Справа № 459/2304/13 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/7511/13 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого:Тропак О.В.

суддів: Мацея М.М., Монастирецького Д.І.,

за участю секретаря:Олексіва О.А.,

з участю: представника відповідача Пущик Н.А.,

позивача ОСОБА_4,представника позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді Львівської області на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, завданої професійним захворюванням,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 50000 грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у зв'язку з тривалою роботою протягом 1980 - 2002 рр. в особливо тяжких умовах праці на підприємствах ДП «Львіввугілля» у нього значно погіршився стан здоров'я, згідно з довідкою МСЕК від 21.06.2002 р. встановлено ІІІ групу інвалідності і 50% втрати професійної працездатності. Внаслідок отримання професійного захворювання та втрати працездатності, порушення нормальних умов життя і необхідності звертатись за медичною допомогою, ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, яку він просить стягнути з Фонду соціального страхування, покликаючись на положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання, у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Червонограді Львівської області подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що відповідач не порушував права потерпілого на відшкодування моральної шкоди, так як позивач не звертався із відповідною заявою до відділення фонду соціального страхування. На думку апелянта, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, оскільки даний позовом випливає з трудових правовідносин. На момент звернення до суду та на день встановлення позивачу стійкої втрати працездатності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено, що Фонд здійснює відшкодування моральної шкоди,оскільки положення п.3 ч.3 розділу ІХ Прикінцеві положення вищезазначеного закону України були припинені з 01.01.2008 року. Також апелянт зазначає, що позивач не надав належних доказів заподіяння йому моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, так як довідки МСЕК є лише підставою для розрахунку матеріальної шкоди і не підтверджують факту заподіяння моральної шкоди, та не довів тієї обставини, що його моральні і фізичні страждання є наслідком саме професійного захворювання, а не загального, у зв'язку з чим апелянт вважає, що суд в порушення вимог ст.10 ЦПК України не з'ясував усі обставини справи. Стягуючи на користь позивача 10000 грн., суд не зазначив з якого розрахунку виходив при визначенні розміру морального відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи,межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

Судом першої інстанції було встановлено, що під час роботи позивача на шахті відповідача позивачу, згідно з довідкою від 21.06.2002 року вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності, а відповідно до довідки МСЕК від 09.06.2005 р. безтерміново встановлено третю групу інвалідності у зв»язку із професійним захворюванням. Посилаючись на п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, суд першої інстанції визнав доведеним факт спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров»я при виконанні трудових обов»язків, що потягло за собою професійне захворювання. При вирішенні розміру відшкодування ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину тривалість та характер моральних страждань, процент втрати професійної працездатності та визначено розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 10000 гривень.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про наявність законних підстав для покладення на відповідача обов»язку відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.34 Закону України від 23.09.1999 р № 105-Х1У «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» і ст.9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я,здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже,зважаючи на те,що вищезазначеними нормативними актами обов»язок відшкодування моральної шкоди покладався на відповідача, то посилання апелянта на те, що відповідач не порушував права позивача на відшкодування моральної шкоди, так як позивач не звертався з відповідною заявою щодо призначення виплат у зв'язку із заподіянням моральної шкоди не мають правового значення для вирішення даного спору.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про попуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, оскільки у ст.237-1 КЗпП України йдеться про моральне відшкодування у разі заподіяння працівникові моральних страждань, а у правовідносинах, які мали місце, внаслідок втрати професійної працездатності, працівникові крім моральних страждань були заподіяні також фізичні страждання, в той час як на вимоги про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я, (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється. На це вказується і в пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Суд першої інстанції не повинен був брати до уваги п.3.ч.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», яким встановлено, що відшкодування Фондом моральної шкоди припиняється 01.01.2008 року,оскільки наведені положення визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року .

Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/ 2004 від 27.01.2004 р. передбачено,що ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання, тобто при доведеності факту ушкодження здоров»я, заподіяного працівнику під час виконання трудових обов»язків, заподіяння моральної шкоди презюмується. Зважаючи на вищенаведене, посилання апелянта на не надання позивачем медичного висновку про те, що його моральні і фізичні страждання є наслідком саме професійного захворювання, а - не загального, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

При визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції були враховані характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, а також вимоги розумності і справедливості

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу належить відхилити,а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді Львівської області ,- відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 жовтня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Тропак О.В.

Судді: Мацей М.М.

Монастирецький Д.І.