ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"12" грудня 2006 р. Справа №10/377-НА
за позовом Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів
до Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхуванння з тимчасової втрати працездатності м. Хмельницький
про визнання нечинним рішення №359 від 09.10.2006р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , відображення у звітності ( Ф4-ФССз ТВП) сум фінансових (штрафних ) санкцій , неправомірних витрат , донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині донарахування страхових внесків на суму 30422, 82 грн.. доотримання страхових внесків на суму 10490,63 грн., неправомірних витрат на суму 3068,55 грн., штрафних санкцій на суму 1534,28 грн.
Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Матущак О. І.
Представники сторін:
Позивача Мініх І.М.- за довіре№924 від 13.11.2006р.( в судовому засіданні 06.12.2006р.)
Духновська Н.В.- за довіреністю №925 від 13.11.2006р.
відповідача Гураль С.М.- за довіреністю від 16.02..2006р. №07-01-3009
(в судовому засіданні 06.12.2006р)
Подлевський О.М.- за довіреністю №07-01-1765 від 03.07.2006р.
Постанова виноситься 12.12.2006р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст.160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати повністю нечинним прийняте відповідачем рішення від 09.10.2006р. №359 .
Позивачем подано письму заяву про уточнення позовних вимог, просить визнати нечинним рішення №359 від 09.10.2006р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , відображення у звітності ( Ф4-ФССз ТВП) сум фінансових (штрафних ) санкцій , неправомірних витрат , донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині донарахування страхових внесків на суму 30422, 82 грн., доутримання страхових внесків на суму 10490,63 грн., неправомірних витрат на суму 3068,55 грн., штрафних санкцій на суму 1534,28 грн.
Дана заява не суперечить вимогам чинного законодавства, не порушує чиї-небудь права та охоронювані інтереси тому задовольняється судом.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що оспорюване рішення прийнято на підставі акту перевірки в якому зафіксовано , що позивачем страхові внески в 2005р. не нараховувалися на виплати передбачені ст.57 Закону України “Про освіту”, що порушує вимоги ст. 2 Закону України № 2213-3 від 11.01.2001 року. Розмір відхилення в нарахуванні страхових внесків за 2005 рік становить 30 422,82 грн. Відповідно, утримання з страхових внесків у 2005 році не були здійснені на суму 10490,63 грн. Рішенням № 359 від 09.10.2006 року визначено донарахованих страхових внесків в розмірі 30422,82 грн. та доутриманих страхових внесків в розмірі 10490,63 грн.
Вказує на те, що виплати, перевірка правильності нарахування на які, проводилась Відповідачем, здійснювались не відповідно до ст. 57 Закону України ''Про освіту", як зазначено в акті, а відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.2004 року № 1994-4, тобто здійснювалась виплата заборгованості з Державного бюджету тих виплат, право на які працівники освіти мають на підставі ст. 57 Закону України "Про освіту". Відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України від 09.09.2004 року № 1994-4, ці виплати визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України і погашаються протягом 5 років рівними частинами у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам. Отже, зазначені виплати є цільовою субвенцією з Державного бюджету місцевим бюджетам для категорій працівників, визначених в вищевказаному законі.
Відповідно до ст.2 Бюджетного Кодексу України, субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенцій. Закон України від 09.09.2004 року № 1994-4 визначивши мету використання субвенції, не встановив в порядку їх використання проведення нарахувань страхових внесків. Відповідно, посилання Відповідача в акті та в рішенні № 359 про порушення Позивачем вимог Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 року № 2213-Ш , а також безпосередньо на ст. 2 цього ж Закону є неправомірним, так як дія її на 2005 рік була припинена, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік".
Зазначає, що і в спільному листі Міносвіти та Мінфіну від 30.11.2005 року, вказувалось на те, що відповідно до Закону України від 09.09.2006 року № 1994-4 проведення нарахувань страхових внесків до ФСС з ТВП та до інших фондів на вказані виплати не передбачено. Постановою КМ України № 745 від 25.05.2006 року доповнено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам пунктом 3-2, в якому визначено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності, на виплати не нараховуються. Отже, включення до пункту 3-2 страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є законодавчим підтвердженням відсутності необхідності проведення їх нарахування на виплати, що здійснюються, відповідно до Закону України від 09.09.2004 року № 1994-4, що й підтверджує правильність застосування Позивачем норм вище вказаного закону.
Стверджує, що Закон України № 1994-4 є спеціальним по відношенню до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням”, кредиторська заборгованість, яка є разовою виплатою, не включена до бази нарахування внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вона також не включена до бази нарахування внесків на інші види соціального страхування.
Виплати за ст. 57 Закону України "Про освіту" є разовими виплатами державного бюджету і відповідно до вимог п.4 розділу III "Порядку обчислення середньої заробітної плати" затвердженого Постановою КМ України від 08.02.95 року № 100 не включається при обчисленні заробітної плати для розрахунку відпускних та виплати за період тимчасової непрацездатності.
Вказує на те, що в частині відображення в рішенні Відповідача № 359 сум неправомірних витрат в розмірі 9475,93 грн. вважає завищеними суми неправомірних витрат на 3068,55 грн., що підтверджується тим, що Шевченко О.Г. відповідно до рішення комісії соціального страхування отримала путівку на санаторно-курортне лікування з правом поділу її на дві частини, для лікування разом з дитиною, що відповідає вимогам п. 4.10 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, затвердженої Постановою ФССз ТВП від 02.06.2005 року № 55. ( протокол № 14 від 31.03.2006 року, копія свідоцтва про народження дитини, довідка № 312 від 30.10.2006 року про дійсне перебування дитини разом з матір’ю в санаторії). Робить висновок про необґрунтоване відображення в акті сум неправомірних витрат по Шевченко О.Г в розмірі 1124,55 грн. Фурман Н.Т. отримала путівку на лікування дорослого і дитини повною вартістю 4320 грн.( протокол комісії № 12 від 01.07.2005 року). Половина вартості путівки на дорослого становить 2160 грн. з яких вона заплатила 10%, тобто 216 грн. Вважає, що неправомірні витрати в цьому випадку повинні становити 1944 грн. ( 4320 грн. ( повна вартість путівки ) - 2160 грн. ( половина вартості путівки, яку вона використала) - 216 грн. ( сплачені кошти) = 1944 грн. Отже, робить висновок про те, що Відповідачем невірно збільшено неправомірні витрати на 3068 грн. 55 коп. = 1124,55 ( по Шевченко О.Г) + 1944 грн. ( по Фурман Н.Т.), які повинні становити не 9475,93 грн., а не 6 407,38 грн.
Тому у випадку проведення неправомірних витрат на суму 6 407,38 грн. штраф повинен становити 3 203,69 грн. , чим завищено розмір штрафних санкцій Відповідачем на 1534 грн. 28 коп.
Відповідач проти адміністративного позову заперечує. Вказує на те, що відповідно до плану перевірок працівниками виконавчої дирекції обласного відділення Фонду 2-4.10.2006 р. у позивача була проведена перевірка з питань правильності нарахування, повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду та цільового і правильного витрачання його коштів, якою було не прийнято до зарахування сума 9475,93 грн. так як було порушено порядок витрачання коштів Фонду та данараховано і доутримано страхових внесків на суму 40913,45 грн. По результатах розгляду акту перевірки було винесено рішення №359 від 9.10.2006р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким визначено суму платежу та вирішено зарахувати до бюджету Фонду у вигляді платежів та фінансових (штрафних) санкцій в таких розмірах :неправомірні витрати - 9475,93 грн., штрафні санкції в розмірі 50 % належної до сплати страхових внесків — 4737,97 грн.; донараховані страхові внески - 30422,82 грн.; доутримані страхові внески —10490,63 грн.
Зазначає, що для забезпечення виконання положень Закону України „Про освіту" було прийнято Закон України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.2004 р. №1994 (далі - Закон №1994), який регулює правовідносини, що склалися у зв’язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту". Згідно із статтею 1 Закону №1994 кредиторською заборгованістю Державного бюджету України визнаються виплати педагогічним працівникам надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені.
З метою реалізації положень Закону №1994 постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2005 р. №934 затверджено порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Відповідно до п.4 зазначеного Порядку, відрахування, передбачені законодавством з виплат, здійснюється в установленому порядку. Згідно до чинного законодавства до таких відрахувань належать страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Якщо надбавки за вислугу років та допомога на оздоровлення не були нараховані (що було виявлено у позивача) у минулих роках, то згідно із п.4 Постанови №934 вони повинні бути нараховані протягом місяця.
Робить висновок, що оскільки працюючі особи є застрахованими особами, а виплати, що розглядаються, відносяться до фонду оплати праці, страхові внески мають нараховуватися та утримуватися відповідно до Закону України від 11.01.2001 р. №2213-111 „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", тобто в тарифах які встановленні Законом №2213 на день нарахування цих виплат (ст. 1)
Згідно із нормами Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" базою для нарахування внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначені згідно із нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до закону України „Про оплату праці", та підлягають податком з доходів громадян.
