ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 821/3975/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кузьменко Н.А.

при секретарі - Поповій К.Г.

за участю: представника позивача - Глабця Ю.А.

представника відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Таврійської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. № 0003361700, -

встановив:

18 жовтня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Таврійської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (далі - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Надія України») до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. № 0003361700.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначив, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фінансова компанія «Надія України», за результатами якої складено акт перевірки №384/220/35183681. Висновком даного акту встановлено порушення позивачем вимог пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та ч. «б» пп.4.2.9 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначає, що дохід, отриманий платником податку як додаткове благо не можливо застосувати до ситуації коли компанія відшкодовує своїм працівникам витрати на придбання кави, чаю та цукру для потреб компанії. Наголошує про помилкову позицію ОДПІ, оскільки, вода, кава та чай придбані за рахунок коштів роботодавця та призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу не можна розглядати як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Все це на думку позивача є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. № 0003361700.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, але 19 листопада 2013 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також, 19 листопада 2013 року відповідачем подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що посадові особи податкової інспекції при проведенні перевірки та складанні акту перевірки діяли у спосіб передбачений законодавством. З посиланням на норми чинного законодавства вважає, що позовну заяву слід залишити без задоволення.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що Таврійська філія ТОФ «Фінансова компанія» Надія України» зареєстрована 25.01.2006 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 25.01.2006 року № 11031030004011628.

На підставі наказу ОДПІ від 30 травня 2013 року №131, направлень на перевірку від 12 червня 2013 року №№0397,0398,0399 та згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПКУ та пп.77.2 ст.77 ПКУ посадовими особами проведено планову виїзну перевірку Таврійської філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11 липня 2013 року №384/220/35183681 «Про результати планової виїзної перевірки Таврійської філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» код за ЄДРПОУ 35183681, з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 року». Пунктом 6 висновків до акту перевірки встановлено, що в порушення ч. «б»,«г» пп.4.2.9 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки з питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 148,27 грн.

На підставі висновків акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 липня 2013 року №0003361700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 695,33 грн., з них за основним платежем 148,27 грн. та за штрафними санкціями 547,06 грн.

Позивач скористався передбаченим статтею 56 ПКУ правом на оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Скарги позивача адресовані Головному управлінню Міндоходів у Херсонській області (скарга №72-30/07-13 від 30.07.2013) та Міністерству доходів і зборів України (скарга №1.1-20/08-13 від20.08.2013) залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.

Використовуючи своє право передбачене п.56.18 ст.56 ПКУ, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.

Правовідносини, що є предметом розгляду в даній справі, врегульовані Конституцією України, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. «б» пп.4.2.9 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ПКУ).

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п.3.1. ПКУ).

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1. ст.14 ПКУ, додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Правові засади нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб встановлені розділом 4 ПКУ.

Згідно статті 162 ПКУ, платниками податку є, серед інших, податкові агенти.

Базою оподаткування є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті (пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ).

Постановою КМ України від 27 червня 2003 року №994 затверджено Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат (далі - Перелік №994). Так, п.6 Переліку №994 зазначено, що надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води включається до витрат юридичної особи.

Наведених норм достатньо щоб зробити висновок, що для віднесення витрат на продукти харчування до витрат юридичної особи нею повинні бути виконані певні умови.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (п.119.2 ст.119 ПКУ).

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.1 ст.123 ПКУ).

Так, продукти харчування та порядок їх надання повинні відповідати п.6 Переліку №994.

В матеріалах справи наявні квитанції на придбання води виписані ТОВ «Фінансова компанія «Надія України», а відшкодування коштів здійснюється працівнику, який не підписувався в цій квитанції від імені позивача.

Суд звертає увагу, що позивачем відшкодовано витрати на придбання чаю, кави, цукру та води конкретним громадянам. В даному конкретному випадку всі перелічені операції створили для зазначених громадян додаткові блага.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

У контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»).

Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

В спірних правовідносинах судом не встановлено порушення ОДПІ вимог податкового законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення та визначенні суми грошового зобов'язання, а позовні вимоги засновані на помилковому тлумаченні позивачем норм ПКУ.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позиція сторін має бути доведена безспірними доказами, якими в даній справі є конкретно визначені законодавством документи та матеріали.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 19 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Таврійської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України"до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. № 0003361700 - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 25 листопада 2013 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8.2.8.