Справа № 22-ц-5389/ 2007 рік.                                     Головуючий 1 інстанції: Лігус С. М.

Категорія: сімейні.                                                          Суддя-доповідач : Кокоша В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

26 листопада    2007 року.         Судова колегія судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді:    Макарова Г.О.,   суддів: - Хорошевського О.М. ,   Кокоші В.В.,   при секретарях - Круговій І.С. ,   Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.  Харкова від 11 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,   3 особа - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та розподіл майна придбаного за час сумісного проживання, 

встановила:

У травні 2006 року ОСОБА_1.3вернулася до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог зазначала,   що з жовтня  1985 року вона постійно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3

За час сумісного проживання вони придбали разом жилий будинокАДРЕСА_1,   автомобіль BMW-525,   1990 року випуску,   вартістю 30 000 грн.,   автомобіль УАЗ - 450,   1961 року випуску,   вартістю 10 000 грн.,   саморобний причеп для автомобіля,   вартістю 2 500 грн.,   які зареєстровані на ім'я ОСОБА_4   а також меблеву стінку вітчизняного виробництва,   вартістю 1 000 грн.,   2-х спальне ліжко,   вартістю 1 600 грн.,   телевізор «Грюндік»,   вартістю 600 грн.,   холодильник «Мінськ»,   вартістю 800 грн.,   які перебувають за місцем проживання відповідача.

Влітку 2004 року вони перестали мешкати однією сім'єю,   однак досягти згоди про поділ майна придбаного за час сумісного проживання не змогли.

Посилаючись на  ст.  17 Закону України «Про власність»,    ст.  74 СК України,   позивачка ОСОБА_1. просила суд встановити факт її проживання з відповідачем однією сім'єю без шлюбу,   провести поділ майна придбаного за час сумісного проживання,   визнавши за нею право власності на 1/2 частину жилого будинкуАДРЕСА_1 та автомобіль BMW-525,   1990 року випуску,   державний номерний НОМЕР_1

2

Відповідно до довідки УДАІ УМВС України від 19 квітня 2006 року відповідач ОСОБА_4 значиться власником автомобіля УАЗ-450,   1961 року випуску,   державний номерний НОМЕР_2згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 19 березня 1997 року; власником автомобіля BMW-525,   1990 року випуску,   державний номерний зНОМЕР_1згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 22 червня 2000 року; саморобного причепу для автомобіля,   1994 року виготовлення,   державний номерний НОМЕР_3 згідно дублікату свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 5 вересня 2000 року (а. с.  17).

У відповідності зі  ст.   ст.  10,   60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини,   на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,   крім випадків,   встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачка ОСОБА_1. не довела в суді,   що вказане у позові спірне майно було набуте нею та відповідачем ОСОБА_2. спільною працею,   чи придбане ними на спільні кошти,   та є їх спільною власністю.

Не надані ОСОБА_1. докази й про те,   що між нею та відповідачем існувала письмова угода щодо придбання ними спірного майна у спільну чи часткову власність.

Відсутність вказаних доказів,   визнано судом як підставу,   для відмови у задоволенні позовних вимог позивачки.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено,   що з 2004 року ОСОБА_1. таОСОБА_2 будь-якого спірного майна не набували.

Відповідно до п. 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України,   зазначений кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України,   тобто з 1 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі ( ч. 1  ст.  58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин,   які виникли після набрання ним чинності,   тобто не раніше ніж 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин,   які вже існували на зазначену дату,   норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків,   що виникли після набрання ним чинності.

З огляду на це,   норми СК України,   на які посилалася позивачку у своєму позові,   не могли бути застосовані судом при вирішенні спору,   оскільки сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах в період з 1985 року по 1996 рік.

Обґрунтованим є рішення суду першої інстанції і в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1. щодо встановлення факту проживання її та ОСОБА_3 однією сім'єю без шлюбу.

Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу відповідно до п.5 ч. 1  ст.  256 ЦПК України передбачено з 1 вересня 2005 року.

Діючий до цього часу ЦПК України в редакції 1963 року встановлення вказаного юридичного факту не передбачав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1.,   були предметом судової перевірки та не знайшли об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними,   колегія суддів визнає обгрунтованими,   оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З урахуванням викладеного,   колегія суддів дійшла висновку,   що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись  ст.   ст.  303,   304,   п. 1 ч.1  ст.  307,    ст.   ст.  308,   313,   п. 1 ч. 1  ст.  314,    ст.   ст.  314,   315,  317,  319 ЦПК України,   судова колегія, 

ухвалила:

3

Під час розгляду справи ОСОБА_1. уточнила свої вимоги і просила суд визнати за нею права власності на 1/4 частину спірного жилого будинку та автомобіль BMW- 525,   ринкова вартість яких становить на її думку 205 000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав.

При цьому посилався на те,   що з 1985 по 1996 рік він проживав разом з ОСОБА_1. без реєстрації шлюбу. Після 1996 року він продовжував спілкування з позивачкою,   так як вони мають спільну дочку,   приходив до них в гості на дні народження та свята. Він постійно працював,   заробляв достатньо коштів та за них придбав собі у власність вказане позивачкою майно.

3 особа - ОСОБА_3 позов визнала,   посилаючись на те,   що її батьки проживали тривалий час однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.  Харкова від 11 вересня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1.,   посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права,   просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача,   дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи,   колегія суддів дійшла висновку,   що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,   якщо визнає,   що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову,   суд першої інстанції виходив з того,   що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі та у них не виникло право спільної сумісної власності на спірне майно,   як то передбачено  ст.   ст.  22,   25,  27-1 КпІПС України в редакції 1969 року.

Окрім того,   позивачка не довела,   що спірне майно було набуте спільною працею сторін чи придбане ними на спільні кошти,   та є їх спільною частковою власністю.

Такий висновок суду є обгрунтованим,   відповідає обставинам справи і діючому законодавству.

Судом встановлено,   що ОСОБА_1. та ОСОБА_4 в період з 1985 року по 1996 рік перебували у фактичних шлюбних стосунках.

Від сумісного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1  народилася дочка ОСОБА_3

Факт перебування сторін у фактичних шлюбних стосунках підтвердили в суді свідки ОСОБА_5,   ОСОБА_6,   ОСОБА_7,   ОСОБА_8,   ОСОБА_9 ,   ОСОБА_10,  ОСОБА_11

З 1996 року ОСОБА_4 став проживати окремо від ОСОБА_1.,   що стверджується поясненнями свідків ОСОБА_12.,  ОСОБА_13,   ОСОБА_14,   ОСОБА_15   ОСОБА_16

З матеріалів справи вбачається,   що 18 серпня 2000 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12. (а. с.  96).

Від сумісного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_17 (а. с.  95).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 2 лютого 2001 року ОСОБА_4 продав належну йому на праві приватної власності квартируАДРЕСА_2 (а.с. 41).

На підставі договору купівлі-продажу від 6 лютого 2001 року ОСОБА_4 придбав у власність 1/ 2 частину спірного жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с.  23).

4

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.  Харкова від 11 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.