АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів Перепелюк І.Б., Яремка В.В.
секретар Андрушків С.П.
за участю представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 липня 2013 року,
встановила:
У січні 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом та просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 42361 грн.98 коп., на користь ОСОБА_4- 13316 грн.28 коп.
Посилалися на те, що в грудні 2011 року між ними та відповідачем ОСОБА_5 було досягнуто усних домовленостей про поставку останнім будівельних матеріалів на загальну суму 100 000 грн. з подальшим укладенням відповідного договору.
На виконання домовленостей позивачами згідно заяв про переказ готівки та квитанцій про внесення готівки на рахунок-карта №64405885820352075 на ім'я ОСОБА_5 було здійснено наступні платежі, а саме: ОСОБА_3 було перераховано 41 785 грн.: 13.12.2011 року - 1 260 грн.; 20.12.2011 року - 1 871 грн.; 26.12.2011 року - 2 145 грн.; 05.01.2012 року - 1 600 грн.; 11.01.2012 року - 2 938 грн.; 17.01.2012 року - 2 712 грн.; 24.01.2012 року - 674 грн.; 24.01.2012 року 2 712 грн.; 20.02.2013 року - 110 грн.; 07.06.2012 року - 15 000 грн., ОСОБА_4 було перераховано 31.01.2012 року - 13 000 грн., що разом складає 54 785 грн.
№ 22ц-1293/2013 рік Головуючий у 1 інстанції Слободян Г.М.
Категорія 19/20 Доповідач Чупікова В.В.
В подальшому між сторонами виникли непорозуміння з приводу невиконання останнім свого зобов'язання відносно укладення договору та поставки будівельних матеріалів, велися переговори в результаті, яких відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань та обіцяв повернути грошові кошти перераховані на його рахунок. На час звернення до суду відповідач кошти не повернув, а тому позивачі на підставі ст.625 ЦК України просили стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми: на користь позивача ОСОБА_3- 576,98 грн., на користь позивача ОСОБА_4- 316.28 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено повністю. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 42 361 грн. 98 коп., стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 13 316 грн. 28 коп.
Вирішено питання відносно судових витрат.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повному обсязі.
Зазначає, що між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 було досягнуто усної домовленості на поставку будівельних матеріалів до кінця 2013 року. Жодних вимог від позивачів про негайне виконання усних домовленостей на адресу відповідача не надходило, тим самим вважає, що відповідачем належним чином виконуються умови усної домовленості відносно поставки будівельних матеріалів, а тому відсутні підстави для стягнення з нього коштів.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
По справі встановлено, що протягом грудня 2011 року - червня 2012 року позивач ОСОБА_3 переказав відповідачу через Кузнецовське відділення ПАТ КБ «Правекс -банк» готівкою та через Рівненську філію ПАТ КБ «Приватбанк» 41785 грн. 98 коп. (а.с.8-10, 97-98, 105, 107-110). Позивач ОСОБА_4 31.01.2012 року переказав відповідачу ОСОБА_5 через Рівненську філію ПАТ КБ «Приватбанк» 13000 грн.(а.с.106,62).
Представник позивачів ОСОБА_1 в судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції пояснювала, що її довірителі в грудні 2011 року вели переговори з відповідачем ОСОБА_5 про купівлю - продаж будівельних матеріалів на суму 100 000 грн., які останній повинен був поставити їм , протягом грудня 2011 року - червня 2012 року був перерахований на адресу відповідача аванс в розмірі 54785 грн. Проте, в подальшому сторони не досягли згоди по предмету договору: по асортименту будівельних матеріалів, їх кількості; по строку виконання обов'язку передати товар та по місцю виконання цього обов'язку. У зв'язку з наведеним було припинено перерахування коштів.
Відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні в суді першої інстанції, його представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції визнали отримання коштів від позивачів у розмірі, указаному в позові, але зазначили, що за усною домовленістю з позивачами будівельні матеріали на суму 100 000 грн. останні повинні самостійно забрати у відповідача до кінця 2013 року, а тому відсутні підстави для стягнення з нього коштів.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами склалися правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Відповідно до ст.ст.208, 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму. З урахуванням вартості товару такий договір між сторонами повинен укладатися у письмовій формі.
Відповідно до вимог ч.2 ст.570 , ч.2 ст.293 ЦК України аванс виконує функцію попередньої оплати і у разі, коли сторони лише домовлялися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в такому розмірі, в якому вони надавалися, а саме в розмірі 54785 грн.
По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_5, отримав аванс відповідно в січні 2012 року та в червні 2012 року і відповідно в цей час у нього виник обов'язок відправити товар позивачам або повідомити про можливість забрати товар само вивозом, що ним не було зроблено.
З врахуванням наведеного судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу позивачів про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно в розмірі 576,98 грн. та 316,28 грн. Розрахунки вказаних сум відповідачем та його представником не оспорюються, доводів щодо неправильності розрахунків та безпідставності стягнення цих сум з відповідача апеляційна скарга не містить.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в тому числі і на підставі ст.1212 ЦК України не відповідає встановленим у справі обставинам та зроблений внаслідок порушення норм матеріального права, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни цього рішення в частині шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на ст.1212 ЦК України, як на правову підставу задоволення позову.
Керуючись ст.ст.209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 липня 2013 року змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на ст.1212 ЦК України, як на правову підставу задоволення позову.
В решті рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 липня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: