АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«28» листопада 2013р. м. Чернівці Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Потоцького В. П.
суддів Колотила О.О., Петлюка В.І.
при секретарі Гончарук А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013270020000991 від 22.06.2013 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, який проживає АДРЕСА_1, раніше судимого: 05.05.2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік,-
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за участю прокурора Слюсарюк Р.Л., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3 -
ВСТАНОВИЛА:
Старший прокурор прокуратури Першотравневого району м. Чернівці Калинчук М.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20.09.2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і за його вчинення призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1(один) рік; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього окремі обов'язки, передбачені п. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.
Свої апеляційні вимоги прокурор аргументує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме - необґрунтовано та безпідставно застосував норми ст.75 КК України, а тому вважає, що вирок районного суду слід скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді арештну на строк шість місяців.
Як зазначив суд у своєму вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 21 червня 2013 року о 20 годині, перебуваючи в приміщенні магазину «Нива№4», що розташований по вул. Головній, 143 в м. Чернівці, таємно викрав майно, яке належить ПП «ОСОБА_5», а саме одну пляшку алкогольного напою «Абсент Ксента» ємкістю 0,5л, вартість якої становить 235 грн. 25 коп., яку проніс під своїм верхнім одягом поза касовий апарат не розрахувавшись.
Провадження №11-кп/794/181/13 Головуючий в І інстанції: Скуляк І.А.
Категорія ч.2 ст. 185 КК України Суддя - доповідач: Потоцький В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, обвинуваченого та діючого в його інтересах захисника, які вважали, що вирок суду як законний слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведенні в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, на підставі наступного.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в таємному викрадені чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно, при обставинах викладених у вироку, повністю доведена дослідженими в суді доказами, яким суд дав належну повну та всебічну оцінку.
Оскільки прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, не оскаржує обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів, керуючись ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляційній скарзі.
Що стосується призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що воно в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.75 КК України судом дотримані.
Зокрема, судом враховано тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини його вчинення, суму викраденого, відсутність претензій у потерпілого до обвинуваченого.
При цьому, як зазначено у вироку, суд врахував, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме: активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, відшкодування шкоди, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання районним судом не встановлено.
За наявності таких обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без реального відбування ним покарання, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього ряд обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Беручи до уваги вищевказане, а також зважаючи на думку представника потерпілого, який в судовому засіданні в апеляційній інстанції пояснив, що під час судового засідання у суді першої інстанції вони із обвинуваченим хотіли укласти угоду про примирення, однак на той момент у них не було трудового договору, який підтверджував термін прийняття ОСОБА_1 на роботу, при цьому надав його в суді апеляційної інстанції, просив суворо не карати обвинуваченого, претензій до нього немає, колегія суддів, вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.75 КК України є вмотивованим, відповідає принципам покарання з точки зору допустимості, достатності, розмірності та справедливості.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 в 2010 році притягувався до кримінальної відповідальності, що характеризує його суспільну небезпечність, не заслуговують на увагу, оскільки Законом не передбачена неможливість застосування норм ст. 75 КК України до осіб раніше судимих чи тих, які притягувались до кримінальної відповідальності.
Інших переконливих доводів щодо необхідності призначення засудженому покарання без застосування ст.75 КК України апеляційна скарга прокурора не містить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Калинчук М.І. залишити без задоволення.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20.09.2013 року щодо ОСОБА_1, засудженого за ч.2 ст. 185 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий В.П. Потоцький
судді О.О. Колотило
В.І. Петлюк