Справа № 430/974/13-ц
РІШЕННЯ
іменем України
20.11.2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретарі Сухаревській Н.О.
за участю: позивачки ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника третьої особи –
органу опіки та піклування ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», приватного нотаріуса Станично-Луганського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особи: орган опіки та піклування Станично-Луганської районної державної адміністрації, відділ державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції, про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним договору іпотеки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, користуючись правами наданими їй законом щодо захисту неповнолітньої онуки, звернулась до суду з позовом, в якому посилаючись на те, що її сином – відповідачем ОСОБА_5 після того, як вона продала йому свій будинок, розташований за адресою: смт. Станиця Луганська, вул. Горького, 42, де він разом з дружиною ОСОБА_2 і їхньою дочкою ОСОБА_6 з 2000 року проживали у цьому будинку, в супереч інтересам останньої, 09 листопада 2007 року у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, було укладено договір іпотеки. Вказуючи, що за цим договором потім 21 липня 2009 року було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначаючи, що таким чином дочка відповідачів ОСОБА_6 – її онука ОСОБА_6 позбавляється житла, після збільшення розміру позовних вимог, просила суд встановити факт, що вона є рідною матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і бабкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати недійсним договір іпотеки від 09 листопада 2007 року, що був укладений між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» стосовно житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Горького, 42, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за номером 2917; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 липня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим у реєстрі за номером 1477, про звернення стягнення у рахунок заборгованості за кредитним договором № 118/07-16 від 09.11.07 р., укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5, на предмет іпотеки – житловий будинок, розташований на земельній ділянці № 42 по вул. Горького у смт. Станиця Луганська Луганської області.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила його задовольнити, пояснюючи, що причиною звернення до суду послужило порушення прав її неповнолітньої онуки.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, суду пояснила, що вони з чоловіком на момент укладення договору іпотеки не знали про те, що таким чином порушують права дитини.
Відповідач – приватний нотаріус ОСОБА_3 позов не визнав, підтримав обставини, що викладені у його письмових запереченнях проти позову. Також він додав, що ним при посвідчені спірного договору іпотеки були дотримані всі вимоги закону, а також інструкції з вчинення нотаріальних дій, тому він не вбачав підстав для задоволення цього позову.
Представник третьої особи – ВДВС Станично-Луганського РУЮ ОСОБА_8 суду пояснювала, що у випадку задоволення позову і визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на вказаний житловий будинок буде накладено стягнення згідно інших виконавчих документів.
Представник третьої особи – органу опіки та піклування ОСОБА_4 вважав, що дійсно мало місце порушення прав малолітньої особи, у зв’язку з чим він вважав позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач ОСОБА_5 та представник ПАТ «КБ Надра» до суду не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини нявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило, тому суд вважав можливим розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 258 Сімейного кодексу України передбачено, що баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Як вбачається з паспорту позивачки, інших документів, її прізвище в українському варіанті значиться як ОСОБА_1.
Між тим у російському варіанті її прізвище співпадає з написанням прізвища відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а також з їхньою дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в інтересах якої позивачка звернулась з цим позовом до суду.
Крім цього факт, що позивачка є рідною матір’ю ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження останнього, де позивачка в графі «батьки» в російському написанні записана матір’ю відповідача; домовою книгою за місцем проживання останніх за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Горького, 42, в якій позивачка значилась зареєстрованою наряду із відповідачами ОСОБА_6.
Факт того, що позивачка є бабкою неповнолітньої ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвом про одруження ОСОБА_5, згідно якого йдеться, що останній 20 вересня 1997 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_9, після чого остання взяла прізвище чоловіка і стала ОСОБА_5; свідоцтвом про народження ОСОБА_6, де в графі «батьки» ОСОБА_5 та ОСОБА_2 записані батьком і матір’ю дитини; актом обстеження домоволодіння від 25 березня 2013 року, з якого йдеться, що за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Горького, 42, з лютого 2000 року проживає ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_2 і дочкою ОСОБА_6.
Цей факт в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
За таких обставин, судом достовірно встановлено, що позивачка є рідною матір’ю відповідачу ОСОБА_5 і бабкою неповнолітній ОСОБА_6, у зв’язку з чим її відповідна вимога про встановлення факту родинних стосунків із ними підлягає задоволенню, що підтверджує правомірність звернення позивачки з цим позовом до суду в захист прав неповнолітньої ОСОБА_6 відповідно до вимог наведеної вище норми закону.
Що стосується інших позовних вимог позивачки, то стосовно них суд вважає необхідним зазначити таке.
Судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Горького, 42, до моменту його продажу 09 листопада 2007 року на праві власності належав позивачці.