Вважає, що посилання позивача на спільний лист Міністерства освіти України та Міністерства фінансів України від 30.11.2005 р.№1\9-681 та №№3117000-02—5\2800 не може братися до уваги тому, що листи не мають сили нормативно-правового акта, а носять лише роз'яснювальний, інформаційний характер та не повинні містити нових правових норм.
Оскільки нарахування страхових внесків здійснюється виключно відповідно до норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та не може здійснюватися відповідно до Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", пункт 2.2 вказаного листа встановлює нову правову норму, що зачіпає права, свободи та законні інтереси громадян та має міжвідомчий характер.
Міністерство юстиції України листом від 25.01.2006 р. №21-46-734 визнала спільний лист Міністерства освіти України та Міністерства фінансів України від 30.11.2005 р.№1\9-681 та №№3117000-02—5/2800 нечинним та таким який підлягає відкликанню з місць застосування органами, які його видали.
Також посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. №745, якою доповнено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, не може братися до уваги так, як доповнення до Порядку набули чинності 2.06.2006р. Позивач проводив нарахування зазначених виплат у 2005 році, тобто до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. №745 .
Постанова Кабінету Міністрів України №745, яка вносить доповнення до постанови КМ України №934, передбачає ненарахування страхових внесків, що порушує законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Положення постанови КМ України №745 суперечать нормам Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240 від 18.01.2001 р. та обмежують права застрахованих осіб на отримання матеріального забезпечення в повному обсязі.
Надав письмові пояснення щодо порушень зафіксованих під час перевірки щодо видачі путівок на санаторно-курортне лікування. Зазначає про порушення позивачем п. 4.10 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування при наданні путівки ШевченкоО.Г., яка самовільно поділили путівку та без письмового дозволу адміністрації санаторно-курортного закладу та на порушення п. 4.7 при видачі путівки Фурман Н.Т. , яка не є опікуном дитини та не мала медичних показань на санаторно –курортне лікування дитини.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо правильності нарахування своєчасності і повноти сплати страхових внесків ,інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів, за результатами якої складено акт перевірки від 24.10.2006р.
В акті перевірки зафіксовано, що страхові внески в 2005р. не нараховувались на виплати передбачені ст.57 Закону України “Про освіту”, чим порушено вимоги ст.2 Закону України “„Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" № 2213-3 від 11.01. 01. Розмір відхилення в нарахуванні страхових внесків за 2005р. становить 30422,82 грн., відповідно утримання з страхових внесків у 2005р. не були здійснені на суму 10490,63 грн.
З приводу використання путівок на санаторно - курортне лікування , в акті перевірки зазначено , що путівка в с. «Рубін” №248107 вартістю 4320 грн. на лікування дорослого і дитини видана за 10% Фурман Н.Т. ( бабусі) з порушенням п.4.7 Інструкції №55 від 02.06.2005р., тому її вартість, за виключенням внесеної доплати, 3888 грн. не приймається до заліку. Окремі путівки використані з порушенням п.4.13 Інструкції, а саме застраховані особи, одержавши путівки на лікування, без дозволу комісії по соціальному страхуванню, самовільно, поділили з особами, які не працюють в відділі освіти і не мають права на дану соціальну послугу , а саме путівка в с.”Горний” № 005391 вартістю 2499 грн. видана за 10% гр.Шевченко О.Г. , яка поділила путівку, тому частина вартості путівки за виключенням доплати є неправомірними витратами, а саме –1124,55 грн.
На підставі матеріалів перевірки, згідно ст.30, п.п.6 п.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. №2240-111 ( далі Закон № 2240), за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідачем прийнято рішення №359 від 09.10.2006р. про визначення та зарахування до бюджету Фонду неправомірних витрат в розмірі 9475,93 грн., штрафу у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків –4737,97 грн., донарахованих страхових внесків в розмірі 30422,82 грн. доутриманих страхових внесків в розмірі 10490,63 грн.
Позивач не погоджуючись з вищевказаним рішенням просить його визнати нечинним в частині донарахування страхових внесків на суму 30422, 82 грн., доутримання страхових внесків на суму 10490,63 грн., неправомірних витрат на суму 3068,55 грн., штрафних санкцій на суму 1534,28 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Статтею 27 Закону України №2240 на страхувальника покладено обов’язок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 30 Закону України №2240 страхувальник –працедавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки працедавців , а також за порушення порядку використання страхових коштів.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік, за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми, за порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Згідно з нормами Закону України №2240 (ст.21) та Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” №2213-111 базою для нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оплату праці” структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата-це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 57 Закону України “Про освіту“ як гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів визначені виплата педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи, надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.
