ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 910/7272/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І., Поляк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Агро Соул"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р.

у справі№910/7272/13 господарського суду міста Києва

за позовомТОВ "Зодіак-КБ"

до відповідачаТОВ "Агро Соул"

простягнення 51300,00грн

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Пронь Н.І. (дов. б/н від 10.10.2013р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2013р. у справі №910/7272/13 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. (судді Кондес Л.О., Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.), позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Агро Соул" на користь ТОВ "Зодіак-КБ" 51300,00грн. основного боргу, 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі ТОВ "Агро Соул" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2013р. у справі №910/7272/13 в частині стягнення заборгованості за лютий та березень місяці 2013р. у сумі 31300грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 538, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

12.11.2012р. між ТОВ "Зодіак-КБ" (охорона) та ТОВ "Агро Соул" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №20, відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме, приймає під охорону об'єкт, та визначено в Дислокації об'єктів (Додаток №1 до договору); вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторсько-сторожова служба охорони; система охорони об'єкту та дислокація постів визначаються охороною та узгоджується замовником.

Згідно з п. 1.3 договору замовник бере на себе зобов'язання приймати послуги та вчасно проводити розрахунки, визначені умовами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 охорона надає послуги з першого дня чинності даного договору, здійснюючи функцію нагляду за об'єктом, що охороняється.

Згідно з п. 3.4 договору послуги охорони і відповідальність охорони за них настає після підписання двостороннього акту приймання передачі об'єкту під охорону, але не пізніше 5 діб з дня початку надання послуг.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна договору становить 57500,00грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 9583,33грн. щомісяця; ціна складається з загальної вартості виду постів охорони, визначеною у дислокації постів (Додаток №1), а саме:

- щомісячна вартість одного цілодобового поста становить - 8900грн. в т.ч. ПДВ;

- щомісячна вартість одного денного поста становить - 7000грн. в т.ч. ПДВ;

- щомісячна вартість начальника відділу охорони становить - 6000грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 4.2 договору оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно з передплатою у розмірі 50% від загальної суми договору до 05 числа поточного місяця, решта до 05 числа місяця, що слідує за звітним; оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, на поточний рахунок охорони після попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати або без такого.

Відповідно до п. 4.3 договору сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг.

Згідно з п. 7.1 договору фактом, що підтверджує надання охороною послуг, є акт наданих послуг (приймання-передачі виконаних робіт), який складається щомісячно та затверджується представниками сторін; замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно до умов даного договору не пізніше третього числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі обґрунтованих зауважень до охорони, які можуть потягнути за собою питання вартості наданих послуг, замовник зобов'язаний в термін 3 (трьох) календарних днів з дня виявлення названих зауважень, письмово заявити про них охороні; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці зауваження, як порушення умов договору.

Згідно з п. 7.4 договору у разі необґрунтованої відмови замовника підписати (затвердити) акт надання послуг, останній зобов'язаний сплатити штраф на користь охорони у розмірі 0,5% від суми оплати за звітний місяць; не підписання акту наданих послуг замовником не підтверджує факту не надання послуг за звітний період; факт надання замовнику послуг підтверджується чинністю даного договору.

Згідно з п. 10.4 договору в односторонньому порядку договір може бути розірваний при невиконанні однією із сторін умов договору. Сторона - ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі про це іншу сторону не менш ніж за 3 доби.

Відповідно до п. 11.1 договору договір набуває чинності з 12.11.2012р. і діє до 12.11.2013р.

17.12.2012р. між ТОВ "Зодіак-КБ" (охорона) та ТОВ "Агро Соул" (замовник) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання охоронних послуг №20 від 12.11.2012р., згідно з п. 1 якої з 17.12.2012р. сторони домовились зняти 1 (одну) мобільну групу №1, що містить 2 (два) цілодобових поста №3, 4, а пункт 4.1 договору про надання охоронних послуг від 12.11.2012р. №20 викласти в новій редакції, відповідно до якої ціна договору становить 39700,00грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 6616,67грн. щомісяця.

24.12.2012р. між ТОВ "Зодіак-КБ" (охорона) та ТОВ "Агро Соул" (замовник) укладено додаткову угоду №2 до договору про надання охоронних послуг №20 від 12.11.2012р., згідно з п. 1 якої з 24.12.2012р. сторони домовились додати один цілодобовий пост №7 у с. Клочки, а пункт 4.1 договору про надання охоронних послуг від 12.11.2012р. №20 викласти в новій редакції, згідно з якою ціна договору становить 48600,00грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 8100,00грн. щомісяця.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати послуг охорони 04.03.2013р. позивачем було вручено представнику відповідача письмове попередження про розірвання договору про надання охоронних послуг №20 від 12.11.2012р. та погашення заборгованості на суму 44880,38грн., в якому позивач просив сплатити заборгованість за послуги охорони в сумі 44880,38грн. до 07.03.2013р. і попередив про розірвання договору №20 від 12.11.2012р. з 07.03.2013р. у разі несплати заборгованості.

07.03.2013р. ТОВ "Зодіак-КБ" (охорона) та ТОВ "Агро Соул" (замовник) уклали додаткову угоду №2 до договору про надання охоронних послуг №20 від 12.11.2012р., згідно з п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати з 07.03.2013р. договір надання охоронних послуг №20 від 12.11.2012р.

У зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем у січні-березні 2013р. послуг за договором №20 про надання охоронних послуг від 12.11.2012р., ТОВ "Зодіак-КБ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Агро Соул" про стягнення заборгованості з оплати вартості послуг охорони за період з січня 2013р. по 07.03.2013р. у сумі 51300,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №20 про надання охоронних послуг від 12.11.2012р. не здійснив оплату наданих позивачем послуг охорони за період з січня 2013р. по 07.03.2013р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з оплати наданих послуг за період з січня 2013р. по 07.03.2013р. в сумі 51300,00грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати наданих позивачем послуг охорони за період з січня 2013р. по 07.03.2013р. у сумі 51300,00грн. за договором №20 про надання охоронних послуг від 12.11.2012р.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг.

Згідно зі ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порядок приймання-передачі послуг охорони передбачено у п.п. 7.1-7.4 договору №20 від 12.11.2012р., відповідно до яких фактом, що підтверджує надання охороною послуг, є акт наданих послуг (приймання-передачі виконаних робіт), який складається щомісячно та затверджується представниками сторін; замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно до умов даного договору не пізніше третього числа місяця, наступного за звітним; в разі обґрунтованих зауважень до охорони, які можуть потягнути за собою питання вартості наданих послуг, замовник зобов'язаний в термін 3 (трьох) календарних днів з дня виявлення названих зауважень, письмово заявити про них охороні; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці зауваження, як порушення умов договору; в разі надання замовником письмової заяви з зауваженнями охорона розглядає її, і в триденний термін з дня її надходження приймає компромісне рішення, яке влаштовує кожну з сторін; у разі необґрунтованої відмови замовника підписати (затвердити) акт надання послуг, останній зобов'язаний сплатити штраф на користь охорони у розмірі 0,5% від суми оплати за звітний місяць; не підписання акту наданих послуг замовником не підтверджує факту не надання послуг за звітний період; факт надання замовнику послуг підтверджується чинністю даного договору.

Як встановлено господарськими судами першої і апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору №20 від 12.11.2012р. про надання охоронних послуг надано відповідачу у січні 2013р. охоронні послуги на загальну суму 38838,71грн., про що свідчить акт надання послуг №2 від 31.01.2013р. (а.с. 13, т.1), підписаний обома сторонами, однак відповідач за отримані у січні 2013р. послуги розрахувався частково, сплативши за охоронні послуги 24300,00грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього за надані в січні 2013р. охоронні послуги становить 14538,71грн.

Що стосується доводів відповідача про неподання позивачем доказів надання послуг охорони у лютому-березні 2013р. у зв'язку з відсутністю підписаних актів надання послуг за вказаний період, слід зазначити, що господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено факт надіслання на юридичну адресу відповідача (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 34, кв. 63) 16.04.2013р. актів надання послуг №34 від 28.02.2013р. на суму 30800грн. та №35 від 07.03.2013р. на суму 5961,29грн. (а.с. 33, т.1), чим спростовуються доводи касаційної скарги про надіслання позивачем актів надання послуг на невірну адресу і неодержання у зв'язку з наведеним вказаних актів.

Як встановлено господарськими судами, вищевказані акти надання послуг були залишені відповідачем не підписаними без надання (надіслання) зауважень, як це передбачено п. 7.2 договору.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем у лютому-березні 2013р. послуг охорони, висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення заборгованості за надані у лютому-березні 2013р. послуги охорони відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, оскільки умовами п. 7.4 договору №20 від 12.11.2012р. передбачено, що непідписання акту наданих послуг замовником не підтверджує факту ненадання послуг за звітний період; факт надання замовнику послуг підтверджується чинністю даного договору.

Відповідач вищевказані висновки господарських судів не спростував, документів в підтвердження заперечень не подав.

Доводи касаційної скарги про підтвердження додатковою угодою №2 від 07.03.2013р. (про розірвання з 07.03.2013р. договору №20 від 12.11.2012р.) факту відсутності між сторонами грошових зобов'язань спростовуються матеріалами справи, оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом і підтверджено матеріалами справи, викреслення директором відповідача Ратай В.А. у вказаній додатковій угоді фрази "за винятком здійснення розрахунків замовника за надані послуги з охорони в повному обсязі" з поміткою "виправленому вірити" не свідчить про внесення сторонами змін в установленому законом порядку до вказаної додаткової угоди, у зв'язку з чим вказане виправлення директора відповідача у тексті додаткової угоди від 07.03.2013р. цілком правомірно не було прийнято судами як належним чином узгоджене сторонами.

Доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних прав відповідача, зокрема, на участь в судовому засіданні, спростовуються матеріалами справи, оскільки: по-перше, згідно з матеріалами справи ухвалу господарського суду першої інстанції від 15.04.2013р. про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 25.04.2013р. на 11-50 було вручено представнику відповідача Ратай 24.04.2013р. (а.с. 3, т.1), а ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2013р. саме у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача; однак відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце засідання суду, в судове засідання 16.05.2013р. знову не з'явився, відзив на позов і документи в підтвердження заперечень не подав; по-друге, про дату, час і місце засідання суду апеляційної інстанції відповідач також був повідомлений належним чином, однак не скористався своїм процесуальним правом на участь в засіданні апеляційного господарського суду і не надав витребуваних судом матеріалів (а.с. 99-104, т.1).

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності переоцінки касаційною інстанцією наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, не спростовують висновків господарських судів про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. у справі №910/7272/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Агро Соул" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. у справі №910/7272/13 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. у справі №910/7272/13 - без змін.

Головуючий С. Бакуліна

Судді О. Глос

О. Поляк