У цьому будинку з лютого 2000 року постійно проживають відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_2 і їхня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Цей факт підтверджується актом обстеження домоволодіння від 25.03.13 року. Також цей факт підтверджується паспортами відповідачів ОСОБА_6, а також випискою з домової книги за вказаною адресою, з яких йдеться, що ОСОБА_2 зареєстрована у цьому будинку з 29 лютого 2000 року, а ОСОБА_5 – з 09 листопада 2000 року. З 2007 року відповідачка ОСОБА_2 проживає в цьому будинку без реєстрації, оскільки з 20.02.07 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Факт того, що в цьому будинку постійно, фактично з народження, проживає неповнолітня ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили також допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
09 листопада 2007 року позивачка продала цей будинок своєму синові ОСОБА_5, про що свідчить нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку.
Цього ж дня відповідач на забезпечення своїх зобов’язань за кредитним договором № 118/07-16 від 09.11.07 р. з ВАТ КБ «Надра» уклав з останнім договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського нотаріального округу ОСОБА_3.
В іпотеку за цим договором відповідач ОСОБА_5 передав житловий будинок, де він проживав зі своєю сім’єю, а саме будинок, розташований за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Горького, 42.
У зв’язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов’язань за кредитним договором, 21 липня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 в рахунок погашення заборгованості був вчинений виконавчий напис, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки за вказаним вище договором іпотеки.
Цей виконавчий напис суд вважає таким, що не підлягає виконанню з огляду на таке.
Як зазначалось вище у вказаному будинку на момент його передачі в іпотеку проживала і до цього часу проживає неповнолітня ОСОБА_6. На той момент ОСОБА_6 було всього повних вісім років.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.
В даному випадку місце проживання за малолітньою на той час ОСОБА_6 повинно було визначатись відповідно до вказаної норми закону, що можливо було встановити при укладенні договору іпотеки із паспорту відповідача ОСОБА_5, в якому крім його зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою, стояла відмітка про наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини.
Однак цих обставин, в порушення даних вимог закону, вимог статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», а також в супереч положенням статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27 вересня 1991 року, де зазначається, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, приватний нотаріус ОСОБА_3 при посвідченні договору іпотеки, що укладався між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_5, не перевірив.
Частиною шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно частини другої статті 215 цього ж Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири (ч. 1 ст. 71 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 224 Цивільного кодексу України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.
Дозволу від органу опіки та піклування відповідач ОСОБА_5 для укладення договору іпотеки не отримував.
Отже, виходячи з наведених вище норм закону відповідачем ОСОБА_5, як особою, яка в силу статті 150 Сімейного кодексу України, а також статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» повинна була піклуватись про забезпечення інтересів своєї дитини, 09 листопада 2007 року було укладено з ВАТ КБ «Надра» нікчемний договір іпотеки.
За таких обставин визнання зазначеного договору недійсним не вимагається, а тому відповідна позовна вимога позивачки є зайвою, у зв’язку з чим в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Разом з тим суд вважає обґрунтованою вимогу позивачки про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки цей напис було вчинено згідно недійсного за законом правочину іпотеки, що в даному випадку є застосуванням наслідків недійсності цього правочину.
Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу заперечення проти позову приватного нотаріуса ОСОБА_3 з причин, що ним були дотримані всі вимоги закону при посвідченні договору іпотеки, що був укладений 09 листопада 2007 року між відповідачем ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» з підстав, що наведені вище у мотивувальній частині рішення.
Також суд не бере до уваги заперечення ОСОБА_3 стосовно того, що права дитини не порушувались, тому що у її матері є ще нерухомість у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: смт. Станиця Луганська, вул. Шевченка, 43-а, оскільки як встановлено в судовому засіданні цей будинок відповідачці ОСОБА_2 дістався у спадщину вже після укладення її чоловіком 09.11.07 р. оскаржуваного договору іпотеки. Крім того цей будинок є заставленим згідно іншого договору іпотеки в забезпечення інших кредитних зобов’язань.
Враховуючи те, що первісні вимоги позивачки були задоволені частково, суд відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України вважає необхідним на користь позивачки стягнути половину суми судового збору за ці вимоги в рівних частках з відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 є рідною матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і бабкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 липня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим у реєстрі за номером 1477, про звернення стягнення у рахунок заборгованості за кредитним договором № 118/07-16 від 09.11.07 р., укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5, на предмет іпотеки – житловий будинок, розташований на земельній ділянці № 42 по вул. Горького у смт. Станиця Луганська Луганської області, який складається з: житлового будинку – А-1 загальною площею 32,4 кв.м, житловою площею 18,8 кв.м; сараю – Ж; літньої кухні –З; сараю – П.; вбиральні –У; колодязя №1; огорожі № 5,6.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та приватного нотаріуса Станично-Луганського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 114,70 грн. – половину суми судового збору, що були сплачені позивачкою при зверненні з цим позовом до суду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не брали участі в судовому засіданні – в той же строк з моменту отримання його копії.
Головуючий: