ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2006                                                                                   Справа № 9/18  

  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Герасименко І.М. (доповідач)    

суддів: Науменко І.М., Прудніков В.В.;

секретар судового засідання: Нурулаєва Г.А.

представники сторін у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу  Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград

на постанову господарського суду Кіровоградської  області від  30.03.06р.   

у справі № 9/18

за позовом   Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Кіровоград

до   товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон", м. Світловодськ

про  стягнення штрафних санкцій 60283грн. 40 коп. за невиконання нормативу робочих місць.

В С Т А Н О В И В:

          До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон", м. Світловодськ, про стягнення штрафних санкцій 60283грн. 40 коп. за невиконання нормативу  по створенню робочих місць для інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не виконав норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому на підставі ст.20 даного закону зобов’язаний сплатити штрафні санкції. Відповідач у добровільному порядку не сплатив штрафні санкції, тому станом на 01.01.2006 р. за ним рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій до відділення, на загальну суму 60283 грн. 40 коп. Просить стягнути вказану суму з відповідача.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2005 р. (суддя –доповідач Шевчук О.Б.) в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що відсутність на підприємстві відповідача робітників-інвалідів, при наявності робочих місць для інвалідів, склалась не з вини ТОВ “Сілікон”, оскільки Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на нього покладено обов'язок створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

Позивач не погодився з постановою  суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 30.03.06 р. Вказує, що дане рішення винесено з порушенням норм матеріального права. Посилається на те, що відповідач порушив покладений на нього законодавством обов'язок, щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому повинен нести відповідальність, що встановлена ст. 19 та ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

В судове засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 27.06.2006 р. представник позивача не з’явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином ; представник відповідача просить рішення суду залишити без змін. По справі оголошувалась перерва до 04.07.2006 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи , аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-12, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –в кількості одного робочого місця.

           Відповідно до частини першої статті 20 вказаного Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

               “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р.  N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

              Частиною першою статті 18 Закону N 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

               Також, пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

              Отже, законодавством України обов'язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів, в тому числі - з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

              Так, наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 N 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.98 за N 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

           Позивач посилається на те, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів, поданого відповідачем 04.02.2005 р. Кіровоградському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, у 2004 році на підприємстві повинні були працювати 7 інвалідів, а працювало –2 інваліди. У зв’язку з тим, що ТОВ “Сілікон” самостійно не сплатив штрафні санкції,  позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 60283 грн. 40 коп.

          Відповідно до матеріалів справи (а.с.20-25, 40-62) відповідачем були вжиті всі заходи щодо створення робочих місць для інвалідів у 2004 р., що підтверджується звітами форми № 3-ПН, які подавались відповідачем до Світловодського міськрайцентру зайнятості у лютому, березні, червні, серпні, вересні та листопаді 2004 року, де зазначалось про потребу в працівниках для заміщення вільних місць і вакантних посад, в тому числі інвалідів (а.с. 20-25), а також листом Світловодського міськрайцентру зайнятості № 01-237 від 17.02.2006 р. (а.с. 16), зі змісту якого вбачається, що на протязі 2004 року з об’єктивних причин не була працевлаштована та кількість інвалідів, яка визначена згідно квоти для даного підприємства. Зі змісту листа № 400 від 13.09.2004 р. (а.с. 41), направленого відповідачем на адресу управління праці та соціального захисту населення Світловодського міськвиконкому, про що свідчить відмітка одержувача на вказаному листі, вбачається що ТОВ “Сілікон” неодноразово звертався з проханням допомогти в підборі інвалідів для працевлаштування на даному підприємстві.

          Тому колегія суддів дійшла висновку, що недостатня кількість працівників –інвалідів на підприємстві пов’язана з неналежним виконанням своїх обов’язків органами працевлаштування, а не відповідачем.

          Таким чином, ТОВ “Сілікон” виконало свої зобов’язання по створенню робочих місць для інвалідів у відповідній кількості і позивачем при нарахуванні штрафних санкцій не спростовано факт створення відповідачем вказаних робочих місць, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові.

          

З вказаних підстав необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської  області від  30.03.06р.   

у справі № 9/18–без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий                                                                                     І.М. Герасименко

Судді                                                                                                 І.М. Науменко

                                                                                               В.В. Прудніков