ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року Справа № 916/265/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,
за участю повноважних представників сторін:
позивача - Дзиговської С.М.
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Плюс ЛТД" про стягнення 78 774, 84 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 78774,87 грн., з яких 30 817, 91 грн. становить сума боргу за спожиту активну електроенергію, 39 717, 97 грн. - боргу за спожиту реактивну електроенергію, 3 132, 46 - 3% річних, 3 562, 93 грн. - індекс інфляції, 1 543,57 грн. - пені, посилаючись на порушення останнім умов укладеного між сторонами у справі договору про постачання електричної енергії та норм чинного законодавства, за спожиту у січні 2010 року - листопаді 2012 року активну та реактивну електроенергію, за яку відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим йому нараховані відповідні штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12 червня 2013 року (Головуючий, суддя Оборотова О.Ю. судді Демешин О.А., Зайцев Ю.О.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30 817, 91 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 39 717, 97 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 3 132, 46 - 3% річних, 3 562, 93 грн. - індекс інфляції, 1 543,57 грн. - пені, судовий збір.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Як було встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання електричної енергії №175 з додатками, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та споживачу", а Споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №5 "Порядок розрахунків" та №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком №9 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
Згідно п.4.2.1 укладеного договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
На підставі п.8.1.1 договору, якщо до електромереж Споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів, відносини між ними регулюються Договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або Договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Відповідно до п.8.1.2 укладеного договору, Споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений у Додатку №11 "Дані про відпуск електроенергії субспоживачам", у межах договірної величини потужності та в обсягах, визначених з урахуванням умов розділу 5 та 6 цього Договору з субспоживачами (Додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" (як субспоживачу).
Згідно п.8.1.6 вказаного договору, у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію на вимогу Постачальника, Споживач відключає електроустановки цього субспоживача у термін, які доводяться Споживачу Постачальником електричної енергії відповідним розпорядженням або після складання відповідного акта надає можливість Постачальнику електричної енергії відключити електроустановки цього субспоживача.
Як правильно було встановлено апеляційною інстанцією при розгляді справи, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, місцевий господарський суд не врахував той факт, що згідно актів про обсяги спожитої відповідачем електроенергії, наданих позивачем та які містяться в матеріалах справи, обсяг споживання відповідачем електроенергії складає нуль кВтг. Тобто, оскільки відповідач не мав власного споживання електроенергії, то заборгованість за електроенергію у нього перед позивачем відсутня.
Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України № 28 від 31 липня 1996 року (надалі ПКЕЕ), а саме п. п.6.26, 6.33 передбачено, що обов'язки з внесення плати за перетікання реактивної електроенергії та технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах повинен нести споживач електроенергії.
Згідно з умовами Додатків №3, №9 до укладеного договору про постачання електричної енергії №175, а також у відповідності до підпункту 2.3.4 та пункту 7.2 цього договору обов'язки з внесення плати за перетікання реактивної електроенергії та технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах покладені на відповідача у відносинах, коли він діє саме як споживач електроенергії.
Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ споживачем електричної енергії є особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок.
Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що на відповідача не можуть бути покладені обов'язки споживача, зокрема, по сплаті технологічних витрат активної і реактивної електроенергії в електричній мережі та плати за перетікання реактивної електроенергії, оскільки відповідно до актів про обсяги спожитої відповідачем електроенергії обсяг власного споживання електроенергії відповідачем складає нуль кВтг і, тому, відповідач не може визнаватися споживачем електроенергії.
Апеляційною інстанцією, також, правильно було встановлено, що відповідно до актів про обсяги спожитої електроенергії весь обсяг електричної енергії, який надходив до електричних мереж відповідача, передавався позивачем іншим суб'єктам господарювання, зокрема КП "Одесміськсвітло", ВАТ "Одеський коровай", ДБК "Науковий робітник", СП "Вітінформ", ДБК "Інжтехпрацівник". Постачання електроенергії зазначеним суб'єктам господарювання через електричні мережі відповідача здійснювалось позивачем на підставі укладених позивачем з цими суб'єктами господарювання прямих договорів про постачання електроенергії. Тобто, позивачем для виконання своїх обов'язків перед цими суб'єктами господарювання з постачання електроенергії використовувалась технологічна електрична мережа відповідача, зокрема його трансформаторна підстанція №802.
Крім того, згідно пункту 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, в тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (Додаток №2).
Відповідно до пункту 1.10 ПКЕЕ для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.
Відповідно до пункту 5.15 ПКЕЕ відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.
На підставі п.1.2 ПКЕЕ умовами договору про спільне використання технологічних електричних мереж регулюються правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційної інстанції стосовного того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про застосування до відносин сторін з транзиту електроенергії умов укладеного між сторонами у справі договору про постачання електричної енергії, оскільки використання технологічних мереж відповідача для транзиту електричної енергії споживачам здійснювалося позивачем не на підставі Договору про постачання електричної енергії №175 від 23.12.2009 року, а на підставі іншого договору №175-СВ від 26.12.2011 року про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного між сторонами у справі. У відповідності до умов цього договору відповідач зобов'язувався забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок позивача або інших суб'єктів господарювання, а позивач - своєчасно сплачувати вартість послуг відповідача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та вартість інших послуг, відповідно до умов цього Договору.
Зобов'язання відповідача зі сплати технологічних витрат активної і реактивної електроенергії в електричній мережі та плати за перетікання реактивної електроенергії умовами даного договору не передбачені.
Згідно п.6.28 ПКЕЕ технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача - власника цих мереж.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що згідно актів про обсяги спожитої електроенергії, обсяг споживання електроенергії відповідачем складає нуль кВтг. Весь обсяг електроенергії, поданий позивачем у технологічні електричні мережі відповідача, був переданий іншим суб'єктам господарювання - споживачам. Отже, технологічні втрати електричної енергії повинні повністю розподілятися між цими споживачами.
У відповідності з пунктом п.1.2 ПКЕЕ плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки. Отже, оскільки отримувачем послуги визначений саме споживач, то і зобов'язання з внесення такої плати покладаються на нього. Згідно з пунктом 6.35 ПКЕЕ плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.
Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи документи та оцінивши їх в сукупності, правильно встановив той факт, що власник технологічних електричних мереж, яким є відповідач, не визначений як платник даних платежів і зобов'язання зі сплати технологічних витрат активної і реактивної електроенергії в електричній мережі та плати за перетікання реактивної електроенергії встановлені ПКЕЕ саме для споживача, а ні для транзитера електричної енергії, яким є відповідач. Тобто, такі обов'язки покладаються на споживачів КП "Одесміськсвітло", ВАТ "Одеський коровай", ДБК "Науковий робітник", ФОП Полібза О.М., СП "Вітінформ", ДБК "Інжтехпрацівник" відповідно до умов укладених з ними позивачем прямих договорів про постачання електричної енергії, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні вимоги позивача в стягненні з відповідача 78774,84 грн. спожитої електричної енергії, повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законне судове рішення, яке необхідно залишити без змін.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
Судді Грек Б.М.
Палій В.В.