Справа № 22-1440\08 Головуючий в 1 інстанції: Шуляк А.С.
Категорія: 37 Доповідач: Хилевич С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
4 грудня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників ОСОБА_2 - ОСОБА_5 і адвоката ОСОБА_6, представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 29 серпня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за законом і за позовом ОСОБА_1 до Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за законом та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2007 року в суд звернулась ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на спадщину.
На обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_8. На момент смерті їй належав на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1. Батько позивача ОСОБА_9 - син ОСОБА_8 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і спадщину не прийняв. Позивач своєчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, однак прийняти спадщину після смерті ОСОБА_8 не може в зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно. Право на спадкування оспорюється відповідачами.
Вважаючи себе спадкоємцем за правом представлення, просила визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 подала позов до Богдашівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом.
У позові зазначала, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її свекрухою. Останній належав житловий будинок АДРЕСА_1 та майновий пай у колективному сільськогосподарському підприємстві «Хлібороб». У 1994 році вона склала заповіт на свого сина (чоловіка ОСОБА_1) ОСОБА_10. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер. Вважає, що після смерті спадкодавця ОСОБА_1 прийняла спадщину, постійно проживала з чоловіком до дня його смерті і по цей час доглядає за житловим будинком, обробляє земельну ділянку.
Просила визнати за нею право власності на спірні житловий будинок і майновий пай.
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Богдашівської сільської ради Здолбунівського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи позов, покликалась на те, що спадкодавцю ОСОБА_8 належали зазначений житловий будинок, майновий пай, земельний пай і три банківські грошові вклади. Вважає, що не пропустила строку для прийняття спадщини, оскільки своєчасно звернулась до Рівненської районної державної нотаріальної контори із відповідною заявою і в межах шестимісячного строку подала до суду позов про визнання права власності на спадкове майно за законом.
Просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
У ході судового розгляду ОСОБА_2 залучено до участі в справі як відповідача за позовами ОСОБА_1.
Рішенням Здолбунівського районного суду від 29 серпня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю: визнано за нею право власності на спадкове майно за законом, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, що залишилося після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Цим рішенням ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2, Богдашівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом і визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність і необґрунтованість, що полягають у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і порушенні норм процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі вказувала, що в порушення вимог ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалось технічними засобами; протоколу судового засідання не велося. У протоколі не зафіксовано клопотання про виклик в судове засідання нотаріуса Здолбунівської державної нотаріальної контори, який міг би підтвердити про направлення ОСОБА_1 для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем проживання, тобто до Рівненської районної державної нотаріальної контори; про витребування спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_10, Рівненською державною нотаріальною конторою. Вважає, що представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 допущено до участі в справі незаконно, оскільки довіреність, посвідчена Богдашівською сільською радою, не передбачала представництва у суді. Покликається на те, що судом неповно досліджено обставини справи. Зокрема, не враховано ту обставину, що ОСОБА_1 протягом часу, встановленого для прийняття спадщини, звернулась із такою заявою до Рівненської районної державної нотаріальної контори. На її думку, заява подана вірно, так як значна частка майна, в тому числі нерухомого, знаходиться за місцем її проживання в Рівненському районі. Стверджує, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки має ключ від житлового будинку в с. Кошатів, користується майном і городом ОСОБА_8. Остання при житті передала апелянтові чотири ощадні книжки.
Заповітом, складеним 23 грудня 1994 року, встановлено єдиного спадкоємця на все майно ОСОБА_8 - ОСОБА_10. Заповітом, складеним 27 березня 2001 року, належність земельного паю після її смерті визначено за ОСОБА_10 і ОСОБА_9. За її розпорядженням строковий грошовий вклад мав належати їм же.
Таким чином, вважає, що вона має право на спадкування спірної садиби, майна в будинку, збережень на ощадних книжках та 1\2 частки земельного паю і 1\2 частки строкового грошового вкладу. Натомість ОСОБА_2 мала б спадкувати 1\2 частки паю та 1\2 частки строкового грошового вкладу. Погоджуючись із своєчасністю прийняття ОСОБА_2 спадкового майна, одночасно вказує на порушення державним нотаріусом порядку вчинення цієї дії.
Просить рішення Здолбунівського районного суду від 29 серпня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд іншим складом суду.
У поданих запереченнях ОСОБА_2, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, просила її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_7, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 висловились про задоволення апеляційної скарги.
Представники ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_6 і ОСОБА_5 заперечили проти задоволення скарги.
Богдашівська сільська рада, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки апеляційний суд не повідомила.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, і з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи й доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 набула право на спадкування житлового будинку як спадкоємець за правом представлення, тоді як ОСОБА_1, незважаючи на наявність заповіту на її чоловіка, не набула такого права, а строк подання заяви для прийняття спадщини пропустила з неповажних причин.
Між тим, з такими висновками районного суду колегія суддів погодитись не може, виходячи з такого.
Апеляційним судом установлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами щодо спадкування майна, належного на праві власності ОСОБА_8, яка проживала на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кошатів Здолбунівського району Рівненської області (а.с.а.с. 9,11).
Згідно із ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
З матеріалів справи вбачається, і ця обставина визнана сторонами в судовому засіданні, 23 грудня 1994 року ОСОБА_8 заповіла все належне їй майно на користь ОСОБА_10 (а.с. 22). Із заповіту від 27 березня 2001 року видно, що заповідач уточнила склад спадкового майна, вказавши, що сертифікат на право на земельний пай визначила в рівних частках за своїми дітьми - ОСОБА_10 і ОСОБА_9 (а.с. 42). Крім того, в матеріалах справи міститься заповідальне розпорядження спадкодавця від 14 березня 1991 року по грошовому вкладу на аналогічних умовах (а.с. 84).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_10, який проживав у с. Городище Рівненського району, і спадщину після смерті ОСОБА_8 не прийняв, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, також не реалізувавши свого права на спадкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Встановлено, що ОСОБА_1 своєчасно звернулась до Рівненської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_10, про що свідчать матеріали спадкової справи до майна. У заяві наводила ту обставину, що на день його смерті залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, із житлового будинку в АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_8, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після смерті якої прийняти не встиг. На його ім'я останньою складено заповіт.
Статтею 1276 ЦК України передбачений перехід права спадкоємця за заповітом або за законом у разі його смерті після відкриття спадщини і при умові, що він не встиг її прийняти, на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, його спадкоємцями (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився.
За змістом ст. 1223 цього Кодексу, пріоритетне право на спадкування мають особи, визначені у заповіт, і лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом чи неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці за законом.
Колегія суддів знаходить, що дії ОСОБА_1, спрямовані на прийняття спадщини, однозначно свідчать про її намір прийняти спадщину спадкодавця ОСОБА_8 у порядку спадкової трансмісії.
Приходячи до такого висновку, апеляційний суд враховує також її пояснення щодо звернення до Здолбунівської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, у чому їй було відмовлено. Ця обставина частково підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_8 з поважних причин.
Згідно із абзацом четвертим п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.
Отже, вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове на спадкове майно не підлягає до задоволення.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставним і позов ОСОБА_2.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.
Враховуючи неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, рішення, що оскаржується, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
На підставі ч. 1 ст. 1221, ч. 1 ст. 1270, ст.ст. 1276, 1223 ЦК України, абзацу четвертого п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и ла:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2008 року - скасувати повністю.
Позов ОСОБА_1 до Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви до Здолбунівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю у три місяці, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.
У решті позову ОСОБА_1 відмовити.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину за законом - відмовити.
У решті - апеляційну скаргу відхилити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати сумою у 431 гривню 14 копійок.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: