У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а
Справа № 22 -ц/796/10770/2013 р. Головуючий в 1 інстанції- Наборозняк М.І.
Доповідач - Барановська Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 05 » листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі
Головуючого - Барановської Л.В.
Суддів - Качана В.Я., Побірченко Т.В.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ТОВ «Сан Крафт Юкрейн», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя, встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, стягнення компенсації вартості частини автомобіля; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_1 про стягнення коштів у зв'язку із невиконанням договору позики; за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв'язку із уступкою прав.
Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
В С ТА Н О В И Л А :
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений. Також задоволені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам, неповно з'ясував обставини справи.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні врахувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу .
Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки Сімейний Кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 р., до вказаної дати встановлення такого факту не було передбачено чинним законодавством.
Вирішуючи спір щодо поділу квартири № 437, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, то суд обґрунтовано врахував, що хоча Свідоцтво на право власності на спірну квартиру було видано в період шлюбу сторін та в період шлюбу сторін було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру , але Договір про участь у фонді фінансування будівництва від 14.07.2005 р., на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на квартиру був укладений, а також грошові кошти на фінансування будівництва за Договором від 14.07.2005 р. були набуті до шлюбу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Враховуючи, що квартира ОСОБА_2 була придбана за вказаними договорами на його ім'я, кошти на сплату її будівництва він отримав від батька за договором позики, оплата проводилась за платіжними документами про сплату особистих коштів (і про це було відомо ОСОБА_1, яка не заперечувала проти цього ) суд прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_2.
Договір позики між батьком та сином судом не визнавався недійсним.
Таких вимог ОСОБА_1 не заявляла .
З матеріалів справи вбачається, що ведення спільного господарства між сторонами припинено у листопаді 2008 р. (т.1 а.с.6-7)
Суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Хонда, 2004 р. випуску в сумі 48 025 грн. 50 коп., оскільки остання не надала достовірних доказів про продаж автомобіля за ціну, яку вона вказує у позові .
Суд також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги третіх осіб щодо стягнення коштів із ОСОБА_2 на їх користь.
ОСОБА_2 неналежним чином виконував умови договору позики, тому ОСОБА_5 мав підстави і право вимагати від іншої сторони по договору повернення належних йому грошей, в тому числі звертатись до суду із позовом про стягнення коштів за договором позики.
Суд правильно врахував, що обставини договорів про уступку прав, оплатність такого договору, договору позики сторони по вказаних договорах не оспорюють, а ОСОБА_1 не заявляла вимог про недійсність вказаних договорів.
Суд повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують .
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді