Справа №2-226/2007

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

19 квітня 2007 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарях         Шинкаренко Л.О., Якуніній Н.В., Шнуровенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа - Приморський РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, до ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні квартирою;

та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання права власності на нерухоме майно та про визнання недійсними договорів дарування і купівлі-продажу;

 

ВСТАНОВИВ:

 

03.08.2004р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області зняти ОСОБА_2. з реєстраційного обліку за вказаною адресою, вказуючи наступне.

Вона, ОСОБА_1., є власником 184/1000 частин зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.05.2000р. Першою одеською держнотконторою за р.№ 7-1796, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН 16.08.2000р. за р.№ 108 на стор.172 в книзі 359пр. 08.07.2000р. вона одружилася з ОСОБА_2., а 24.03.2004р., без її відома і згоди, ОСОБА_2. був поставлений на реєстраційний облік за вказаною вище адресою. 30.07.2004р. шлюб між ними розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.06.2004р. Але дотепер ОСОБА_2. перебуває на реєстраційному обліку за АДРЕСА_1, хоча, по-перше, вже не є членом її сім'ї, і, по-друге, після розірвання шлюбу між нею і відповідачем не укладалися договори найму, піднайму або оренди, у зв'язку з чим відсутні підстави, передбачені законодавством України, які б дозволяли ОСОБА_2. залишатися проживати у квартирі за вказаною вище адресою та перебувати на реєстраційному обліку за цієї адресою.

В судовому засіданні ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_6. підтримали позов і підтвердили вказані вище обставини.

Відповідач ОСОБА_2. не визнав позовні вимоги ОСОБА_1. і пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5.:

-     про визнання права власності: 1) на 1/2 частину від 184/1000 частин, що складає 92/1000 частин, квартири АДРЕСА_1 ; та 2) на 1/2 частину квартириАДРЕСА_2

-     та про визнання недійсними : 1) договору дарування 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1. і ОСОБА_3. та посвідченого 07 серпня 2004 року Першою Одеською держнотконторою за р.№ 3-2154; 2) договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_1. і ОСОБА_4. та посвідченого 09 серпня 2004 року приватним нотаріусом Гашовою В.В. за р.№ 9276; і 3) договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_4. і

 

2

ОСОБА_5. та посвідченого 21  серпня 2004 року приватним нотаріусом Сорокою Л.З. за р.№ 1936.

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2. вказує, що з листопада 2000 року він і ОСОБА_1. перебували у фактичних шлюбних стосунках і проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка, в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1, в кімнаті, площею 13,0 кв.м., а 25.05.2000 року вони, маючи намір одружитися, за спільні кошти придбали у сусіда ОСОБА_7. 184/1000 частин вказаної квартири за договором купівлі-продажу, посвідченим 25.05.2000р. Першою Одеською держнотконторою за р.№ 7-1796. Той факт, що саме він сплатив ОСОБА_7. гроші в сумі З 200 доларів США, що за домовленістю, досягнутою між ОСОБА_7., з одного боку, та ним і ОСОБА_1., з іншого боку, становить дійсну вартість, за яку було відчужене ОСОБА_7. вказане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 25.05.2000р., - повністю підтверджується виданою йому ОСОБА_7. письмовою розпискою від 25.05.2000р. до нотаріального оформлення вказаного договору купівлі-продажу. Але, оскільки між ним і ОСОБА_1. склалися довірчі стосунки, цей договір був оформлений на ОСОБА_1.

08.06.2000р. він з ОСОБА_1. подали спільну заяву про реєстрацію шлюбу, а 08.07.2000р. вони одружилися, після чого зробили ремонт в квартирі АДРЕСА_1 за спільні кошти.

Під час шлюбу вони також придбали квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченим 07.04.2004р. Першою Одеською держнотконторою за р.№ 9-654, яка є їх, тобто його і ОСОБА_1., спільною сумісною подружньою власністю, оскільки придбана ними за спільні кошти. Цей факт повністю підтверджується складеною ним і нотаріально посвідченою заявою від 07.04.2004р., якою він дав згоду на придбання ОСОБА_1. вказаної вище квартири за спільні кошти. При цьому на придбання цієї квартири вони отримали кредит в квітні 2004 року, і цей кредит був погашений за рахунок їх спільних коштів.