Для регулювання правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" було прийнято Закон України “Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” від 09.09.2004р. №1994 (надалі Закон №1994). Відповідно до ст.1 даного закону кредиторською заборгованістю Державного бюджету України визнаються виплати, встановлені статтею 57 Закону України "Про освіту" в частині надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення у повному обсязі, що не були нараховані або не виплачені.
Статтею 5 Закону N1994 встановлено, що кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати. Працівникам, які вийшли на пенсію, кредиторська заборгованість погашається за фактичний час роботи, і її сума враховується при обчисленні пенсії.
Механізм погашення кредиторської заборгованості Державного бюджету України педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за період із січня 1997 по серпень 2002 року, визначений Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2005 р. N 934 "Про реалізацію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" (далі - Постанова N 934).
Відповідно до пункту 4 Порядку, який затверджено Постановою N 934 , відрахування, передбачені законодавством, з виплат здійснюються в установленому порядку.
Оскільки законодавець визначив надбавки за вислугу років і допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки як гарантії держави, передбачивши їх в Законі України "Про освіту", то, відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону, дані надбавки і допомога є додатковою заробітною платою і входять в структуру заробітної плати.
Таким чином, надбавки за вислугу років і допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів за своєю природою є заробітною платою і, незалежно від того який період, і з якою затримкою вони нараховуються і сплачуються, дані надбавки і допомога залишаються заробітною платою і включаються до фонду оплати праці.
Заробітна плата педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів виплачується з Державного бюджету. Будь-яка затримка у виплаті заробітної плати (як основної, так і додаткової) педагогічним працівникам є заборгованістю Державного бюджету.
Виплата надбавок і допомоги, передбачених Законом №1060 педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів, була призупинена протягом 1997-2002 рр. законами про Державний бюджет на відповідні роки. У зв'язку з чим виникла заборгованість по даним виплатам. Оскільки згідно із Законом України "Про освіту" дані виплати є гарантією (зобов'язанням) Держави і здійснюється за рахунок Державного бюджету, то вони стали державним боргом.
З аналізу норм Бюджетного Кодексу України від 21,06.2001р. №2542 вбачається, що державний борг –це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань , що виникають на підставі законодавства або договору.
З вищенаведеного слідує, що надбавки і допомога, передбачені Законом України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам навчальних закладів, не змінили свого статусу як додаткової заробітної плати, через невиплату їх у 1997-2002 рр., і продовжують входити до фонду оплати праці.
Крім того, згідно ст.5 Закону № 1994 кредиторська заборгованість сплачується разом з виплатою поточної заробітної плати.
Посилання позивача на спільний лист Міністерства освіти України та Міністерства фінансів України від 30.11.2005р. №1/9-681 та №3117000-02-5/2800 судом до уваги не береться, оскільки листи не мають сили нормативно-правового акта, а носять інформаційний, роз’яснювальний характер. Крім того, Міністерство юстиції України листом від 25.01.2006р. №21-46-734 визнало вищезазначений лист Міністерства освіти та Міністерства фінансів України нечинним та таким , який підлягає відкликанню з місць застосування органами , які його видали.
Крім того, ні Конституцією України, ні Бюджетним кодексом, ні Законами України “Про освіту”, “"Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" прямо не відмінено обов’язок сплати страхових внесків з сум додаткової заробітної плати у вигляді надбавок і допомоги ,передбачених Законом України “Про освіту” .
Таким чином, суми, передбачені пунктами 8, 10 частини 1 статті 57 Закону України „Про освіту", які не виплачені у 1997-2002 р.р. та які були визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України згідно з Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" є додатковою заробітною платою і входять до фонду оплати праці, на яку робляться нарахування страхових внесків.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно згідно оспорюваного рішення було донараховано страхових внесків на суму 30422,82 грн. та доутримано –10490,63 грн.
За таких обставин в задоволенні позову в частині визнання нечинним рішення відповідача в частині донарахованих страхових внесків на суму 30422,82 грн. та доутриманих страхових внесків в сумі 10490,63 грн. необхідно відмовити.
