ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2006                                                                                   Справа № 3/26  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Лотоцької Л.О.

суддів:    Бахмат Р.М. ( доповідач), Євстигнеєва О.С.

при секретарі  Стуковенкової Н.В.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 20.06.06 р.

від позивача: Марухевич В.Є. (дов. № 01/2006 від 25.01.06 р.)

від відповідача: Павличенко С.Л. (дов. № 25 від 08.08.05 р.); Глущенко Н.І. (дов. № 23 від 12.01.06 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Куцівський елеватор” с.Куцівка на рішення господарського суду Кіровоградської обл.  від 04.05.2006 р. у справі № 3/26

за позовом:  Відкритого акціонерного товариства “Куцівський елеватор” с.Куцівка

до  Аграрного фонду м.Київ   

про  переддоговірний спір

                                                  

В С Т А Н О В И В :

Рішенням  господарського суду Кіровоградської обл. від 04.05.2006 р. у справі № 3/26 (суддя  Болгар Н.В.) за позовом ВАТ “Куцівський елеватор” до Аграрного фонду суд вирішив відмовити ВАТ “Куцівський елеватор” у задоволенні  позовних вимог про зміну  пунктів 1.1, 5.2 договору № 120 від 19.12.05 р., виключити із такого договору п.1.3, залишити  п.4.2.5 у редакції “Зернового складу”.

Пункт 1.4 договору № 120 від 19.12.05 р. прийняти у редакції “В цьому договорі під терміном “залікова вага” або “залікова кількість” розуміються кількість продукції, що вирахувана з фактичної (зваженої) кількості продукції та фактичної (визначеної) лабораторією Зернового складу якості шляхом її перерахунку на залікову якість, визначену в цьому Договорі”.

Пункт 2.3 із тексту договору № 120 від 19.12.05 р. виключити.

Пункт 2.4 договору № 120 від 19.12.05 р. прийняти у редакції: “Повернення зерна Поклажодавцю зі зберігання шляхом відвантаження здійснюється у фактичній вазі, що розраховується на основі залікової ваги, залікової якості та фактичної якості зерна. Відвантаження зерна, відповідно до письмового клопотання Поклажодавця, здійснюється при умові повного розрахунку Поклажодавцем за послуги по зберіганню, надані Зерновим складом на дату відвантаження, а також послуги по відвантаженню зерна. Фактична якість зерна, що відвантажується, повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів.  Повернення зерна Поклажодавцю шляхом переоформлення з особової картки або на особову картку Поклажодавця проводиться в заліковій вазі”.

Пункт 3.4 із тексту договору № 120 від 19.12.05  виключити.

Пункт 3.6 із тексту договору № 120 від 19.12.05 р. виключити.

Пункт 4.1.3 договору № 120 від 19.12.05 р. прийняти у редакції “Зерновий склад при відпуску або переоформленні зерна надає Поклажодавцеві акт-розрахунок розміру зменшення або збільшення кількості ваги зерна, утвореної за рахунок різниці між заліковою та фактичною якістю зерна і природною втратою при зберіганні, з зазначенням фактичної кількості і якості зерна, що підлягає відпуску “Поклажодавцю”.

Пункт 4.2.2 договору № 120 від 19.12.05 р. прийняти у редакції: “Поклажодавець визнає природне зменшення зерна у відповідності з діючими “Нормами естественной убили  зерна, продуктов его переработки и семян масличных культур при хранении на предприятиях системи Министерства хлебопродуктов СССР” (зі змінами і доповненнями), а також зміни кількості зерна, викликаної покращенням / погіршенням якості зерна”.

Пункт 4.2.1 договору № 120 від 19.12.05 р. прийняти у редакції Аграрного фонду: “Поклажодавець зобов’язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги по зберіганню за договором”.

Пункти 4.2.4, 4.2.8, 4.2.9 із тексту договору № 120 від 19.12.05 р. виключити.

Пункт 4.2.10 прийняти у редакції відкритого акціонерного товариства “Куцівський елеватор”: “Інформувати зерновий склад про передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами, у т.ч.  державними організаціями та установами”.

Пункт 4.2.11 прийняти у редакції відкритого акціонерного товариства “Куцівський елеватор”: “Не вимагати і не здійснювати отримання переданого на зберігання зерна протягом розумного строку, під час якого зерновий склад здійснює профілактичні та/або ремонті роботи технологічного обладнання, про які поклажодавця було проінформовано у порядку, визначеному у Договорі”.

Пункт 5.1 договору № 120 від 19.12.05 р. викласти у редакції Аграрного фонду: “Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться у грошовій формі ( в гривнях України) з урахуванням податку на додану вартість”.

Пункт 5.4 договору № 120 від 19.12.05 р. прийняти у редакції Аграрного фонду: “Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться на підставі виставлених рахунків не пізніше 10 робочих днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт”.

Пункти 5.5, 5.6, 5.7, 6.4, 6.5 із тексту договору № 120 від 19.12.05 р. виключити.

Пункт 6.2 прийняти у редакції відкритого акціонерного товариства ”Куцівський елеватор”: ”У разі невиконання пунктів 4.2.2 і п.5.3 цього договору поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від виконання грошових зобов’язань”.

Розділ 7 “Строк зберігання” договору № 120 від 19.12.05 р. прийняти у  редакції Аграрного фонду: “Зерно передається на зберігання до подання Поклажодавцем вимоги про його переоформлення (“до запитання”)”.

Стягнуто з Аграрного фонду на користь відкритого акціонерного товариства “Куцівський елеватор” 11 грн. 80 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить:

-          припинити провадження у справі в частині  залишення пунктів 4.2.5, 7.2, 7.4 в редакції Договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 р., укладеного між ВАТ “Куцівський елеватор” та Аграрним фондом;

-          скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.05.2006 частково і прийняти нове рішення;

-          прийняти пункти 4.2.10, 4.2.11, 6.2 в редакції Договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 р., залишивши в цій частині рішення господарського суду Кіровоградської обл. від 04.05.2006 р.;

-          прийняти пункти 1.4, 2.3, 2.4, 3.4, 3.6, 4.1.3, 4.2.2 в редакції протоколу узгодження розбіжностей до Договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 р., підписаного сторонами спору 04.04.06 р., залишивши в цій частині рішення господарського суду Кіровоградської обл. від 04.05.2006 р.;

-          прийняти пункти 1.1, 1.3, 5.2 в редакції протоколу узгодження розбіжностей до Договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.05 р., підписаного сторонами спору 04.04.2006 р.;

-          прийняти пункти 4.2.1, 4.2.4, 4.2.7, 4.2.8, 4.2.9, 5.1,5.4, 5.6, 6.4, 6.5, 7.1, 7.3 та назву розділу “Строк зберігання” в редакції Договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 р.;

-          стягнути з відповідача на користь позивача 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита з позовної заяви.;

-          при задоволенні апеляційної скарги віднести витрати по сплаті державного мита на відповідача.

Оскаржуючи рішення скаржник вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме:

Прийнявши пункти 4.2.1; 4.2.4; 4.2.8; 4.2.9; 5.1; 5.4; 5.6; 6.4; 6.5; 7.1; 7.3 та назву розділу “Строк зберігання” Проекту  договору в редакції протоколу розбіжностей відповідача від 29.12.2005 р., суд змінив істотні умови проекту договору та порушив вимоги закону щодо публічних договорів та порушив ч.1 ст. 26 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, пункт 2 статті 957 та пункт 2 ст. 633 ЦК України.

Суд першої інстанції, встановивши неможливість застосування положень Постанови КМУ від 11.04.2003 р. № 510 до правовідносин між сторонами спору, неправильно застосував пункт 8 статті 18 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства”, не застосував  статтю 5 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” та частину 4 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України. Результатом такого порушення стала зміна судом умов Проекту договору, викладених в пунктах 4.2.1; 4.2.8; 4.2.9; 5.4; 5.6; 6.46.5; 7.1; 7.2; 7.3; 7.4, шляхом прийняття їх в редакції Протоколу.

