АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження 22-ц/790/5476/13 р. Головуючий 1 інстанції Пілюгіна О.М.

Справа № 635/2565/13-ц Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Коровіна С.Г., Довгаль А.П.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільної власністю подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільної власністю подружжя.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 08 червня 1985 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. В період шлюбу на спільні кошти було набуто наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль Мегsedes Веnz Е-240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; прирельсовий склад «К-301», за адресою: АДРЕСА_2; Товариство з обмеженою відповідальністю «СМУШОК»; Приватне підприємство «КАЛАН»; Приватне підприємство «ЮЖНИЙ», але відповідач вважає вказане майно своєю приватною власністю і перешкоджає їй в реалізації її прав власності. Крім того, вказала, що вона заперечувала проти надання в заставу під кредит ПАТ «Астра-Банку» прирельсового складу «К-301». Не зважаючи на те що, відповідач оформив вказане майно на своє ім'я, вказане майно є спільною власністю подружжя, оскільки придбано під час шлюбу, а позивач з 2002 року займалась вихованням та лікуванням спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом другої групи і знаходився на домашньому навчанні. З 2006 року по 2008 рік вона активно допомагала відповідачу в бізнесі. Відповідач вказані обставини заперечує і активно проводить різноманітні дії щодо реалізації спільного майна без її згоди, що змусило її звернутися до суду з позовом.

В зв'язку з цим просила визнати спільною власністю подружжя: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль Мегsedes Веnz Е- 240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; прирельсовий склад «К-301», що розташований за адресою: АДРЕСА_2,статутний капітал та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУШОК» в частці, яка належить відповідачу; статутний капітал та майно Приватного підприємства «КАЛАН» в частці, яка належить відповідачу; статутний капітал та майно Приватного підприємства «ЮЖНИЙ» » в частці, яка належить відповідачу.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала вимоги своєї довірительки, просила їх задовольнити з підстав викладених позивачем.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на його безпідставність та пояснив, що дійсно 08 червня 1985 року зареєстрував шлюб з позивачкою та має спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак, приблизно з 2000 року вони спільно не проживають, а 29 жовтня 2012 року шлюб з позивачем розірвано. Вказав, що житловий будинок є власністю його матері. Автомобілем Мегsedes Веnz Е- 240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 він користується сам, але в користуванні позивачки також залишився автомобіль, придбаний підчас шлюбу. Не заперечував, що він зареєстрований як фізична особа - підприємець і є засновником ПП «ЮЖНИЙ», до інших підприємств в теперішній час він не має жодного відношення.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, просив у позові відмовити за його безпідставністю та необґрунтованістю та пояснив, що автомобіль Мегsedes Веnz Е- 240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; ПП «ЮЖНИЙ», та об'єкт недобудованого будівництва прирейковий склад «К-301», за адресою: АДРЕСА_2, придбані під час шлюбу сторін і є спільною власністю подружжя і будь-яких окремих рішень з цього приводу не потребують.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її вимоги ,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, оскільки судом безпідставно не були взяті до уваги надані нею докази та пояснення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка ,відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надала доказів на підтвердження своїх вимог.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.

Відповідно до вимог ст.. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), при цьому вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного Кодексу України, може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона звернулась до суду із даним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільної власністю подружжя, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1; автомобіля Мегsedes Веnz Е-240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; прирельсового складу «К-301», за адресою: АДРЕСА_2; Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУШОК»; Приватного підприємства «КАЛАН»; Приватного підприємства «ЮЖНИЙ».

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що майно: автомобіль Мегsedes Веnz Е-240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; прирельсовий склад «К-301», за адресою: АДРЕСА_2 та Приватне підприємство «ЮЖНИЙ» було придбано в період шлюбу і відповідно до вимог ст..60 Сімейного Кодексу України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і додаткового визнання рішенням суду не підлягає.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував проти того, що це майно придбано в період шлюбу, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Що стосується житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.08.1999 року цей будинок був придбаний ОСОБА_6 (а.с.58 т.1). Доказів визнання цього договору недійсним та придбання спірного будинку подружжям ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СМУШОК» та Приватне підприємство «КАЛАН» зареєстровані за іншими особами (а.с.1996-199 т.1), а не за позивачем і не за відповідачем, і позивачка будь-яких доказів того, що це майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не надала.

Не приймаються колегією суддів доводи позивачки та її представника щодо необґрунтованості ухвали Харківського районного суду Харківської області від 06 березня 2013 року, якою були роз'єднані позовні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільної власністю подружжя та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, а ухвалою цього ж суду від 19 березня 2013 року справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, а саме: прирельсового складу «К-301», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 направлена Вовчанському районному суду Харківської області, оскільки ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 05 червня 2013 року ухвала Харківського суду Харківської області від 19 березня залишена без зміни. (а.с.351-357 т.1).

Крім того, не приймаються доводи ОСОБА_1 та її представника стосовно того, що між сторонами існує спір відносно майна, оскільки як пояснив представник відповідача і проти чого не заперечувала позивачка, позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області залишена без розгляду. Будь-яких інших справ щодо поділу майна немає.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

Посилання ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 на те, що в справі відсутній оригінал її позовної заяви, з якою вона зверталась до суду, колегією суддів не приймається, оскільки в матеріалах справи на а.с.3-4 т.1 знаходиться позовна заява ,яка зареєстрована судом і яка була предметом неодноразового розгляду судом першої інстанції та апеляційної інстанції. Жодних доказів щодо звернення ОСОБА_1 з іншою позовною заявою, позивачкою не надано.

Крім того, посилання позивачки та її представника на те, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21.05.2013 року, після повторного розподілу справи, суд в новому складі прийняв до розгляду адміністративну, а не цивільну, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільної власністю подружжя, колегією суддів також не приймаються, оскільки неодноразово справа призначалась та розглядалась і розглянута по суті судом першої та апеляційної інстанції як цивільна, а посилання в ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 21.05.2013 року на те, що суд в новому складі прийняв до розгляду адміністративну справу, відповідно до вимог ч.2 ст..308 ЦПК України, не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -