ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 5020-961/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

на постанову та ухвалу від 24.07.2013 р. Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. господарського суду м. Севастополя (щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та протоколів проведення аукціону №№ 3, 4, 6, 7)

у справі№ 5020-961/2012 господарського суду м. Севастополя

за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт", м. Севастополь

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Кирилін М.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"Голубєва Н.А., довір.,

ліквідаторарбітражний керуючий Кирилін М.В., посвідчення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 30.08.2012 року порушено провадження у справі № 5020-961/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Севастополя від 17.10.2012 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року, Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 21.03.2013 року (суддя - В.О. Головко) відхилено заяву кредитора Боржника - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним аукціону з продажу нерухомого майна Товариства та протоколів проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012 року.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - Банк) звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Севастополя від 21.03.2013 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Банку у повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року (головуючий суддя - Євдокімов І.В., судді: Градова О.Г., Заплава Л.М.) з урахуванням винесеної в порядку ст. 89 ГПК України ухвали від 06.08.2013 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Севастополя від 21.03.2013 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року та ухвалу господарського суду м. Севастополя від 21.03.2013 року і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Банку у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 31, 23-25, 26, 29, 51 Закону про банкрутство, ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника кредитора - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відхиляючи заяву Банку про визнання недійсним аукціону з продажу майна Боржника та протоколів проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012 року, місцевий суд, з посиланням на норми Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року, встановив, що проведена у даній справі до відкриття процедури ліквідації та призначення ліквідатора Кириліна М.В. оцінка майна Боржника була актуалізована суб'єктом оціночної діяльності на замовлення призначеного ліквідатора, тому є неналежними доводи Банку щодо відсутності оцінки майна Боржника для здійснення його продажу на спірному аукціоні. Оскарження судових рішень у справі про банкрутство не зупиняє процедуру банкрутства та настання наслідків визнання боржника банкрутом, які полягають у скасуванні всіх арештів та інших обтяжень щодо майна боржника. Проведення ж аукціону та підписання протоколу щодо продажу не ототожнюється з укладенням угод з відчуження цього майна. Також суд вказав, що наявність спору стосовно розміру та складу кредиторських вимог Банку до Боржника не є перешкодою для проведення аукціону з продажу майна Боржника, а оголошення про проведення аукціону, а також інші умови та порядок були дотримані та відповідають нормам законодавства. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм Закону про банкрутство та з порушенням норм процесуального права.

Так, провадження у даній справі порушено та здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених нормами ст. 51 Закону про банкрутство.

Поряд з цим, стосовно наслідків визнання банкрутом боржника, що ліквідується власником в порядку норм означеної статті, а також щодо порядку проведення дій у ліквідаційній процедурі застосовуються загальні приписи норм вказаного закону.

Підстави, умови та порядок проведення у ліквідаційній процедурі оцінки майна боржника, що увійшло до ліквідаційної маси, визначені приписами ст. 29 Закону про банкрутство.

Зокрема, нормами ч. 1 цієї статті передбачено, що майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Отже, оцінка майна Боржника, що увійшло до ліквідаційної маси та підлягає продажу, здійснюється арбітражним керуючим та проводиться у ліквідаційній процедурі боржника.

Використання ліквідатором Боржника для продажу цього майна висновків щодо оцінки, яка була проведена у досудовій ліквідаційній процедурі Товариства - ще до порушення провадження у справі, що мало місце у даній справі та про що вказано судами попередніх інстанцій, порушує вказаний порядок та норми ст. 29 Закону про банкрутство.

Посилання ж судів попередніх інстанцій на правомірність визначення початкової ціни продажу майна Боржника на спірному аукціоні згідно висновків з актуалізації оцінки майна Товариства, наданих призначеним ліквідатором Товариства та стосовно оцінки майна, проведеної у процедурі досудової (добровільної) ліквідації, тобто до порушення даної справи, є неправомірним, оскільки такі висновки судів суперечать наведеним приписам ст. 29 Закону про банкрутство.

У зв'язку із цим є неправомірним застосування судами при цьому положень Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року, оскільки норми Закону про банкрутство стосовно всіх дій, що мають бути проведені у межах справи про банкрутство (у ліквідаційній процедурі зокрема) є спеціальними, а тому саме норми цього закону підлягають застосуванню при вирішенні питань щодо законності дій, проведених у межах справи про банкрутство.

До того ж слід звернути увагу на те, що приписами п. 58 вказаного стандарту визначені умови доопрацювання (актуалізації) оцінки - коли істотних змін в умовах

функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.

У даному випадку, як зазначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, на момент проведення оцінки майна Товариства справу про банкрутство щодо останнього ще не було порушено, а з її порушенням та визнанням Товариства банкрутом щодо останнього та щодо правового режиму та порядку використання та розпорядження майном такого боржника настали наслідки, передбачені, зокрема ст. 23 Закону про банкрутство - отже змінились умови функціонування об'єктів продажу.

Норми ж Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", приписами якого також слід керуватись при вирішенні питання стосовно висновків про оцінку майна Боржника, не передбачають актуалізацію (доопрацювання) висновків з оцінки - лише рецензування звіту про оцінку майна -акта оцінки майна (ст. 13).

До викладеного слід додати про неправомірне посилання та застосування судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень - стосовно порядку та підстав визнання недійсним проведеного у справі про банкрутство аукціону з продажу майна, норм Закону про банкрутство в редакції, яка набрала чинність з 19.01.2013 року, оскільки спірний аукціон та продаж майна Боржника відбулись 28.12.2012 року, тобто до набрання чинності внесених в Закон про банкрутство відповідних змін.

Крім цього вирішуючи питання щодо правомірності проведення 28.12.2012 року спірного аукціону з продажу майна Товариства, суди не врахували, що постанова про визнання Боржника банкрутом від 17.10.2012 року, виходячи з приписів ст.ст. 85, 105 ГПК України, набула законної сили лише 17.01.2013 року - з прийняттям апеляційним судом постанови про залишення її без змін за результатами здійснення перегляду в апеляційному порядку. А тому і наслідки визнання Боржника банкрутом (ст. 23 Закону про банкрутство), зокрема у вигляді необхідності проведення оцінки та права здійснення продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси, настали після прийняття 17.01.2013 року вказаної постанови апеляційним судом. Продаж майна Боржника відбувся, як вже зазначено вище, до цієї дати - 28.12.2012 року, коли у процесуальному порядку ще не набуло законної сили рішення про визнання Товариства банкрутом. У зв'язку із цим проведення дій з продажу майна Боржника до набрання законної сили постанови про визнання його банкрутом суперечить наведеним нормам процесуального законодавства.

Виходячи із викладеного, касаційний суд дійшов висновку про неправомірність та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень, у зв'язку із чим такі рішення підлягають скасуванню, як незаконні. При цьому, керуючись повноваженнями, передбаченими нормами п. 2 ст. 1119 ГПК України, слід прийняти нове рішення та задовольнити заяву Банку, керуючись зокрема нормами ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", та визнати недійсними результати аукціону з продажу майна Боржника (берегової корневої частини причалу № 59а площею 35, 4 кв. м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Ангарська, 10А; берегової корневої частини причалу № 59б площею 34, 2 кв. м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Ангарська, 10А; понтонної секції плавучого причалу ПЖ-61, трьох секцій бетонного плавучого причалу, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10А ) та протоколи проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012 р., що підписані за результатами їх проведення.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 22, 23, 25, 26, 29, 30, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та ст.ст. 4, 41, 32-36, 85, 105, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 р. та ухвалу господарського суду м. Севастополя від 21.03.2013 р. у справі № 5020-961/2012 скасувати.

3. Заяву кредитора ТОВ "Фірма "Лінарт" - ПАТ "Дельта Банк" задовольнити.

4. Визнати недійсними результати аукціону з продажу майна боржника (берегова корнева частина причалу № 59а площею 35,4 кв. м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Ангарська, 10А; берегова корнева частина причалу № 59б площею 34,2 кв. м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Ангарська, 10А; понтонна секція плавучого причалу ПЖ-61, три секції бетонного плавучого причалу, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10А ) та протоколи проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012 р., що підписані за результатами їх проведення.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 28.11.2013 року.