Позивач вважає, що господарським судом порушено також положення пункту 9.2 статті  9 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства, яке не містить норми, яка б забороняла або обмежувала Аграрний фонд у можливості змінити місце зберігання зерна, яке є об’єктом державного цінового регулювання, шляхом його відвантаження та перевезення.

Факт відсутності в Державному бюджеті джерела фінансування послуг по відвантаженню зерна не може бути підставою для несплати вартості такої послуги у випадку її надання елеватором, а тому умови договору складського зберігання зерна можуть передбачати таку оплату, у випадку надання зерновим складом послуги по відвантаженню зерна.

Позивач вважає, що господарський суд неправильно застосував Закон України “Про Державний бюджет України на 2006 р.”.

Результатом таких порушень стала зміна судом умов Проекту договору, викладених в пунктах 4.2.1; 4.2.8; 4.2.9; 5.6; 6.4; 6.5 шляхом прийняття їх в редакції Протоколу.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що господарський суд при розгляді спору про укладання договору має керуватися загальними засадами цивільного законодавства, які закріплені підпунктом 6 пункту 1 статті 3 ЦК України. Виходячи з цих засад, суд при розгляді переддоговірного спору повинен враховувати  розумні  інтереси обох сторін.

Прийнявши пункт 4.2.4 та назву розділу “Строк зберігання” в редакції Протоколу, суд фактично встановив обов’язок для  позивача безстроково зберігати зерно. Строк  зберігання є істотною умовою договору зберігання, має свій початок та не може тривати до споконвіку.

Позивач вважає, що суд не прийняв рішення стосовно редакції пунктів  7.1 та  7.3, а стосовно пунктів 7.2; 7.4 припустив процесуальне порушення –не припинив провадження у справі, згідно з підпунктом 1-1 пункту 1 статті 80 ГПК України, так як стосовно них відсутній предмет спору між сторонами.

Пунктом 1 резолютивної частини  рішення суд відмовив позивачу у задоволенні  позовної вимоги по залишенню пункту 4.2.5  проекту договору. Позивач вважає, що в цій частині рішення прийнято в порушення підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 ГПК України.

Скаржник вказує в апеляційній скарзі, що в позовній заяві позивачем допущена механічна помилка друку. Позовна заява мала стосуватися умов пункту 4.2.7 проекту договору, який і був предметом розгляду в судовому засіданні.

Позивач також зазначає в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 49 ГПК України, поклавши витрати по сплаті державного мита на позивача. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази безпідставного ухилення позивача від прийняття пропозиції відповідача, а судом відхилено частину пропозиції кожної із сторін, то на підставі частини 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита мають бути покладені на обидві сторони в рівних частинах.

ВАТ “Куцівський елеватор” доповнив апеляційну скаргу пунктом 3 розділу 1 апеляційної скарги, виклавши 4 абзац цього пункту в наступній редакції: “по-друге, сам лише факт відсутності в Державному бюджеті джерела фінансування послуг по відвантаженню зерна, не може бути підставою для несплати Аграрним фондом вартості такої послуги у випадку її надання зерновим складом (позивачем).”

Аграрний фонд подав клопотання про залучення до матеріалів справи копію довіреності від 05.12.2005 р., копію наказу від 15.09.2005 р. № 13.

У відзиві на апеляційну скаргу  відповідач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення з підстав вказаних у відзиві.

Також відповідачем надано відзив на доповнення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні, згідно ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва з 20.06.06 р. до 29.06.06 р. до 15 год. 30 хвилн.

          Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу,  перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга    підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Кіровоградське регіональне відділення Аграрного фонду, листом від 15.12.2005 р. за № 02-71, звернулося до позивача з пропозицією укласти договір складського зберігання пшениці 3 класу в кількості 648,975 тн (а.с. 16).

