Справа № 2-782/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 29„ листопада 2007 рокуМогилів-Подільський міськрайонний суд
Вінницької області в складі:
головуючої, судді Капацин Л.В. при секретарі Цибульській Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Могилів-Подільський у приміщенні міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чернівецької райдержадміністрації, Саїнської сільської ради Чернівецького району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання неправомірним акта від 3.06.2005 року та стягнення моральної шкоди в сумі 1700 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і визнання неправомірним акту від З червня 2005 року, посилаючись на те, що відповідачка на кам'яному мурі, який належить позивачці, в порушення будівельних норм побудувала одну стіну сараю. Крім того ОСОБА_3 звернулась з заявою до районного відділу земельних ресурсів з просьбою виділити їй 1 метр земельної ділянки за рахунок земельної ділянки позивачки . вздовж всієї стіни свого сараю для його обслуговування. Комісією районного відділу земельних ресурсів був складений акт від 3 червня 2005 року, згідно якого було встановлено межові кілки на відстані 1 метра від стіни сараю відповідачки на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивачки. Просить суд винести рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні належною їй - земельною ділянкою вздовж всієї стіни сараю, перенести стіну сараю на 1 метр, визнати неправомірним акт від 3 червня 2005 року.
Ухвалою суду від 28.09.2007 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Чернівецьку райдержадміністрацію та Саїнську сільську раду Чернівецького району.
В судовому засіданні позивачка підтримала свій позов, просить його задовольнити, суду пояснила, що сарай, стіна якого знаходиться на належному їй мурі, відповідачка ОСОБА_3 побудувала у 1994 році без належних документів. Просить також . стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в сумі 1700 грн., яка полягає в її переживаннях, моральних стражданнях, неможливості користуватись належною їй земельною ділянкою.
2
Відповідачі ОСОБА_2 та представник Чернівецької райдержадміністрації в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені • належним чином.
У відповідності з ч.4 ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутності представника відповідача, на підставі наявних матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Представник відповідача - Саїнської сільради ОСОБА_4 вважає, що акт від З - червня 2005 року був складений комісією Чернівецької райдержадміністрації без врахування обставин, які мали місце на той час, зокрема, не було прийнято до уваги, що згідно з даними земельної кадастрової книги по сільській раді за ОСОБА_1 на той момент рахувалась земельна ділянка площею 0,37 га. Після встановлення межових кілків на відстані 1 метра від стіни сараю відповідачки на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивачки земельна ділянка останньої зменшилась на 16 кв.м і її розмір становив 0,3684 га.
Представник відповідача також пояснив суду, що кам'яний мур, на якому знаходиться стіна сараю ОСОБА_2С, є межовим знаком і не належить на праві власності ані тій, ані іншій стороні. Так як ця стіна була побудована у 1994 році і пройшли . всі строки позовної давності, він просить застосувати їх і вважає недоцільним зобов'язувати ОСОБА_3 зносити стіну.
З показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що він був у складі комісії Чернівецької РДА, яка 3.06.2005 року виходила на місце і склала відповідний протокол, згідно з яким було встановлено межові кілки на відстані 1 метра від стіни сараю ОСОБА_2С на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 При цьому комісія керувалася тим, що у 2000 році, коли ОСОБА_2 видавався будівельний паспорт на забудову жилого будицку, межа спірних земельних ділянок проходила по стежці, що пролягала в 2 метрах від муру в бік земельної ділянки ОСОБА_1 У 2005 році, коли складався акт, цієї стежки вже не було.
Суд. вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З довідки Саїнської сільської ради Чернівецького району № 184 від 27.06.2007 року видно, що згідно з земельно-кадастровою книгою сільської ради 1950 років закладки за господарством позивачки значиться земельна ділянка площею 0,37 га. 3.06.2005 року комісійно встановлені межові знаки, на підставі чого розмір даної земельної ділянки становить 0,3684 га (а.с.103).
При цьому суду не надано жодного правовстановлюючого документу, на підставі якого у позивачки було вилучено 16 кв.м земельної ділянки, яка знаходилась в її користуванні.
Таким чином, акт комісії Чернівецької райдержадміністрації від 3.06.2005 року в частині визначення межі між земельними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та встановлення межових знаків на відстані 1 метра від стіни сараю ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 слід визнати неправомірним, а земельну ділянку площею 16 кв.м повернути в користування позивачки.
В той же час позов в частині зобов'язання відповідачки ОСОБА_2 перенести (знести) стіну належного їй сараю з кам'яного муру на відстань 1 метру та стягнення моральної шкоди в сумі 1700 грн. задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.1 ст.108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда. належить лише одному з сусідів.
З договору купівлі-продажу від 7.07.1999 року вбачається, що ОСОБА_1 купила у ОСОБА_6 один глинобитний жилий будинок літ. «А» (а.с.14). Жодної надвірної споруди та будівлі, в тому числі і кам'яного паркану чи муру, в договорі не вказано.
3
Тому, суд приходить до висновку, що кам'яний мур є межовим знаком, і твердження позивачки про те, що відповідачка побудувала стіну свого сараю на належному їй мурі, безпідставне.
Крім того, в судовому засіданні з пояснень сторін було встановлено, що стіну свого сараю відповідачка побудувала у 1994 році.
Відповідно до ст. 71 ЦК України (1964 року), який діяв на час будівництва відповідачкою ОСОБА_2 стіни сараю на кам'яному мурі, що є межовим знаком, загальний строк позовної давності встановлений в 3 роки.
Позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав 31.01.2007 року, тобто з пропуском строку позовної давності, при цьому клопотання про продовження цього строку суду не заявляла.
Згідно з ч.4 ст. 267ЦК України (2004 року) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також не підлягає задоволенню позов і в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1700 грн., оскільки позивачка була тимчасово позбавлена можливості користуватись 16 кв. м земельної ділянки внаслідок дій " комісії Чернівецької РДА, проте, до цього відповідача вона таких вимог не заявляла.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивачки судові витрати.
На підставі ст.ст.95,103,106,108,152,155,158 ЗК України, ст. 71 ЦК України (1964 року), ст.ст. 23,267, 1167 ЦК України (2004 року), керуючись ст.ст. 10,60,88,209 ч.3,212-215,218 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
позов задовольнити частково.
Визнати неправомірним акт комісії Чернівецької райдержадміністрації від 3.06.2005 року в частині визначення межі між земельними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та встановлення межових знаків на відстані 1 метра від стіни сараю ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 , Василівни.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 16 кв.м по вул. Перемоги, 15 в с Саїнка Чернівецького району Вінницької області, яка розташована уздовж межі земельних ділянок сторін біля стіни сараю ОСОБА_2.
В частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання останньої перенести (знести) стіну належного їй сараю з кам'яного муру на відстань 1 метру та стягнення моральної шкоди в сумі 1700 грн.- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 50 коп.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.