Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Василевича В.С.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми „Нова-М", ОСОБА_1 та ОСОБА_4, подану їх представником адвокатом ОСОБА_5 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 17 вересня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрінбанк" до Приватного підприємства фірми „Нова-М", ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 17 вересня 2013 року позов задоволено: стягнуто солідарно з приватного підприємства „Нова-М" (далі - ПП „Нова-М"), ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрінбанк" (далі - ПАТ„Укрінбанк") 864 470 грн. 02 коп. заборгованість по кредиту.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 864 470 грн. 02 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №2025/1 від 13 вересня 2010 року, шляхом продажу з прилюдних торгів предмета іпотеки, а саме: домоволодіння загальною площею 330 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та є приватною власністю ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 25 вересня 1998 року, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови №1836-р від 21 вересня 1998 року, зареєстрованого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_4 від 25.09.1998 року, запис в реєстровій книзі 364, реєстровий №159-16629 та державного акта на право приватної власності на землю серії РВ №00104, виданого ОСОБА_4 Рівненською міською радою на підставі рішення Рівненської міської ради народних депутатів від 18 жовтня 1996 року за №152, нерухоме майно від 11 березня 2009 року серії САС №019351, розпорядження міського голови від 20 січня 2009 року №56-р та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 березня 2009 року ССМ№654026.

Стягнуто солідарно з ПП „Нова-М", ОСОБА_1 на користь ПАТ „Укрінбанк" 3306 грн. сплаченого судового збору.

Представник ПП фірми „Нова-М", ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у поданій на вказане рішення апеляційній скарзі вказував, що судом стягнуто з ПП фірми „Нова-М" 864 470 грн. 02 коп., однак дійсна заборгованість на день ухвалення рішення складала 787 370 грн. 94 коп.

__________________________________________________________________________________________________

Справа №1715/22783/12 Головуючий в суді І інст. - Кучина Н.Г.

Провадження № 22-ц /787/2067/2013р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

Зазначав про безпідставність солідарного стягнення суми кредитного боргу з ОСОБА_1 як поручителя, оскільки передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України 6-місячний строк дії договору поруки, а отже і його зобов'язання солідарно сплатити борг ПП фірми „Нова-М", сплив 15.11.2012 року, починаючи з дня виникнення у позивача права на дострокове стягнення кредиту (15.05.2012 року) і до часу звернення із позовом у даній справі (грудень 2012 року).

Стверджував, що домоволодіння та земельна ділянка, що є предметом іпотеки, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а не лише її особисто, а тому предметом іпотеки могла бути лише 1/2 частина належного їй майна, зокрема домоволодіння та земельної ділянки, і лише виділених в натурі.

Просив рішення Рівненського міського суду від 17 вересня 2013 року скасувати в частині солідарного стягнення кредитного боргу із ОСОБА_1 та в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, як належної ОСОБА_4, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині за безпідставністю.

ОСОБА_4 у поданій на вказане рішення апеляційній скарзі покликалася на його незаконність та необґрунтованість в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказувала, що судом не було враховано сплату приватним підприємством „Нова-М" тіла кредиту та процентів в розмірі 76 487 грн. 35 коп. та те, що цей кредит був взятий для погашення заборгованості по кредиту в ВАТ „Сведбанк".

Доводила, що судом постановлено рішення про стягнення солідарного боргу з ПП „Нова-М" та з поручителя ОСОБА_1, а також звернуто стягнення на предмет іпотеки заставного майна, тобто має місце „потрійне стягнення боргу".

Стверджувала, що судом не було враховано вимоги ст. 35 ЗУ „Про іпотеку", що призвело до позбавлення її та її сім'ї місця проживання.

Зазначала, що судом не було визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, передбачений ст.ст. 38-39 ЗУ „Про іпотеку", та не враховано, що вартість іпотеки значно перевищує суму заборгованості.

Вказувала на неоднакове застосування аналогічного законодавства суддею Кучиною Н.Г. при вирішенні подібних справ.

Просила рішення Рівненського міського суду від 17 вересня 2013 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в сумі 846 470 грн. 02 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах домоволодіння - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині, в решті рішення залишити без змін.

В запереченні на апеляційну скаргу ПАТ „Укрінбанк" зазначав, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 та представник відповідачів ОСОБА_2, в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити.

Представник ПАТ „Укрінбанк" Гречух В.В., просив апеляційні скарги відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов банку та стягуючи з відповідачів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник та поручитель порушили зобов'язання щодо повернення кредиту, а тому в банку виникло право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту з врахуванням відсотків та пені та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до ст. 1054 ЦК України та згідно кредитного договору №2025 від 13 вересня 2010 року та додаткової угоди № 1 від 19 травня 2011 року, укладених між ППФ «Нова-М» та ПАТ «Укрінбанк», банком на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, було надано ППФ «Нова-М» грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії на термін по 12 вересня 2012 року, з лімітом заборгованості кредиту в розмірі 900000,00 грн., зі сплатою за користування кредитними коштами 23 % річних, яку було змінено до 21,5% річних.

Відповідно п.5.3.2 умов кредитного договору ПП фірма «Нова-М» зобов'язувалась забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату нарахованих процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором, однак всупереч вимогам ст.ст. 525,526,530,1049 ЦК України свої зобов'язання належним чином та у встановлені строки не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість перед банком в сумі 853 534,52 гривень - основного боргу й відсотків та 10 935,50 грн. - пені, що в загальному складає 864 470,02 грн. та порушує права банка як кредитора.

В день отримання кредиту 13 вересня 2010 року банком з ОСОБА_1 (директор Позичальника ППФ «Нова-М») було укладено договір поруки №2025/2, а 19 травня 2011року додаткову угоду №1 до нього, за яким ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання ППФ «Нова-М» зобов'язань за кредитним договором №2025 від 13 вересня 2010 року та додаткової угоди №1 від 19 травня 2011 року до нього на умовах в порядку та терміни, встановлені кредитним договором

Відповідно до ст.553 та 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає за порушення зобов'язання боржником. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно умов договору поруки, передбачених п.п. 1.2. та 4.1, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед кредитором на умовах, в порядку та в терміни, встановлені кредитною угодою, та несе разом з боржником перед банком солідарну відповідальність.

Крім того, в забезпечення кредитного договору №2025 від 13 вересня 2010 року, того ж дня банком із ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №2025/1 від та додаткову угоду №1 від 19 травня 2011 року до нього, за яким надано в іпотеку банку майно, а саме: домоволодіння загальною площею 330, кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та є приватною власністю ОСОБА_4.

Відповідно до умов п.п. 3.2.7, 6.1 та 6.2 іпотечного договору та ст. 7,33,35 Закону України „Про іпотеку", ст.589 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання за кредитною угодою іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги та за рішенням суду звернути стягнення на предмет іпотеки.

14 травня 2012 року на адресу позичальника ПП фірма «Нова-М», поручителя ОСОБА_1 та іпотекодавця ОСОБА_4 банком було направлено письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості. При цьому банк попередив відповідачів, що у разі невиконання боржником та майновими поручителями вимог банку, буде звернуто стягнення на предмет іпотеки. Зазначена вимога банку виконана не була (а.с.15-17).

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дана заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором кредиту та тим, що випливають з нього.

Твердження апелянтів, що заявлена банком до стягнення заборгованість в сумі 864 470 грн. 02 коп. не відповідає дійсності, а дійсною є заборгованість на день ухвалення рішення в сумі 787 370 грн. 94 коп. не підтверджена належними та допустимими доказами. Судова експертиза за заявою сторони з цього приводу не проводилась та ними не надано розгорнутих розрахунків з обґрунтуванням нарахувань.

Посилання апелянтів на порушення вимог ч.4 ст.559 ЦК України не заслуговує на увагу. Судом першої інстанції обґрунтовано визнано поруку такою, що не припинена, оскільки відповідно до додаткової угоди від 19 травня 2011 року датою повернення кредиту визначено 12 вересня 2012 року, позов в даній справі пред'явлений 28 грудня 2012 року, а тому зазначений строк припинення поруки настав 12 березня 2013 року (а.с.20).

Твердження апелянтів про порушення судом вимог Закону України „Про іпотеку" не заслуговують на увагу. Місцевим судом обґрунтовано застосування звернення стягнення на предмет іпотеки, описано його в рішенні та зазначено про спосіб реалізації з прилюдних торгів.

Зазначені вище договори поруки та іпотеки не розривались, не визнавались за позовом зацікавлених сторін недійсними та є чинними.

Задовольняючи позов банку в повному обсязі відповідно до заявлених вимог та стягуючи заборгованість за кредитним договором солідарно з боржника і поручителя, а також звернувши стягнення на предмет іпотеки на суму заборгованості, суд першої інстанції всупереч наведеним вище нормам закону, які не передбачають подвійного стягнення суми заборгованості за кредитом, фактично допустив таке стягнення на користь банку з різних відповідачів: окремо стягнув суму боргу та звернув стягнення на ту ж суму.

Враховуючи, що рішення місцевого суду не в повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального права, його слід змінити в частині та виключити посилання на солідарне стягнення заборгованості з ПП фірми „Нова-М" та ОСОБА_1, а в іншій частині залишити його без змін..

Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Приватного підприємства фірми „Нова-М", ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 17 вересня 2013 року змінити виключивши з резолютивної його частини абзац другий про солідарне стягнення заборгованості з ПП фірми „Нова-М" та ОСОБА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: