АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/793/563/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст.ст. 364 ч. 3, 190 ч. 1 КК України Матвієнко М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" листопада 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Безверхого І.В.,
суддів Демиденка А.І., Літвінцева В.М.,
за участю прокурора Ємельянової О.В.,
засудженого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями:
- прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції,
- засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, -
на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр. України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.; на підставі ст. 49 КК України його звільнено від відбування покарання та кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 3 ст. 364 КК України його виправдано.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_3, постановою слідчого від 14.02.2007 року скасовано.
Вирішена доля речових доказів у справі.
Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_3 засуджений за те, що він, працюючи із 02.10.2006року, згідно наказу № 143 о/с на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Драбівського РВ УМВС України в Черкаській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції та являючись службовою особою, але фактично діючи як не службова особа, оскільки за посадовими обов"язками не мав можливості вплинути на результати прийняття рішення слідчим у кримінальній справі відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст. 263 КК України, діючи умисно із корисливих мотивів, зловживаючи довірою та шляхом обману, раніше йому знайомого ОСОБА_5, що виразилося на прохання останнього, у спонуканні його про необхідність передачі йому грошей в сумі 10 000 грн. за нібито його сприяння у вирішенні питання про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 263 КК України, досудове слідство у якій проводилося СВ Драбівського РВ УМВСУ України в Черкаській області, а саме: 25.11.2006 року біля 14 год., перебуваючи в смт. Драбів Черкаської області, в парку «Поляна казок», що розташований між вулицями Леніна та Гагаріна, заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 4.500 грн., не маючи при цьому мети впливати будь-яким способом на хід досудового слідства у справі.
В поданих на вирок апеляціях:
Прокурор ставить питання про його скасування через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, з наступним поверненням справи на новий судовий розгляд до цього ж місцевого суду. При цьому він покликається на те, що цей вирок як в частині виправдання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 364 КК України, так і в частині виключення із обвинувачення епізоду від 17.11.2006 року, який пов'язаний з фактом отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_5 в сумі 700 доларів США та 1400 грн., за недоведеністю його участі у ньому, - є необґрунтованим. В мотивувальній частині вироку суд не виклав формулювання обвинувачення, за яким ОСОБА_3 було віддано до суду, а лише вказав те обвинувачення, яке на його думку знайшло підтвердження під час судового розгляду справи. Окрім того, в резолютивній його частині взагалі не зазначена підстава виправдання ОСОБА_3 за ч.3 ст.364 КК.
Заодно, прокурор звернув увагу і на те, що місцевим судом допущено протиріччя при застосуванні положень ст.ст. 49, 74 КК щодо засудженого ОСОБА_3, який винним себе не визнавав за ч.1ст.190 КК України. Проте, у зв'язку із закінченням строків давності, його було одночасно звільнено і від кримінальної відповідальності, і від покарання, що є неприпустимим.
Засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину, за яким його засуджено.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він не причетний ні до хабара, ні до шахрайства відносно ОСОБА_5 Стверджує, що на початку досудового слідства, коли відносно нього було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, вимушено оговорив себе в злочині, за яким прокурор висунув проти нього обвинувачення. Цьому посприяла як позиція адвоката ОСОБА_7, який захищав його інтереси, так і те, що на його утриманні перебувала тяжко хвора мати, внаслідок чого він намагався вийти на волю та повноцінно захищати свої інтереси у цій справі. Тут же ОСОБА_3 ствердив, що відмовився від грошей ОСОБА_5 і, як оперативний працівник міліції, вирішив залучити його в якості джерела оперативної інформації, що прямо передбачено законодавством та відомчими наказами МВС України.
Адвокат ОСОБА_4, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_3, ставить аналогічні питання, що і його підзахисний - засуджений ОСОБА_3 Окрім того, вказує, що під час проведення огляду місця події в парку «Поляна Казок» в смт. Драбів Черкаської області 25.11.2006 року органами досудового слідства допущено ряд грубих порушень норм процесуального закону, які виключали можливість використання його результатів як доказів при постановленні вироку, в силу положень ч. 3 ст. 63 Конституції України, у відповідності до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини його підзахисного ОСОБА_3 мали тлумачитись на його користь.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4, які підтримали подані ними апеляційні скарги та заперечили апеляцію прокурора; перевіривши матеріали справи і обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного.
Як убачається із матеріалів справи, органи досудового слідства висунули звинувачення ОСОБА_3 у скоєнні двох епізодів шахрайства відносно потерпілого ОСОБА_5 та, у пов"язаному з цим злочином, зловживанні службовим становищем, вчиненого ним як працівником правоохоронного органу, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.
Під час судового слідства це звинувачення підтвердилось лише частково. Суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3 має безпосередню причетність лише до другого епізоду шахрайства від 25.11.2006 року, коли він у цей спосіб, під приводом допомоги ОСОБА_5 уникнути кримінальної відповідальності за ч.1 ст.263 КК України, заволодів його грошовими коштами в сумі 4.500 грн.