          ВАТ “Куцівський елеватор” надіслав Аграрному фонду проект договору № 120 від 19.12.2005 р. складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпустку зерна, який останнім повернутий підписаним із протоколом розбіжностей від 29.12.2005 р.

          Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів.

          У частині 4 вказаної статті зазначено, що  за наявності заперечень, щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робіться застереження у договорі та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

          Згідно до ч.5 ст. 181 ГК України, сторона, яка  одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті  розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

          У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протокол узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами, тощо).(ч.6 ст. 181 ГК України).

          Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на  державному замовленні або такого, укладання якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона –виконавець за договором, що в  установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не  передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

          Як вбачається з матеріалів справи, договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпустку зерна, які сторони підписали з протоколом розбіжностей, є обов’язковим для сторін на підставі закону.

          Договір складського зберігання укладений складом загального користування, є публічним договором згідно до ч.2 ст. 957 ЦК України та ч.1 ст. 26 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”.

          У частині 5 ст. 633 ЦК України зазначено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов’язкові для сторін при  укладанні і виконанні публічного договору.

          Дану норму необхідно застосовувати  враховуючи положення ст.ст.4, 638 ЦК України.

          Однією з функцій відповідача є продаж або придбання зерна, яке є об’єктом державного цінового регулювання до державного продовольчого резерву (ст. 3, підпункт 9.2 статті 9 Закону України “Про  державну підтримку сільського господарства України, стаття 13 Закону України “Про зерно і ринок зерна в Україні” з  метою забезпечення цінової стабільності.

          Придбання зерна до державного продовольчого резерву, згідно розпорядження КМУ “Про закупівлю продовольчого зерна до державного продовольчого резерву” від 15.12.2005 р. № 517-р здійснюється через Аграрну біржу.

          Відповідно до Положення Аграрного фонду він є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки.

          Придбане зерно потребує його збереження.

          Відносини зі зберігання між позивачем та відповідачем виникають після поставки зерна сільгосптоваровиробниками на зерновий склад. Відповідач немає зернових складів, тому для зберігання зерна відповідачу необхідно співпрацювати з зерновими складами, укладачі договір складського зберігання зерна (стаття 24 Закону України “Про зерно і ринок зерна в Україні”). На зберігання позивачу Аграрним фондом передається зерно державного продовольчого резерву, яке є об’єктом державного цінового регулювання.

          У статті 627 ЦК України  встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          З метою досудового врегулювання спору при укладанні договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпустку зерна відповідач надіслав позивачу протокол розбіжностей до договору. Позивач, згідно ч.7 ст. 181 ГК України, у двадцятиденний строк не передав до суду  розбіжності, що залишилися неврегульованими, а тому пропозиції відповідача вважаються прийнятими. Крім того з матеріалів справи не вбачається, що відповідач давав свою згоду на передачу спору до суду, як це передбачає ч. 5 ст. 181 ГК України.

          При винесенні рішення господарський суд не прийняв до уваги вищевказане, порушив і неправильно застосував норми  статті 181 ГК України і це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, що згідно ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

          З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що між сторонами відсутній предмет спору, а тому слід припинити провадження  у справі.

          На підставі викладеного, керуючись п.1-1 ст. 80, ст.ст. 104-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

                    

                                                  П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Куцівський елеватор” с.Куцівка  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської  обл. від 04.05.2006 р. у справі № 3/26 скасувати.

Припинити провадження у справі.

Повернути ВАТ “Куцівський елеватор” з державного бюджету 85 грн. державного мита, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням № 1 від 25.01.06 р., видати довідку.

Головуючий                                                                                 Л.О.Лотоцька

Судді:                                                                                          Р.М.Бахмат

                                                                                                    

О.С.Євстигнєєв

    З оригіналом згідно:

    Пом. судді                                   І.Г.Логвиненко

    29.06.06 р.