Справа №353/1340/13-ц
Провадження №22-ц/779/2939/2013
Категорія 27
Головуючий у І інстанції Луковкіна У.Ю.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів: Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В.
секретаря Гавриляк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Тлумацького районного суду від 22 жовтня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
У вересні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, наданому на картковий рахунок.
Рішенням Тлумацького районного суду від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено за пропуском позовної давності.
В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановленим без дотримання норм матеріального та процесуального права, за неповно з'ясованих дійсних обставин справи. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, суд помилково застосував до спірних правовідносин позовну давність. При цьому судом не враховано, що згідно умов кредитного договору він діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Тобто сторони чітко врегулювали договірні відносини на свій розсуд, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Апелянт також зазначає, що відповідач не виконала свого обов'язку по погашенню заборгованості у визначений термін та у порушення вимог ст.599 ЦК України не припинила кредитних зобов'язань виконанням належним чином. Тому враховуючи, що основна позичкова заборгованість не повернута і на даний час, та що згідно положень ст. 1048 ЦК України банк має право на одержання процентів до дня повернення позики, в суду не було підстав для застосування до даних правовідносин дії ч.4 ст. 267 ЦК України. Застосовуючи наслідки спливу позовної давності судом не розмежовано такі терміни як «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання». Враховуючи положення ст. 611 ЦК України, виконання банком всіх взятих на себе зобов'язань та порушення таких зобов'язань позичальником виключно банку належить право за таких обставин відмовитися від зобов'язання чи припинити його дію шляхом відмови у видачі чергового траншу.
Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з пропуском позовної давності, доказів поважності причин пропуску його суду не представив, та що відповідач просила застосувати позовну давність. При цьому початком перебігу позовної давності суд вважав встановлений сторонами в кредитному договорі кінцевий термін повернення кредиту 17.07.2010 року.
Висновок суду щодо спливу позовної давності є обґрунтованим та відповідає матеріалам справи.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом правильно встановлено, що 17 вересня 2008 між сторонами було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1-028/08, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності кредитні ресурси шляхом відкриття на Картковий рахунок позичальника, на якому враховуються операції, що здійснюються з використанням Картки Visa Electron № 4476 0701 0025 2956, відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 12000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі процентних ставок, передбачених п.4.1., 4.1.1., 4.1.2. цього Договору. Одночасно позичальник зобов'язувалася повністю повернути отримані в рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитні ресурси в строк до 17 липня 2010 року та сплатити проценти за користування кредитними ресурсами в розмірі та у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п.4.3. кредитного договору обумовлено порядок сплати позичальником відсотків щомісячно у день нарахування процентів шляхом списання Банком без окремого розпорядження позичальника відповідної суми грошових коштів з картрахунку позичальника, у тому числі і за рахунок встановленого цим договором кредитного ліміту. У зазначений строк сплачуються проценти нараховані за користування кредитними ресурсами в період з попереднього по поточний день нарахування. При цьому день нарахування процентів - календарний день між 22 та останнім числом поточного місяця користування кредитними коштами, в який банком проводиться технічна операція по визначенню та нарахуванню за користування позичальником цими коштами у період з попереднього по поточний день нарахування процентів.
Також з'ясовано, що Картка Visa Electron № 4476 0701 0025 2956 надана банком позичальнику на підставі Договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки № 003-Р/001715 від 09.09.2010 року строком на два роки. При цьому її дія припиняється після закінчення місяця і року, зазначеного на картці.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушила умови кредитної угоди, неналежно виконувала взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 23.08.2013 року допустила заборгованість по тілу кредиту в розмірі 992,69 грн. та по відсотках в розмірі 3 448,33 грн. Враховуючи умови п. 6.1. Договору щодо встановлення пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки такий її розмір визначено за період з 23.08.2012 року по 23.08.2013 року та становить 11 967,49 грн. Всього загальний розмір заборгованості згідно розрахунку банку становить 16 408,51 грн.
Останній платіж в погашення заборгованості нею здійснено 04.08.2010 року в сумі 11 645 грн. (а.с. 17 зворот).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно обґрунтовував своє рішення тим, що позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності тривалістю у 3 роки відповідно до ст. 257 ЦК України, оскільки звернувся до суду лише 16 вересня 2013 року.
Відповідно вважається, що зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення пені.
Однак, вважаючи при цьому початком перебігу позовної давності встановлений сторонами в кредитному договорі кінцевий термін повернення кредиту 17.07.2010 року, суд не звернув увагу на те, що після закінчення дії договору, відповідач 04.08.2010 року здійснила останній платіж в сумі 11 645 грн.
Таким чином має місце переривання перебігу позовної давності, після чого перебіг позовної давності починається заново. Тому саме з 04.08.2010 року починається перебіг позовної давності.
Однак, наведена обставина не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду, враховуючи, що до суду позивач звернувся 16.09.2013 року вже після спливу позовної давності.
Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не сплив, оскільки строк кредитного договору не припинився його виконанням, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.
Сама по собі умова договору про дію кредитного договору до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Аналогічно не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта щодо нерозмежування судом понять «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання», оскільки поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів на погашення процентів за користування кредитними коштами), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а рішення Тлумацького районного суду від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Г.П. Мелінишин
Судді: Р.Й. Матківський
Л.В. Ясеновенко