На цей рахунок місцевий суд вірно взяв до уваги докази, що наведені у вироку. Серед них, дані протоколу огляду місця події із застосуванням відеозапису від 25.11. 2006 року, згідно з якими, в ході огляду парку «Поляна казок» в смт. Драбів, під підлогою нежилого будинку був виявлений та вилучений поліетиленовий пакет чорного кольору з грошовими коштами в сумі 4.500 грн. В наступному, при їх огляді в променях ультрафіолетової лампи були виявлені світіння світло-жовтого кольору. Аналогічне світіння в цих же променях було виявлено на обох долонях рук ОСОБА_3, що об"єктивно засвідчує факт його причетності до шахрайського заволодіння цими коштами;
(том 1 а.с. 25-26).
Доводи адвоката в інтересах засудженого про недопустимість цього доказу у справі правильно визнані місцевим судом безпідставними. Вмотивовуючи своє рішення з цього приводу, місцевий суд вірно взяв до уваги те, що оперуповноважений СБУ у Черкаській області ОСОБА_8 входив до складу слідчо-оперативної групи, яка займалась викриттям ОСОБА_3 у скоєнні цього злочину;
(том 1 а.с. 2).
Доводи засудженого ОСОБА_3 про недоведеність його вини у скоєному злочині теж правильно визнані судом безпідставними. Суд прийшов до вірного висновку про те, що вони суперечать об"єктивно з"ясованим фактичним обставинам справи, згідно з якими, цей засуджений шахрайським способом, під приводом допомоги в уникненні від кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним поводженням зі зброєю, заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 4.500 грн. Ці обставини підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами, серед яких: показання потерпілого ОСОБА_5, свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, а також ОСОБА_11 та ОСОБА_12; дані протоколу очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ( т.1а.с.212-215).
Стосовно виправдання ОСОБА_3 за ч.3 ст.364 КК України за відсутністю в його діях цього складу злочину та виключення із обвинувачення за недоведеністю вини першого епізоду шахрайства від 17.11.2006 року, пов"язаного з заволодінням грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 700 доларів США та 1.400 грн., то це рішення місцевого суду є достатньо обґрунтованим і прийнято з дотриманням процесуального закону.
Так, при виправданні ОСОБА_3 за ч.3 ст.364 КК суд обґрунтовано взяв до уваги те, що він як оперуповноважений Драбівського РВ УМВС України в Черкаській області, виходячи із змісту його посадових обов"язків, жодним чином не мав можливості вплинути на прийняття рішення слідчим у кримінальній справі щодо ОСОБА_5 за ч.1ст.263 КК. Із-за цього органи досудового слідства не змогли розкрити та конкретизувати в обвинуваченні дії ОСОБА_3, що пов"язані з об"єктивною стороною цього складу злочину.
При виключенні із обвинувачення епізоду від 17.11. 2006 року місцевий суд правильно взяв до уваги алібі ОСОБА_3, яке знайшло своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, згідно з яким, він не міг перебувати в час та місці, де начебто відбулась передача йому грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 700 доларів США та 1.400 грн.
Доводи прокурора про те, що в резолютивній частині вироку не зазначена підстава виправдання ОСОБА_3 за ч.3 ст.364 КК України не впливають на законність та обґрунтованість вироку в цій частині, оскільки це порушення на думку колегії суддів не є істотним. Із змісту мотивувальної частини вироку об"єктивно вбачається, що це виправдання поєднане з відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_3 і цей висновок суд достатньо вмотивував. Рішення суду про виключення із обвинувачення вищезгаданого епізоду від 17.11.2006 року за недоведеністю вини ОСОБА_3 відповідає вимогам процесуального закону.
Стосовно інших доводів апеляції прокурора про порушення судом процесуального закону, то вони теж до задоволення не підлягають. З цього приводу колегія суддів судової палати зазначає, що, відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року, №5 (із наступними змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму ВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», - скасування виправдувального вироку у зв"язку з порушенням кримінально-процесуального закону може мати місце лише у тому випадку, якщо ці порушення перешкоджали чи могли перешкоджати об"єктивно, повно та всебічно розглянути справу і винести законний та обґрунтований вирок. З огляду на зміст апеляції прокурора, у ній не наведено таких порушень процесуального закону, які перешкоджали б суду правильно розглянути зазначену справу.
Слід визначити, що доводи прокурора про порушення місцевим судом ст. ст. 49, 74 КК України заслуговують на увагу.
Так, місцевим судом при обґрунтованому застосуванні положень цих законів допущено явне протиріччя, яке полягає в тому, що він одночасно звільнив ОСОБА_3 і від кримінальної відповідальності, і від покарання за ч.1ст.190 КК України. Обставини справи та невизнання вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.190 КК України, мали бути враховані судом в якості підстави для звільнення цього засудженого від покарання, у зв'язку із збігом 3-х річного строку давності. Отже, звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за цією підставою було неприпустимим, а тому це посилання підлягає виключенню із резолютивної частини вироку місцевого суду.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 - зміни: виключити з резолютивної частини вироку вказівку про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України, а в решті - залишити його без змін.
Головуючий
Судді