Справа № 127/10361/13-а
Провадження № 2-а/127/710/13
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
при секретарі Шведа О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Пістолькорс М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Адміністративний позов мотивований тим, що висновком МСЕК від 24.12.2001 року позивача визнано інвалідом 3 групи, захворювання пов'язане з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, він є ліквідатором аварії на ЧАЕС, з цього приводу знаходиться на обліку у відповідача. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам 3 групи виплачується одноразова компенсація в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності.
В лютому 2013 року позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання одноразової грошової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, тому звернувся до відповідача з відповідною заявою. На звернення позивача, відповідачем було відмовлено у виплаті такої компенсації. Позивач не погоджується з даною відмовою відповідача, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 23.09.2013 року було відкрито скорочене провадження.
Заперечення на адміністративний позов надійшли до суду у встановлений законом строк, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача і за результатами розгляду яких, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2013 року справу було призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що одразу після встановлення йому 3 групи інвалідності в зв'язку з захворюванням пов'язаного з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці для призначення йому відповідної пенсії, вказав, що йому було роз'яснено його право на звернення до Управління соціального захисту населення в Замостяському районі м. Вінниці для отримання відповідних соціальних виплат.
Представник Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради позов не визнала та суду пояснила, що Департамент створено з 01.04.2011 року, департамент у своїй діяльності керується виключно чинним законодавством і діє в межах своїх повноважень. Департамент є правонаступником Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата одноразової компенсації. Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2012 рік» положення ст. 48 застосовують в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Крім того, зазначила, що право на компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю, як інвалід 3 групи, позивач має з 24.12.2001 року, тобто з дня встановлення інвалідності. Відповідно до діючого на той час порядку, позивач мав право на отримання компенсації в Пенсійному фонді під час нарахування пенсії, за місцем роботи як працюючий пенсіонер або в Управлінні праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, де перебував на обліку. За отриманням вказаної компенсації позивач не звертався, нормативно - правові акти, якими врегульовано виплату зазначеної компенсації особам постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, було опубліковано засобами масової інформації, тому позивач про своє право на отримання вказаної компенсації протягом одного місяця з моменту встановлення інвалідності був обізнаний.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та вивчивши надані докази у справі, суд вважає що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Судом встановлено, і сторонами визнаються ті обставини, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 24.12.2001 року йому була встановлена ІІІ група інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 17-18).
Позивач звернувся до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради із заявою про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала інвалідом ІІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку отримав лист відповідача №Ш-08-3524 від 12.03.2013 року, щодо відмови у виплаті такої компенсації, оскільки виплати такої компенсації проводиться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності, тобто відсутні правові підстави для нарахування компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат (а.с. 15).
Відповідно до витягу з пенсійної справи Управління соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці № 185, позивач з липня 2002 року перебуває на обліку у відповідача та отримує соціальні виплати, як інвалід 3 групи І категорії, внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 45-47).
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, прати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.
Порядок нарахування, розмір і виплата спірної компенсації позивачеві встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачу ІІІ група інвалідності від захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, була встановлена з 24.12.2001 року (а.с. 18).
Як встановлено в судовому засіданні під час дослідження пенсійної справи, з відповідними зверненнями про виплату компенсації до компетентних органів позивач не звертався.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, станом на момент здійснення виплати, слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 796-ХІІ в редакції чинній станом на момент встановлення позивачу інвалідності, виплата компенсації здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік», визначено, що у 2012 році норми і положення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовують в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року у справі № 3-рп/2012 встановлено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, що втратили годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і батькам померлого громадянина, відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2012 році визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно вказаної постанови одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачуються в таких розмірах: інвалідам I групи - 37930 тис. карбованців; інвалідам II групи - 28440 тис. карбованців; інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців, що, враховуючи положення Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» №25.08.1996 року №762/96, становить - інвалідам 1 групи - 379 грн. 30 коп., інвалідам 2 групи - 284 грн. 40 коп., інвалідам 3 групи - 189 грн. 60 коп.
Дана постанова є чинною, не визнана неконституційною чи протиправною, не скасована у встановленому законом порядку.
Статтею 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначається виключно законом України про Державний бюджет України.
Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємному зв'язку та враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, положення чинного законодавства України, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 46, 95 Конституції України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 86, 87, 94, 99, 100, 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Текст постанови суду виготовлений у повному обсязі 26 листопада 2013 року.
Суддя: