УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1183/13Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"20" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріМартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про компенсацію витрат на утримання майна та відшкодування вартості здійснених поліпшень, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10 в якому просили визнати договір №393, укладений 26 серпня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 договором оренди житла з викупом; у відшкодування витрат, здійснених ними на утримання, збереження належного відповідачу будинку стягнути з останнього на їх користь витрати в розмірі 318425 грн., а також вартість здійснених ними поліпшень в розмірі 246409 грн.
У позові зазначено, що відповідач є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору найму житла з 2003 року вони постійно проживали в зазначеному будинку, здійснювали ремонт і витрачали власні кошти на утримання будинку і його поліпшення.
Незважаючи на те, що всі дії щодо поліпшення будинку відповідач схвалював, будь-яких претензій щодо виконання умов договору найму, проведення ремонтних робіт, перебудови приміщень, зведення дерев'яних будиночків не мав, 07 липня 2012 року позивачів було примусово виселено з будинку.
За заявою позивачів, ухвалою від 19 червня 2013 року вимоги щодо визнання договору №393 від 26 серпня 2003 року договором оренди житла з викупом залишені без розгляду.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, позовні вимоги - задовольнити.
На думку апелянтів, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не дав належну правову оцінку наведеним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_6 та представника відповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що підтримання будинку у належному стані, його збереження, проведення поточного ремонту відповідно до умов договору та положень ст. ст.776, 819 ЦК України є обов'язком наймачів, тобто позивачів, а капітальний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймодавець. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом, без згоди наймача не допускається.
З пояснень позивачів випливає, що під час проживання у будинку ними очищено територію будинку від сміття, що залишилося від попередніх власників; замінено частину вікон, на що втрачено 5936 грн.; придбані будівельні матеріали та проведений ремонт у частині будинку, в якій проживали позивачі, та у будинку літ. «Б» в якому вони не проживали, оскільки про це їх просив відповідач; відбито штукатурку та проведений ремонт у трьох спальнях на суму 2400 грн.; на ремонт залу витрачено 278 грн. та 415 грн.; закладено вікно на сходовій клітині, підвіконня викладено кахлем, якій був придбаний за 196 грн.; вирівняно дерев'яну стелю; зроблено утеплювання на горищі для чого на придбання утеплювача витрачено 455 грн.; на другому поверзі у трьох спальнях стелю обшито пластиком на суму 820 грн.; проведено парове опалення, для якого було придбано батареї на суму 300 грн., інші матеріали на 250 грн., труби на 800 грн.; на встановлення дерев'яних перил та балясин було витрачено 1020 грн.; дах будинку оббито шурупами на суму 100 грн.; в санвузлі виконані роботи на 640 грн.; кімнати були застелені лінолеумом, на що витрачено 2725 грн.; замінено шпалери на суму 850 грн.; на кухні була обшита піч пластиком на суму 400 грн.; стіни оббити МДФ; вікна на балконі замінено на одне велике.
Крім того, суд встановив, що позивачі переобладнали гараж літ. «А» під їдальню для харчування відпочиваючих; побудували дерев'яні будиночки.
Відмовляючи у позові, суд виходив із того, що поточний ремонт переданих у найм приміщень провадиться наймачем за його рахунок, отже, відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування вартості витрат, здійснених позивачами на поточний ремонт житла.
Поліпшення житла, яке є предметом договору, а також інші поліпшення, які неможливо відокремити від будинку, не підлягають відшкодуванню, оскільки не доведено отримання згоди відповідача на їх здійснення.
Не доведений також належними доказами факт будівництва дерев'яних будиночків за рахунок позивачів.
Суд правильно по суті вирішив спір.
Встановлено, що 26 вересня 2003 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 був укладений безстроковий договір №393 найму жилої площі в розмірі 60,5 кв.м. Договір зареєстровано у Коктебельській селищній раді. На підставі вказаного договору позивачі вселилися у будинок АДРЕСА_1 і зареєстрували свої місце проживання за вказаною адресою.
Як свідчать матеріали справи, на час укладення договору ОСОБА_11 належало 12/25 частин будинку. Власником 13/25 частин вказаного будинку був ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу від 30 липня 2003 року).
За договором дарування від 13 вересня 2004 року, реєстр №4970, право власності на 12/25 частин вказаного будинку перейшло до відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
З матеріалів інвентарної справи БТІ вбачається, що належний відповідачу будинок є двоповерховим загальною площею 387 кв.м, жилою площею 120 кв.м.
Предметом договору найму житла була лише частина цього будинку площею 60,5кв.м.
Відтак, вирішуючи спір, суд правильно встановив природу спірних правовідносин, які випливають з найму (оренди) житла та застосував загальні положення про найм (оренду) та норми закону, які регулюють найм (оренду) житла (глави 58, 59 ЦК України).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги позивачів зводяться до відшкодування витрат, здійснених ними на утримання, збереження належного відповідачу будинку, компенсації вартості здійснених ними поліпшень, які неможливо відокремити без шкоди для будинку.
На підтвердження заявлених вимог позивачами надано договір від 28.10.2007 року, укладений між ОСОБА_7 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12, згідно якого останній зобов'язався за замовленням позивача виконати роботи з будівництва дерев'яного будиночку і визначена вартість робіт в розмірі 63200 грн., квитанції про сплату за виготовлення будиночку 45000 грн. та 51700 грн.; розрахунок №303 від 01 червня 2010 року про сплату ОСОБА_7 послуг по вивозу твердих побутових відходів у 2009 - 2010 роках в сумі 501,92 грн.; товарні чеки та накладні про придбання будівельних матеріалів, сантехники, меблів, єлектропобутових товарів в період з 2004 року по 2010 рік, рахунок про сплату за виготовлені вікна 2650 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що позивачі за свій рахунок не здійснювали поліпшень у його будинку.
З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, слідує, що на поліпшення, здійснені у будинку відповідача протягом спірного періоду, витрачалися кошти самого відповідача; згоди на проведення переобладнань, поліпшень будинку відповідач не надавав позивачам; фінансування виготовлення дерев'яних будиночків для відпочиваючих здійснювалось відповідачем.
Згідно умов договору № 393 від 26 вересня 2003 року ОСОБА_6, як наймач житла площею 60,5 кв.м, зобов'язалась підтримувати житло у належному стані та забезпечувати його збереження; не виконувати переобладнання приміщень та прибудов, їх поліпшення без оформлення в установленому законом порядку.
На підтвердження позовних вимог позивачами не було надано суду належних та допустимих доказів отримання згоди відповідача на проведення капітального ремонту будинку, перепланувань, поліпшень будинку і отримання на це відповідного дозволу органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.815 ЦК України наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.
Статтею 819 ЦК України передбачено, що поточний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймодавець, якщо інше не передбачено договором. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змініть умови користування житлом не допускається.
Виходячи з того, що договором, укладеним 26 вересня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, не передбачалося права наймача на проведення капітального ремонту за рахунок наймодавця, на перевлаштування або реконструкцію житла, здійснення поліпшень будинку, а підтримувати житло у належному стані та забезпечувати його збереження визначено обов'язком наймача ОСОБА_6 суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів витрат з утримання будинку, проведення робіт по капітальному ремонту, компенсації вартості здійснених ними поліпшень.
При цьому посилання апелянтів на показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15, які на підтвердження факту виконання позивачами ремонтних робіт у будинку, не може бути прийнято до уваги, оскільки ці докази не є підтвердженням досягнення між сторонами домовленостей стосовно зміни умов договору найму житла.
Не впливає на правильність зроблених судом висновків і рішення Феодосійського міського суду АРК від 12 лютого 2013 року, ухвалене за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 та вселення, яким позивачам було відмовлено у позові, оскільки у цій справі був інший предмет судового спору і будь-яких висновків, які б впливали на спір у даній справі, зазначене рішення не містить.
Неспроможним є і довід апелянта про те, що призначена судом будівельно-технічна експертиза мала зробити висновки щодо вартості домоволодіння станом на 2003 рік та на час розгляду справи на підставі технічної документації на будинок і зовнішнього огляду, навіть незважаючи на відсутність можливості обстежити домоволодіння, оскільки на вирішення експерта були поставлені питання, які потребують дослідження об'єкта експертизи (а саме:які поліпшення були здійснені у будинку і чи збільшилася вартість домоволодіння в цілком за рахунок поліпшень, на яку суму).
Не можна визнати підставою для скасування рішення і довід апелянта про те, що до 31 липня 2012 року ОСОБА_10 не був власником будинку АДРЕСА_1, і земельної ділянки, на який воно розташоване, оскільки право власності відповідача на будинок і право користування землею підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів не погоджується також з посиланням апелянтів на те, що до спірних правовідносин суд повинен був застосувати положення ст.390 ЦК України, яка регулює захист права власності, оскільки вказана норма закону стосується витребування майна із чужого незаконного володіння. А таких вимог у даній справі заявлено не було.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.