ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"18" грудня 2006 р. Справа № 16/340
„11” год. „25” хв.
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Фесюри М.В.,
при секретарі - Козацькому А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Крамаренко В.А., Кульбака Я.В.,
Чередниченко М.І.
від відповідача -не з'явився
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ : Державної податкової інспекції у Ічнянському районі
м. Ічня вул. Леніна,23
до ВІДПОВІДАЧА: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Про стягнення 4890,5 грн.
Державною податковою інспекцією у Ічнянському районі заявлено адміністративний позов про стягнення фінансових санкцій у розмірі 4890,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приписів Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг” та Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Відповідач в судовому засіданні 12.12.2006р. проти позову заперечив, посилаючись на невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам справи та закінчення строку, на протязі якого повинні стягуватись санкції.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ :
01.12.1997р. Ічнянською районною державною адміністрацією проведено реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ід. НОМЕР_1, про що зроблено запис в журналі за НОМЕР_2 та як платник податків взятий на облік в ДПІ у Ічнянському районі.
На підставі ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-XII (зі змінами та доповненнями) 12.12.2003р. працівниками Державної податкової адміністрації в Чернігівській області здійснено перевірку в магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1”, який належить відповідачу, за результатами якої складено акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності НОМЕР_3.
В ході перевірки магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, було встановлено наступні правопорушення:
- незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана в денному звіті РРО, а саме сума невідповідності склала 336,10 грн.
Тобто було порушено п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами і доповненнями (далі -Закон 265), згідно якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до ст.22 Закону -265, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність. Отже, за порушення п.13 ст.3 Закону -265 до Відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1680,50 грн.
- наявність десяти найменувань підакцизних товарів без наявності цінника, чим порушено п.8 ст.3 Закону -265.
Статтею 23 Закону -265 передбачена штрафна санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний не виставлений цінник на товар. Відповідачу за вказане правопорушення була визначена штрафна санкція у розмірі 170 грн.
- відсутність в розрахунковій книжці дати її початку та закінчення, чим порушено п.5 ст.3 Закону -265 та п.п.9.1 п.9 „Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок” (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2006року №614). Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону -265 за порушення порядку використання розрахункової книжки нараховується штрафна санкція в сумі двадцять неоподатковуваних доходів громадян, що становить 340 грн.
- реалізація алкогольних напоїв за цінами нижчими ніж передбачено законодавством та роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності сертифіката відповідності, чим порушено Постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої” від 21.06.01р. №700 та п. 5 „Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями” (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.96р. №854). Відповідно до абз. 6, 11 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. №481/95-ВР (далі -Закон -481), за перше правопорушення штрафна санкція становить 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1000грн., а за друге -200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.
Посадовими особами органу державної податкової служби було складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки НОМЕР_4.
На підставі складеного акту Позивачем прийняті податкові повідомлення - рішення: НОМЕР_5 про застосування фінансових санкцій у розмірі 2700 грн. згідно з абз. 6, 11 ч.2 ст.17 Закону -481 та НОМЕР_6 про застосування фінансових санкцій у розмірі 2190,50 грн. згідно п.3 ст.17, ст.22, ст.23 Закону -265.
У зв'язку з відмовою Відповідача від отримання вище вказаних податкових повідомлень -рішень, надісланих супровідним листом разом з повідомленням про вручення, посадовими особами податкового органу 30.12.2003року було складено акт про неможливість вручення податкових повідомлень -рішень, а останні розміщено на дошці податкових оголошень ДПІ у Ічнянському районі 30.12.2003року.
Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Штрафні санкції, застосовані відповідно до Закону -265 та Закону -481 за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій та в сфері обігу підакцизних товарів підпадають під законодавче визначення адміністративно -господарських санкцій та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.
Згідно ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Порушення вчинені відповідачем в 2003 році, позов про стягнення нарахованих штрафів заявлено 15.11.2006р., тобто після спливу строку, встановленого ст.250 ГК України.
З огляду на те, що адміністративні -господарські санкції загалом і ті санкції, які заявлені до стягнення, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст.41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративно -господарських санкцій в разі відмови суб'єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст.250 ГК України.
За таких обставин у задоволенні позову має бути відмовлено.
При прийнятті даної постанови суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 12.10.2006р. по справі 10/255 та у листі -відповіді на звернення ДПА України № 8355/5/10-1416/3346 від 25.07.2006р.
Доводи позивача не приймаються з підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 21 грудня 2006 року.
Суддя М.В. Фесюра