Трубовал”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська
за участю Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.07.05р. №0000942302/0, від 01.08.05р. №0000942302/1, від 10.10.05р. №0000942302/2
ВСТАНОВИВ:
Позивач, приватне підприємство “Трубовал”, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.07.05р. №0000942302/0, від 01.08.05р. №0000942302/1, від 10.10.05р. №0000942302/2.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.06р. у справі №А37/31 (суддя - Кеся Н.Б.) позов задоволено. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.07.2005р. №0000942302/0, від 01.08.2005р. №0000942302/1, від 10.10.2005р. №0000942302/2. З державного бюджету на користь ПП “Трубовал” стягнуті судові витрати в сумі 3,40 грн. ПП “Трубовал” повернуто з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене за платіжним дорученням №196 від 26.12.2005р. на загальну суму 85,00 грн.
Постанову суду обґрунтовано тим, що податок на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту з дотриманням вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. На думку суду, дії позивача з придбання металопродукції є господарською діяльністю, оскільки це призвело до зростання власних активів. Використанням придбаного товару в якості предмету застави та передача його на відповідальне зберігання також охоплюється господарською діяльністю платника податку, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що спірні витрати не пов’язані з господарською діяльністю позивача.
Не погодившись з постановою господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що п.1 ч.2 ст.162 КАС України не передбачено такого наслідку задоволення позовних вимог , як визнання рішення недійсним; той факт, що металопродукція була передана в заставу для отримання кредиту не свідчить про використання продукції в господарській діяльності; підприємством занижено податок на додану вартість за жовтень 2004р.
У своєму запереченні позивач вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставними і необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська у своїх поясненнях підтримує апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.
Розглянувши апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємства “Трубовал” за період з 16.06.2004р. по 31.03.2005р., за результатами якої складений акт №1004/23-2-28/32944366 від 25.06.2005р.
На підставі акту перевірки та з урахуванням матеріалів адміністративного оскарження відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 01.07.2005р. №0000942302/0, від 01.08.05р. №0000942302/1, від 10.10.05р. №0000942302/2, якими визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 2092154,00 грн., в тому числі основний платіж - 1398103,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 694051,00 грн.
Перевіркою встановлено віднесення підприємством у жовтні 2004р. до складу податкового кредиту по податку на додану вартість-1824640,98грн. по податковій накладній ПП “Металопром” від 01.10.2004р. №193- на загальну суму ПДВ - 1844140,98 грн. за придбані труби кількістю 10494,770 п/м згідно з договором від 01.08.2004р. №101 та видатковою накладною від 01.10.2004р. №193 у сумі 9220704,92 грн. (ПДВ - 1844140,98 грн.). Дана металоконструкція знаходиться в заставі у філії Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області згідно з договором застави товарів в обороті від 22.10.2004р. №204-116/04, укладеного між банком і ПП “Трубовал”. Вказаний договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, тобто банку, що випливають з кредитного договору від 22.10.2004р. №116-62/04 про відкриття кредитної лінії. В ході проведення перевірки наданий акт прийому-передачі майна від 01.10.2004р., згідно якого ТОВ “Дніпрометалургзабезпечення” прийняв від ПП “Трубовал” на відповідальне зберігання вищезазначену металопродукцію.
У зв’язку з наведеним, відповідачем в період, коли відбулося придбання металопродукції, виключено зі складу податкового кредиту сплачену суму ПДВ, що призвело до нарахування ПДВ до сплати в бюджет.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається, зокрема, із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Згідно з п.1.11 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Нормами п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що датою збільшення валових витрат та виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів, або дата придбання товару (послуг).
Факт придбання підприємством металопродукції в кількості 10383,798 п/м на суму 10947845,90 грн. у тому числі ПДВ –1824640,98 грн. підтверджується податковою накладною від 01.10.2004р. №193, а також договором купівлі-продажу від 01.09.2004р. №11/09. Факт оплати металопродукції підтверджується виписками банку від 10.09.2004р., 28.10.2004р., 29.10.2004р. Отже, підтверджено не тільки факт придбання у жовтні 2004р. товару, а і понесені грошові витрати на його придбання.
Актом перевірки (розділ 2.2.) факту завищення валових витрат за перевірений період не встановлено, що свідчить про визнання правомірним віднесення підприємством до складу валових витрат понесених у зв’язку з придбанням металопродукції відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2004р. №11/09.
Висновок ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про те, що витрати підлягають віднесенню до складу валових витрат та до складу податкового кредиту лише за фактом здійснення операції з продажу придбаного товару, не узгоджується з наведеними нормами законодавства, які дозволяють врахувати в податковому обліку витрати з придбання товару за фактом його оплати або придбання.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Таким чином, підставою для визначення господарської діяльності є спрямованість дій платника податків на отримання доходу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбано металопродукцію - труби, які безпосередньо пов’язані з його статутною діяльністю, а саме, оптова торгівля металопрокатом (металеві труби та інше), що підтверджується даними акту перевірки (а.с.16). Віднесення витрат підприємства з придбання труб здійснено при наявності фактів поставки та оплати.
Колегія суддів дійшла висновку, що використання придбаного товару в якості предмету застави та передача його на відповідальне зберігання також охоплюється господарською діяльністю платника податку, оскільки пов’язано із забезпеченням господарських взаємовідносин з іншими особами і не спростовує можливість позивача реалізувати цей товар в майбутньому.
Стосовно доводів скаржника треба зазначити, що:
по-перше, посилання відповідача на норми п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є необґрунтованими, оскільки предметом спору є право позивача на податковий кредит, а не оподаткування приросту-убутку залишків товарних запасів;
по-друге, посилання відповідача на норми п.п.7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” також необґрунтовані, тому що ці норми не регулюють спірні правовідносини, а зокрема, встановлюють податковий облік операцій з безпосередньої передачі-отримання майна за цивільно-правовими договорами, які не передбачають передачі права власності на таке майно. Але, як вбачається з матеріалів справи, за спірним повідомленням-рішенням спірними операціями є придбання позивачем товару, а не операції з передачі товару на відповідальне зберігання;
по-третє, згідно з умовами договору застави заставлений товар залишається в розпорядженні заставодавця, заставодавець має право розпоряджатися даним товаром, володіти ним та використовувати його відповідно до його цільового призначення;
в четверте, заставлення раніше придбаних товарів під забезпечення кредитних договорів на отримання кредитів не може розцінюватися як продаж і, відповідно, не призводить до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту. У разі відчуження заставленого майна (в тому числі і при неповерненні кредитів) податкові зобов'язання визначатимуться у загальновстановленому порядку.
До того ж , в акті перевірки та в спірних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено про порушення підприємством тільки п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Треба також зауважити, що викладені в акті перевірки факти не повністю відповідають дійсності. Так, на стор.9 акта перевірки в розділі 2.5.2 зазначено, що металопродукцію ПП “Трубовал” у кількості 10494,770 п/м отримано від ПП “Металопром” згідно з договором від 01.08.2004р. №101 та видатковою накладною від 01.10.2004р. №193 у сумі 9220704,92грн. (ПДВ-1844140,98грн) (а.с.22).
Проте, згідно наданих підприємством первинних документів:
по-перше, між ПП “Трубовал” та ПП “Металопром” укладено договір від 01.09.2004р. №11/09 (а.с.77-78), а не від 01.08.2004р. №101, як зазначено в акті перевірки;
по-друге, видаткова накладна ПП “Металопром” №85 від 01.10.2004р. (а.с.100), а не №193 як зазначено в акті перевірки;
по-третє, по податковій накладній ПП “Металопром” від 01.10.2004р. №193 ПП “Трубовал” отримано труби в кількості 10383,798 п/м на суму 9123204,92 грн. (ПДВ –1824640,98 грн.) (а.с.99), а не в кількості 10494,770 п/м у сумі 9220704,92 грн. (ПДВ - 1844140,98 грн.) як зазначено в акті перевірки.
Щодо зауважень скаржника на порушення судом першої інстанції вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, то відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування судового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питань. Проте, господарським судом правильно вирішено питання по суті спору. Крім того, в ч.3 ст.162 встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги не суперечать вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.06р. у справі № А37/31 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.О.Белінська
Суддя І.А.Сизько
Суддя А.Є.Прокопенко
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук
27.06.06р.