ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"18" грудня 2006 р. Справа № 16/326
„10” год. „30” хв.
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Фесюри М.В.,
при секретарі - Козацькому А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Дзюба Л.М. від відповідача –не з’явився
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ : Державної податкової інспекції у м. Чернігові
м. Чернігів вул. Кирпоноса,28
до ВІДПОВІДАЧА: Відкритого акціонерного товариства „Чернігівнафтопродукт”
м. Чернігів вул. Толстого,154
Про стягнення 1868,3 грн.
Заявлено позов про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1868,3 грн., застосованих згідно податкових повідомлень –рішень від 03.03.2004р. № 0001282323/0, від 19.05.2004р. № 0001282323/1, від 18.06.2004р. № 0001282323/2 за порушення, допущені в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Вимоги обґрунтовані приписами Закону України ?Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг? № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (далі - Закон - 265) та тим, що повідомлення –рішення в частині обґрунтованості застосування та розміру штрафів залишені без змін рішеннями місцевого, апеляційного та касаційного судів.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, на протязі якого можливе стягнення адміністративно –господарських санкцій.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ
06.02.2004р. державна податкова інспекція у Носівському районі під час перевірки АЗС № 3, що належить відповідачу, встановила непроведення в день перевірки розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, внаслідок чого державна податкова інспекція у м. Чернігові податковими повідомленнями –рішеннями від 03.03.2004р. № 0001282323/0, від 19.05.2004р. № 0001282323/1, від 18.06.2004р. № 0001282323/2 відповідно до п.1 ст.17, ст.22 Закону –265 застосувала до відповідача штрафні санкції у розмірі 1868,3 грн.
Вказані податкові повідомлення –рішення були оскаржені в судовому порядку.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.07.2005р. у справі № 6/110а позов було задоволено частково та визнано недійсними податкові повідомлення –рішення в частині визначення штрафних санкцій сумою податкового зобов’язання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2006р. судове рішення було залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при вирішенні інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Отже факт вчинення порушення відповідачем та правильність нарахування позивачем штрафних санкцій не підлягають доказуванню.
Поряд з цим штрафні санкції стягненню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Штрафні санкції, застосовані відповідно до Закону –265 за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій підпадають під законодавче визначення адміністративно –господарських санкцій та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.
Згідно ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Порушення вчинене відповідачем 06.02.2004р., позов про стягнення нарахованих штрафів заявлено 30.10.2006р., тобто після спливу строку, встановленого ст.250 ГК України.
Звернення підприємства в квітні 2005р. до суду з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень, якими визначені штрафні санкції, не перешкоджало податковому органу звернутись до суду з позовом про їх стягнення, оскільки подальші дії при розгляді справи про стягнення санкцій мав вирішувати суд з урахуванням наявності пов’язаної судової справи про оскарження податкового повідомлення –рішення.
Більш того, навіть при врахуванні строку, на протязі якого розглядалася справа в місцевому, апеляційному та касаційному судах позивач звернувся з позовом про стягнення санкцій після річного строку з моменту порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності.
З огляду на те, що адміністративні –господарські санкції загалом і ті санкції, які заявлені до стягнення, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст.41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративно –господарських санкцій в разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст.250 ГК України.
За таких обставин у задоволенні позову має бути відмовлено.
При прийнятті даної постанови суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 12.10.2006р. по справі 10/255 та у листі –відповіді на звернення ДПА України № 8355/5/10-1416/3346 від 25.07.2006р.
Доводи позивача не приймаються з підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 21 грудня 2006р.
Суддя М.В. Фесюра