Щодо посилань позивача на необґрунтоване визначення неправомірних витрат на суму 3068,55 грн. та відповідно нарахування штрафу в розмірі 1534,28 грн. за використання санаторно-курортних путівок судом враховується наступне.
В акті перевірки та в оспорюваному рішенні зазначено про порушення позивачем п.4. 13 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 02.06.2005р. N 55)( надалі Інструкція ), а саме застрахована особа - Шевченко О.Г , одержавши путівку на санаторне лікування вартістю 2499 грн., самовільно,без дозволу комісії по соцстрахуванню поділила її з особою, яка не працює у відділі освіти та не має права на дану соціальну послугу.
Як вбачається з матеріалів справи згідно рішення комісії соціального страхування управління освіти виконавчого комітету Старокостянинівської міської ради від 31.03.2006р. №14 виховательці дитячого садка № 4 –Шевченко О.Г. вирішено надати путівку на санаторно-курортне лікування, при цьому з дозволом поділу путівки з дитиною, що відповідає приписам п. 4.10 Інструкції. Позивачем надано довідки санаторію “Горний “№612 від 30.10.2006р. про дійсне перебування дитини (Шевченко І.С.) з матір’ю ( Шевченко О.Г.) в санаторії на лікуванні та свідоцтво про народження дитини.
Доказів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем не надано. Крім того, в акті перевірки та в оспорюваному рішенні відповідач посилається на п.4.13 Інструкції, хоча даний пункт не регулює дане порушення.
Щодо зафіксованого в акті перевірки порушення п.4.7 Інструкції №55 від 02.06.2005р. при видачі путівки в санаторій “Рубін” вартістю 4320 грн. для лікування дорослого і дитини за 10% працівнику освіти-Фурман Н.Т. (бабусі) та неприйняття до заліку 3888 грн. судом враховується, що відповідно до наданих позивачем протоколу засідання комісії соціального страхування №12 від 01.07.2005р.та №1-12 вчителю ліцею–Фурман Н.Т. вирішено надати путівку на санаторно –курортне лікування. Фурман Н.Т. отримала путівку на лікування дорослого та дитини в санаторій “Рубін” за 10 % від загальної вартості 4320 грн. Дана путівка з пояснень сторін була використана на лікування Фурман Н.Т. та її онука, в яких були наявні медичні показання на санаторно-курортне лікування (довідки поліклінічного відділення Старокостянтинівської центральної районної лікарні).
Відповідно до положень Закону України №2240 Фурман Н.Т. є застрахованою особою і має право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням ) та відповідно отримувати соціальні послуги, в тому числі на фінансування санаторно-курортного лікування .
Посилання відповідача на порушення положень п.4.7 Інструкції спростовується тим , що відповідно до п.6.2 Інструкції сума витрат Фонду за путівки, які видані з порушенням цієї Інструкції, в тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника при умові нанесення Фонду матеріальних збитків. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували нанесення позивачем збитків Фонду в результаті використання путівки Фурман на її лікування .
Тому суд, враховуючи визначені п.п.3,8 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства , вважає безпідставним визначення неправомірних витрат в сумі 1944 грн.
За таких обставин позовні вимоги щодо визнання нечинним оспорюваного рішення в частині неправомірних витрат в розмірі 3068,55 грн. (1124,55 грн. +1955 грн. ) та нарахування штрафу в розмірі 1534,28 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому пропорційно частині задоволених вимог, при цьому враховується немайновий характер спору
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов Управління освіти виконавчого комітету Старокостнтинівської міської ради, м.Старокостянтинів до Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , м. Хмельницький про визнання нечинним рішення №359 від 09.10.2006р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , відображення у звітності ( Ф4-ФССз ТВП) сум фінансових (штрафних ) санкцій , неправомірних витрат , донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині донарахування страхових внесків на суму 30422, 82 грн.. доутримання страхових внесків на суму 10490,63 грн., неправомірних витрат на суму 3068,55 грн., штрафних санкцій на суму 1534,28 грн. задоволити частково.
Визнати нечинним рішення Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №359 від 09.10.2006р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , відображення у звітності ( Ф4-ФССз ТВП) сум фінансових (штрафних ) санкцій , неправомірних витрат , донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині стягнення неправомірних витрат в сумі 3068,55 грн., штрафних санкцій в сумі 1534,28 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління освіти виконавчого комітету Старокостнтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Есенська,2 (код 25889776 ) відшкодування 1,70 грн. ( одна гривня 70 коп.) судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Виноградова
Постанова складена у повному обсязі і підписана 18.12. 2006р.
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.