Справа № 346/5710/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2013 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Васильковського В.В.
секретаря Корбут Н.М.
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного підприємства «Карпатресурс», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про поділ нерухомого майна в натурі,-
встановив:
у вересні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є одним із учасників ПП «Карпатресурс». Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 09 грудня 2011 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ПП «Карпатресурс» та стягнуто поворотну фінансову допомогу в сумі 416 509,79 грн. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 10 серпня 2012 року встановлено спосіб виконання рішення суду від 09 грудня 2011 року, а саме: в рахунок стягнення боргу з ПП «Карпатресурс» передано у власність ОСОБА_6 нерухоме та рухоме майно, розташованого в сел. Отинія по вул. Іванціва, 24, що належить підприємству. Додатковим рішенням від 16 листопада 2012 року судом визначено частку нерухомого майна, переданого у власність ОСОБА_6, яке складається з: експериментальної дільниці літера «Д», трансформаторної літера «Г», цеху літера «В», ремонтно-механічної майстерні літера «Е», сушильного господарства літера «Ц», прохідної літера «А», вбиральні літера «Ш», що становить 54/100 частин цілісного майнового комплексу за адресою вул. Іванціва, 24 в смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області.
24 травня 2013 року між відповідачами було укладено договір про поділ майна, що є у спільній частковій власності. Оскільки рішенням та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2013 року було задоволені його апеляційні скарги та скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 грудня 2011 року, ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 10 серпня 2012 року та додаткове рішення від 16 листопада 2012 року, то вважає, що ОСОБА_6 право власності на спірне майно набуте не було. Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215 ЦПК України, просить суд договір від 24 травня 2013 року про поділ майна, що є у спільній частковій власності, реєстровий номер 2066, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_7 визнати недійсним.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на момент укладення договору про поділ майна, у ОСОБА_6 були підстави для його укладення, оскільки рішення суду набули законної сили. Крім того, укладений договір не порушує прав позивача, він не був стороною договору і є неналежним позивачем по даній справі. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ПП «Карпатресурс» в судове засідання не з’явився, подав письмову заяву з проханням розглядати справу без їх участі, позов визнав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що він є власником 4/100 частин майнового комплексу розташованого в сел. Отинія по вул. Іванціва, 24. У травні 2013 року уклав з ПП «Карпатресурс» та ОСОБА_6 договір про поділ нерухомого майна в натурі, згідно якого йому переходить столова, позначена літерою «Щ». Вказав, що на момент укладення вказаного договору нотаріус перевірив повноваження сторін, крім того він на укладення та реєстрацію спірного договору, на виготовлення технічного паспорту затратив значні кошти, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що 24 травня 2013 року між приватним підприємством «Карпатресурс», ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ майна, що є у спільній частковій власності, реєстровий № 2066. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7
На момент укладення договору, ПП «Карпатресурс» володіло 42/100 частки меблевої фабрики, за адресою смт. Отинія, вул. Іванціва, 24 «б» Коломийського району на підставі договору купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, посвідченого 30 травня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий № 2842. Право власності на майно було зареєстровано 25.11.2008 року в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації. Право власності на 42/100 часток меблевої фабрики за ПП «Карпатресурс» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.05.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_7
ОСОБА_6 на момент укладення договору володів 54/100 часток меблевої фабрики, за адресою смт. Отинія, вул. Іванціва, 24 «а» на підставі ухвали Коломийського міськрайонного суду від 10 серпня 2012 року та додаткового рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 листопада 2012 року. Право власності на майно зареєстроване в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 20.12.2012 року. Право власності на 54/100 часток меблевої фабрики за ОСОБА_6 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.05.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_7
ОСОБА_3 на момент укладення договору належало 4/100 часток меблевої фабрики, за адресою смт. Отинія, вул. Іванціва, 24 на підставі договору купівлі-продажу 4/100 часток нежитлових будівель, посвідченого 27 червня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_8
Згідно п. 5 укладеного договору нежитлові будівлі під забороною (арештом) та в заставі/іпотеці не перебувають.
Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже на момент укладення спірного договору ОСОБА_6 володів необхідним обсягом повноважень, його право власності на майно було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
У п. п. 7, 8 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).
З огляду на зазначені положення закону, оспорюваний договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Усі ті умови, щодо яких має бути досягнуто згоди, при укладенні 24 травня 2013 року між ПП «Карпатресурс», ОСОБА_6 та ОСОБА_3 договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, його сторонами виконано, а вимоги, встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення цього договору, його учасниками дотримано.
Спірні нежитлові приміщення належали ОСОБА_6 на підставі судових рішень, які на момент укладення 24 травня 2013 року договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, були чинними. Право власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Згідно статуту ПП «Карпатресурс», що діяв на момент укладення спірного договору, саме підприємство є власником майна, переданого йому засновниками. ОСОБА_5 увійшов до складу учасників ПП «Карпатресурс» у 2008 році, його внеском до статутного фонду підприємства були грошові кошти, а не нерухоме майно. Передані позивачем кошти є майном підприємства, а не майном ОСОБА_5 Від імені ПП «Карпатресурс» оспорюваний договір уклала в. о. директора ОСОБА_9, повноваження якої перевірені нотаріусом.
Позивач не був стороною оспорюваного ним договору, у статуті підприємства відсутні обмеження його директора на укладення такого договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно Статуту ПП «Карптаресурс» є одним з засновників (учасників) підприємства. Оскільки учасників ПП «Карпатресурс» є два, то відповідно до ст.. 63 Господарського Кодексу України, таке підприємство є корпоративним.
Відповідно до п.51 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Крім того, за змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи; розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Свої вимоги ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що оскільки судові рішення, які були підставою для укладення оспорюваного договору, скасовані, то такий договір, на думку позивача, є недійсним з моменту його укладення, однак позивач не вказує, які саме його права та охоронювані законом інтереси були порушені при укладенні відповідачами оспорюваного договору.
Враховуючи ті обставини, що рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 грудня 2011 року, ухвала Коломийського міськрайонного суду від 10 серпня 2012 року та додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 листопада 2012 року скасовані рішенням та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2013 року, то за наявності відповідних підстав питання про поновлення прав, порушених внаслідок виконання рішення суду, яке потім було скасовано, підлягає розгляду в порядку повороту виконання судових рішень, оскільки правова підстава для набуття майна та виконання певних дій відпала після укладення оспорюваного договору.
Таким чином суд вважає, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
Крім того, рішення та ухвала суду апеляційної інстанції стосуються лише правовідносин, що виникли між ОСОБА_6 та ПП «Карпатресурс», і жодним чином не впливають на права та обов’язки ОСОБА_3, який володіє 4/100 частками майна на підставі діючого договору купівлі-продажу нежитлових будівель, нотаріально посвідченого 27.06.2007 року.
Також, скасування зазначених судових рішень, за відповідних умов, може бути підставою для повернення майна до попереднього власника.
За таких обставин, передбачених законом підстав для визнання недійсним зазначеного договору, не встановлено, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України та керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Приватного підприємства «Карпатресурс», ОСОБА_10 про визнання недійсним договору про поділ нерухомого майна в натурі відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження.
Суддя:
ОСОБА_11