Проте, в подальшому, в таємниці від нього і продовжуючи жити з ним однією сім'єю, ОСОБА_1. в червні 2004 року звернулася до суду з позовом до нього про розірвання шлюбу, і на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.06.2004р. оформила розірвання шлюбу в органах РАЦСу. Але ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.11.2004р. зазначене рішення Приморського районного суду м.Одеси було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду. Фактично свідоцтво про розірвання шлюбу між ними було оформлено в органах РАЦСу лише в грудні 2005 року.

Разом з тим, одержавши свідоцтво про розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 18.11.2004р., яке в подальшому було скасоване, ОСОБА_1., без його відома і згоди, відчужила : 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3. за договором дарування, посвідченим 07.08.2004р. Першою Одеською держнотконторою за р.№ 3-215, і квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4. за договором купівлі-продажу, посвідченим 09.08.2004р. приватним нотаріусом Гашовою В.В. за р.№ 9276, а ОСОБА_4., в свою чергу, відчужила цю квартиру на користь ОСОБА_5. за договором купівлі-продажу, посвідченим 21.08.2004р. приватним нотаріусом Сорокою Л.З. за р.№ 1936, у зв'язку з чим він незаконно позбавився права власності на вказане вище нерухоме майно.

ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_6. не визнали зустрічний позов ОСОБА_2., посилаючись, що правовідносини, пов'язані з придбанням ОСОБА_1. 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25.05.2000р., регулюються нормами ЦК України в редакції 1963р., а тому на момент пред'явлення ОСОБА_2. зустрічного позову вже сплинув

 

3

встановлений ст.71 ЦК України (1963р.) строк позовної давності щодо його вимог в частині визнання права власності на 1/2 частину цього нерухомого майна.

Крім того, доводи ОСОБА_2. стосовно того, що він і ОСОБА_1. перебували у фактичних шлюбних стосунках і жили однією сім'єю, як чоловік і жінка, в квартирі АДРЕСА_1 з листопада 1999 року, повністю спростовуються тим, що, по-перше, що з 30.12.1995р. по 23.05.2000р. ОСОБА_1. ще перебувала в шлюбі з ОСОБА_8., по-друге, до дня укладання договору купівлі-продажу від 25.05.2000р., за яким ОСОБА_1. набула право власності на 184/1000 частин вказаної вище квартири, вона проживала і працювала в м.Білгород-Дністровському Одеської області, а її неповнолітня дочка ОСОБА_9. вчилася в гімназії в м.Білгород-Дністровському Одеської області.

Квартира АДРЕСА_2 була придбана ОСОБА_1. хоча і під час шлюбу з ОСОБА_2., але за власні кошти та не є спільним сумісним майном подружжя. Так, вказана квартира була придбана ОСОБА_1. за 22 000 доларів США за рахунок грошей в сумі 14 000 доларів США, одержаних нею за відчужену на користь ОСОБА_10. за посвідченим 20.03.2003р. Першою Одеською держнотконторою за р.№ 3-553 договором купівлі-продажу від 20.03.2003р. квартирАДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_1. на підставі договору дарування, посвідченого 28.01.2003р. Другою Одеською держнотконторою за р.№ 1-369, і за рахунок банківського кредиту в сумі 10 000 доларів США, наданого ОСОБА_1. в квітні 2004р. АКБ „Аваль". До то ж, вказаний банківський кредит був погашений протягом травня-червня 2004р. в сумі приблизно 400 доларів США за рахунок спільних подружніх коштів ОСОБА_2. і ОСОБА_1., і протягом з липня по серпень 2004 року, тобто після припинення ними шлюбно-сімейних стосунків, за рахунок власних грошей ОСОБА_1., а саме - грошей, одержаних нею за відчуженні 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3. за правочином від 07.08.2004р., оформленим договором дарування.

Представник відповідача ОСОБА_3. - ОСОБА_11. не визнав зустрічний позов ОСОБА_2., вказуючи, що, по-перше, ОСОБА_1. набула право власності на 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25.05.2000р., тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2., а тому це нерухоме майно не може вважатися їх спільною сумісною власністю, і, по-друге, на момент пред'явлення ОСОБА_2. зустрічного позову вже сплинув встановлений ст.71 ЦК України (1963р.) строк позовної давності в частині його вимог про визнання права власності на 1/2 частину вказаного вище майна, що належало ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2000р., у зв'язку з чим також не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2. в частині визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1. і ОСОБА_12. договору дарування, посвідченого 07.08.2004р. Першою Одеською держнотконторою за р.№ 3-2154. Крім того, представник відповідача вважає, що ОСОБА_3. є добросовісним набувачем, а тому нерухоме майно, що складається з 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1, право власності на яке він набув за вказаним вище договором дарування від 07.08.2004р., не може бути витребуване у ОСОБА_3.

Відповідачі ОСОБА_4. і ОСОБА_5. також не визнали зустрічний позов ОСОБА_2., посилаючись, що квартира АДРЕСА_2 була придбана ОСОБА_1. за власні кошти, у зв'язку з чим не може вважатися спільною сумісною власністю ОСОБА_1. і ОСОБА_2., а тому вважали, що позовні вимоги ОСОБА_2. в частині визнання права власності на 1/2 частину вказаної квартири та визнання недійсними договорів купівлі-продажу цієї квартири від

 

4

09.08.200р. та від 21.08.2004р. не підлягають задоволенню. Крім того, ОСОБА_5. вважає, що є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2, у зв'язку з чим ця квартира не може бути витребувана в неї.

Представник Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області просив суд розглянути дану справу за його відсутності та прийняти рішення у справі за розсудом суду, про що надав суду свою письмову заяву.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1. не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2. підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом установлено, що 23.05.2000р. відділом РАГСу Білгород-Дністровського міського управління юстиції Одеською області зроблений актовий запис № 118 про розірвання шлюбу між ОСОБА_8. і ОСОБА_1. ( а.с.6 ). Але фактично подружжя припинили шлюбно-сімейні стосунки і стали жити роздільно задовго до оформлення розірвання шлюбу в органах РАЦСу, а ОСОБА_1., ще формально перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_8., вже створила нову сім'ю з ОСОБА_2.

З кінця 1999 року до 08.07.2000 року ОСОБА_2. і ОСОБА_1. перебували у фактичних шлюбних стосунках, тобто проживали однією сім'єю і вели спільне господарство, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу.

08.06.2000р. ОСОБА_2. і ОСОБА_1. подали спільну заяву в органи РАЦСу про реєстрацію шлюбу, а 08.07.2000р. вони уклали шлюб у відділі РАГСу Центральної райадміністрації виконкому Одеської міськради (а.с.5 ).

Під час перебування у фактичних шлюбних стосунках та після укладення шлюбу ОСОБА_2. і ОСОБА_1. проживали в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1.

Також судом установлено, що під час перебування у фактичних шлюбних стосунках, ОСОБА_2. і ОСОБА_1., з метою створення спільної власності та маючи намір одружитися, придбали за спільні кошти у сусіда по квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_7. 184/1000 частин вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2000р., посвідченого Першою Одеською держнотконторою за р.№ 7-1796 ( а.с.7 ). Але цей договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_1.

Той факт, що саме ОСОБА_2. сплатив ОСОБА_7. гроші в сумі 3 200 доларів США, що за домовленістю, досягнутою між ОСОБА_7., з одного боку, та ОСОБА_2. і ОСОБА_1., з іншого боку, становить дійсну вартість, за яку було відчужене вказане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 25.05.2000р., - повністю підтверджується виданою ОСОБА_7. письмовою розпискою від 25.05.2000р., безпосередньо перед нотаріальним оформленням вказаного договору, позивачу ОСОБА_2.

Обставини щодо перебування з кінця 1999 року ОСОБА_2. і ОСОБА_1. у фактичних шлюбних стосунках, їх проживання до реєстрації шлюбу однією сім'єю, як чоловіка і жінки, в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1, повністю підтвердили в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_10. і ОСОБА_11. Крім того, факт сплати саме ОСОБА_2. грошей в сумі 3200 доларів США ОСОБА_7. за відчужені останнім 184/1000 частин вказаної квартири за договором купівлі-продажу від 25.05.2000р. повністю підтвердила свідок ОСОБА_10., яка є матір'ю ОСОБА_7. і була присутньою при передачі ОСОБА_2. грошей ОСОБА_7. та при складені ОСОБА_7. письмової розписки від 25.05.2000р. і видачі цієї розписки ОСОБА_2. на підтвердження факту одержання від нього грошей за вказане вище нерухоме майно, що відбулося безпосередньо до нотаріального оформлення договору купівлі-

 

5

продажу від 25.05.2000р., а також була присутньою при нотаріальному оформленні цього договору.

Судом не був допитаний продавець за договором купівлі-продажу ОСОБА_7. як свідок у зв'язку з тим, що він був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи і дачі пояснень сторонами, лише після чого ОСОБА_2. було заявлене клопотання про допит ОСОБА_7. як свідка, яке було судом відхилене з вказаних підстав. Але судом був досліджений наданий ОСОБА_2. оригінал виданої йому ОСОБА_7. розписки від 25.05.2000р., факт складення якої ОСОБА_7. і видачі ОСОБА_2. повністю підтвердила свідок ОСОБА_10.

Таким чином, доводи ОСОБА_1. стосовно того, що вона не перебувала з ОСОБА_2. у фактичних шлюбних стосунках до їх одруження, повністю спростовуються добутими судом доказами. До того ж, та обставина, що з 1993р. по 26.09.2000р. ОСОБА_1. працювала в родильному будинку в м.Білгород-Дністровському Одеської області, тобто і деякий час після одруження з ОСОБА_2., а її дочка протягом 1999-2000 навчального року навчалася в гімназії в м.Білгород-Дністровському Одеської області, не виключає можливості її постійного проживання в м.Одесі. Крім того, ОСОБА_1., стверджуючи, що до літа 2000 року вона проживала в м.Білгород-Дністровському Одеськох області, доказів на підтвердження цієї обставини, як цього вимагає ст.60 ЦПК України, не надала суду.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України „Про власність" майно, придбане внаслідок спільної праці особами, які перебували у фактичних шлюбних стосунках і жили однією сім'єю, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_2. і ОСОБА_1. під час перебування у фактичних шлюбних стосунках, є їх спільною власністю, оскільки набувачем за договором купівлі-продажу від 25.05.2000р., укладеним між ОСОБА_7. і ОСОБА_1., є також і ОСОБА_2., який фактично брав участь в купівлі цього нерухомого майна.

Також судом установлено, що під час перебування ОСОБА_2. і ОСОБА_1. у фактичних шлюбних стосунках між ними не укладались будь-які письмові угоди щодо майна, а тому суд, враховуючи відсутність доказів про те, що участь ОСОБА_2. або ОСОБА_1. у придбанні 184/1000 часток квартири АДРЕСА_1 була більшою або меншою, вважає, що їх частки в цьому майні є рівними.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995р. № 20 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1988р. № 15), у тих випадках, коли правовстановлюючі документи на майно, куплене кількома особами з метою створення спільної власності, оформлені на одну з них і всі вони ним користувалися, строк позовної давності обчисляється, починаючи з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися, що його право на це майно порушується або оспорюється, а не з часу укладення договору купівлі-продажу.

За таких обставинах, суд, враховуючи, що, по-перше, з моменту купівлі 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25.05.2000р., оформленим на ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_1. постійно проживали у вказаній квартирі та в подальшому зробили там ремонт, і, по-друге, що лише після відчуження вказаного нерухомого майна ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. за укладеним між ними договором дарування від 07.08.2004р. ОСОБА_2. дізнався що його право на це майно порушене, а 11.02.2005р. звернувся до суду із зустрічним позовом, а тому суд вважає, що ОСОБА_2. не

 

6

пропущений строк позовної давності в частині його вимог про визнання права власності на 1/2 частину від 184/1000 частин вказаної квартири.

Крім того, судом установлено, що фактично ОСОБА_1. не були відчужені 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3. безоплатно, оскільки насправді вони вчинили відплатний правочин купівлі-продажу, але з метою приховання вчинення договору купівлі-продажу оформили цей правочин договором дарування, який був посвідчений 07.08.2004р. Першою Одеською держнотконторою за р.3-2154.

Згідно ч.2 ст.235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, а відповідно до ст.55 Закону України „Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вчинений 07.08.2004р. між ОСОБА_1. і ОСОБА_12. договір дарування є удаваним, оскільки був вчинений ними для приховання договору купівлі-продажу, який вони насправді вчинили, а цей правочин, тобто купівлі-продажу, в свою чергу, є недійсним, оскільки 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 відчужені за цим правочином без згоди співвласника цього майна ОСОБА_2., що потягло незаконне позбавлення ОСОБА_2. права власності на вказане майно.

Крім того, з вказаного вище удаваного правочину дарування, вбачається, що вартість відчуженого за цим правочином нерухомого майна було оцінено сторонами в 8 229 грн.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

При застосуванні передбачених ч.1 ст.216 ЦК України наслідків недійсності укладеного між ОСОБА_1. і ОСОБА_12. вказаного вище правочину від 07.08.2004р., суд виходить з того, що відчуження майна за цим правочином було здійснено за 8 229 грн., тобто бере за основу наявні в п.2 цього правочину, оформленого як договір дарування, відомості щодо оцінки сторонами за договором вартості відчуженого майна, оскільки ОСОБА_1., стверджуючи, що в дійсності між нею і ОСОБА_12. був вчинений договір купівлі-продажу, а представник ОСОБА_3., не заперечуючи цієї обставини, не надали суду доказів, які б дозволяли суду зробити висновок, що в дійсності продаж було вчинено за більшу або меншу грошову суму.

За таких обставинах, суд вважає, що реєстрацію місця проживання ОСОБА_2. заАДРЕСА_1 було здійснено з дотриманням вимог Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України", а вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття ОСОБА_2. з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою, є надуманими і не підлягають задоволенню.

Крім того, судом установлено, що під час перебування в шлюбі, ОСОБА_2. і ОСОБА_1. придбали квартиру АДРЕСА_2 за 22 000 доларів США згідно договору купівлі-продажу від 07.04.2004р., посвідченого Першою Одеською держнотконторою за р.№ 9-654. Але цей договір був оформлений на ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

 

7

Згідно ч.3 ст.60 ЦК України, якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то майно, яке було одержане за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, оформлення на ім'я одного з подружжя правовстановлюючих документів на нажите в період шлюбу майно не виключає права другого з подружжя пред'явити позов до дружини або чоловіка про поділ між ними цього майна.

Так, судом установлено, що в квітні 2004 року, під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2., ОСОБА_1. був наданий АКБ „Аваль" кредит в сумі 10 000 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_2. Цей кредит був погашений подружжям протягом травня - червня 2004р. за рахунок їх спільних коштів в сумі 367,97 доларів США, і остаточно 09 серпня 2004р. за рахунок грошей, одержаних ОСОБА_1. в результаті відчуження нею 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3. за вчиненим між ними правочином від 07.08.2004р.

ОСОБА_1. стверджує, що квартиру АДРЕСА_2 було куплено за вказані кредитні кошти, а також за рахунок її власних коштів в сумі 14 000 доларів США, одержаних нею за договором купівлі-продажу від 20.03.2003р. від продажу квартири АДРЕСА_3, яка не може вважатися спільною сумісною власність подружжя, оскільки право власності на це майно було набуте нею на підставі договору дарування від 28.01.2003р.

ОСОБА_2. заперечує цей факт, стверджуючи, що квартиру АДРЕСА_2 було куплено за накопичені спільні подружні кошти та за рахунок кредиту, який також було погашено за рахунок спільних коштів, а саме - грошей, одержаних ОСОБА_1. від продажу 184/1000 частин квартири АДРЕСА_3, що є їх спільним сумісним майном, і на підтвердження факту придбання квартири АДРЕСА_2 на спільні кошти надав суду копію нотаріально оформленої своєї згоди на придбання ОСОБА_1. вказаної квартири, за ціну та на умовах за її розсудом, за спільні кошти, яка була надана ОСОБА_1. нотаріусу при вчиненні правочину купівлі-продажу цієї квартири від 07.04.2004р., а ОСОБА_1. на підтвердження своїх доводів щодо придбання вказаної квартири саме за рахунок грошей, отриманих нею від продажу квартири АДРЕСА_3 як цього потребує ст.60 ЦПК України, доказів суду не надала. При цьому суд бере до уваги, що вказана квартира, яка належала ОСОБА_1. на праві приватної власності та не була спільним подружнім майном, була відчужена ОСОБА_1. ще в березні 2003 року, а квартираАДРЕСА_2- придбана в квітні 2004р.

Більш того, судом установлено, що станом на квітень 2004 року між сторонами були добрі стосунки, а тому суд вважає, що, у разі, якщо ОСОБА_1. була би придбана квартира АДРЕСА_2 лише за рахунок власних коштів, тоді вона повинна була надати нотаріусу відповідну письмову згоду свого чоловіка на придбання нею цього майна за її власні кошти.

За таких обставинах, суд доходить висновку, що квартира АДРЕСА_2 є спільним сумісним майном ОСОБА_2. і ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки ОСОБА_2. і ОСОБА_1. не укладалися письмові угоди або шлюбний договір про визначення їх часток в майні, а тому суд вважає, що їх частки у вказаній вище квартирі є рівними.

У відповідності до частин 1-3 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

 

8

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, згода другого з подружжя має бути поданою письмово і нотаріально посвідчена.

Проте ОСОБА_1. був відчужений об'єкт права спільної сумісної власності подружжя - квартира АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4. за договором купівлі-продажу від 09.08.2004р., посвідченим приватним нотаріусом Гашовою В.В. за р.№ 9276, без згоди ОСОБА_2., в результаті чого він незаконно позбавився права власності на це майно.

В подальшому ОСОБА_4. відчужила цю квартиру на користь ОСОБА_5. за договором купівлі-продажу від 21.08.2004р., посвідченим приватним нотаріусом Сорокою Л.З. за р.№ 1936.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що зазначені вище договори купівлі-продажу від 09.08.2004р. та від 21.08.2004р., за якими була відчужена квартира АДРЕСА_2, підлягають визнанню недійсними з застосуванням наслідків, передбачених ч.1 ст.216 ЦК України. При цьому суд вважає за необхідне стягнути з продавців на користь покупців за цими договорами суми, які зазначені в договорах, а саме - 12 125 грн. за договором купівлі-продажу від 09.08.2004р. і 12 200 грн. за договором купівлі-продажу від 21.08.2004р., оскільки сторони не заперечували, що саме за такими цінами було відчужене майно за вазаними договорами і не пред'являли відповідних позовних вимог.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3. та відповідачів ОСОБА_4. і ОСОБА_5. щодо того, що ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5. є добросовісними набувачами, а тому набуте ними майно відповідно за договорами від 07.08.2004р., від 09.08.2004р. та від 21.08.2004р., що оспорюються ОСОБА_2., не може бути витребуване в них, є неспроможними, оскільки згідно ст.388 ЦК України власник може витребувати майно від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не за його волі іншим шляхом.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215,218 ЦПК України,п.1ст.17,ст.55 Закону України „Про власність", ст. ст. 203, 213, 216, 228, 235, 330,388,658 ЦК України, ч.ч.1-З ст.60, ч.ч.1-3 ст.65, ч.1 ст.70 СК України, суд, -

 

ВИРІШИВ :

 

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2право власності на :

- 1/2 частину від 184/1000 частин, що складає 92/1000 частин, квартири АДРЕСА_1;

-    і на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати недійсними :

1) договір купівлі-продажу 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1, оформлений як договір дарування, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_3і посвідчений 07 серпня 2004 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-2154 ;

 

9

2)  договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_4і посвідчений 09 серпня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р.№ 9276 ;

3)   і договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_4та ОСОБА_5і посвідчений 21 серпня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З. за р.№ 1936.

Повернути сторони за договором купівлі-продажу 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1, оформленим як договір дарування, посвідчений 07 серпня 2004 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-2154, в первісне положення, повернувши одержані ОСОБА_3за цим договором 184/1000 частин квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2і ОСОБА_1, та стягнувши з ОСОБА_1одержані за цим договором гроші в сумі 8 229 (вісім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. на користь ОСОБА_3.

Повернути сторони за договорами купівлі-продажу квартириАДРЕСА_2, посвідченими 09 серпня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р.№ 9276 та посвідченим 21 серпня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З. за р.№ 1936, в первісне положення.

Повернути квартиру АДРЕСА_2, одержану ОСОБА_5за договором купівлі-продажу від 21 серпня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З. за р.№ 1936, у власність ОСОБА_2і ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 одержані нею за відчужену квартируАДРЕСА_2 за укладеним між нею і ОСОБА_4договором купівлі-продажу від 09 серпня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., гроші в сумі 12 125 ( дванадцять тисяч сто двадцять п'ять ) грн. на користь ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 одержані нею за відчужену квартируАДРЕСА_2 за укладеним між нею і ОСОБА_5договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З. за р.№ 1936, гроші в сумі 12 200 (дванадцять тисяч двісті) грн. на користь ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2судові витрати в сумі 111 (сто одинадцять) грн. 63 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 :

1)   на користь ОСОБА_2судові витрати в сумі 15 ( п'ятнадцять ) грн. 87 коп.;

2)   і на користь держави судові витрати в сумі 66 ( шістдесят шість) грн. 42 коп.

 

10

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 25 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5на користь держави 122 ( сто двадцять дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.