ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 924/206/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,

суддіКондратової І.Д.,

суддіСтратієнко Л.В.,

за участю представників сторін

від позивачаОсадчий О.М.,

від відповідачаОСОБА_5, ОСОБА_6;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року

у справі№ 924/206/13-г Господарського суду Хмельницької області

за позовомКомунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр "

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5

провиселення із нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Торговий центр " (надалі - КП "Торговий центр ", позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому посилаючись на те, що після строку дії договору оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004 року та пред'явлення вимоги про повернення майна Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, відповідач) без законних підстав займає орендне приміщення та не повертає його орендодавцю, просило виселити відповідача із нежитлового приміщення площею 321,690 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач відзив на позов у суді першої інстанції не надав, а тому справа розглянута за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року (суддя Магера В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Бригинець Л.М., суддів : Демидюк О.О., Миханюк М.В.), позов задоволено повністю. Виселено відповідача із нежитлового приміщення площею 321,690 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з обґрунтованості та правомірності позовних вимог щодо обов'язку відповідача звільнити орендоване приміщення, у зв'язку з припиненням договору оренди внаслідок закінчення строку його дії.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування судами норм ч. 2 ст. 35 ГПК України та неправильне застосування норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", пунктом 2 Прикінцевих положень якого встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

14.11.2013 року відповідач подав додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких зазначив, що Комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Торговий центр" не є належним позивачем, оскільки з 24.05.2011 року, з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" від 21.04.2011 року № 3269-VI, комунальні підприємства, установи та організації можуть бути орендодавцями комунального майна лише щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2013 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що згідно договору № 01.11.04-002 від 01.11.2004 року позивач за актом передав відповідачу в орендне користування нерухоме майно на строк - 11 місяців з дня підписання тексту договору.

Згідно п. 1.2.4 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місця після закінчення терміну дії договору (п. 1.2.1.) він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суди встановили, що термін дії договору у зв'язку з відсутністю заперечень сторін неодноразово автоматично продовжувався на той самий термін.

02.03.2012 року позивач відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив орендаря (відповідача) про закінчення строку договору оренди 01.03.2012 року та заявив вимогу про звільнення приміщення та його повернення.

Спір у цій справі між сторонами справі виник з приводу користування відповідачем орендним майном після закінчення строку дії договору оренди та відмови останнього звільнити займане приміщення.

Суди з'ясували, що у господарському суді між сторонами у справі розглядався також й інший спір за позовом ФОП ОСОБА_5 до КП "Торговий центр" про встановлення господарських правовідносин між ФОП ОСОБА_5 та КП "Торговий центр" щодо надання в оренду ФОП ОСОБА_5 майна відповідно до умов договору оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004 року; зобов'язання КП "Торговий центр" продовжити дію договору оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004 року на термін, передбачений п.п .12.1 вказаного договору; визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Нетішин № 01.11.04-002 від 01.11.2004 року дійсним до 01.02.2013 року. За результатами вирішення цього спору Господарський суд Хмельницької області прийняв рішення від 22.11.2012 року у справі № 13/5025/891/12, яким в позові відмовив повністю.

У мотивувальній частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012 року у справі № 13/5025/891/12 був встановлений факт припинення договору оренди 01.03.2012 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, та відмови орендодавця продовжувати договір оренди на такий самий строк, на який цей договір укладався, про що орендаря було повідомлено у листі № 65 від 02.03.2012 року.

Надавши згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення фактам, які встановлені рішенням господарського суду у справі № 13/5025/891/12, зокрема, щодо припинення з 01.03.2012 року договору оренди у зв'язку із закінченням строку договору, місцевий господарський суд, керуючись ст. 785 ЦК України, якою передбачені обов'язки наймача у разі припинення договору найму, зокрема, зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, дійшов висновку, що відповідач без законних підстав займає спірне приміщення після припинення договору оренди, а тому задовольнив позов позивача про виселення відповідача з орендного приміщення.

З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції, залишивши рішення місцевого господарського суду без змін.

Вищий господарський суд України вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норму ч. 2 ст. 35 ГПК України і надали преюдиціальне значення факту, який вже встановлено у рішенні господарського суду у справі, зокрема, щодо припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку договору.

Висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо продовження договору оренди до 01.11.2014 року суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки протилежний факт встановлено в іншій справі, який у відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню, і у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави встановлювати його знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність раніше прийнято судового акта, який набрав законної сили та є обов'язковим для сторін у справі.

Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2013 року у справі № 924/205/13-г залишено в силі рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.04.2013 року в частині стягнення неустойки у розмірі 223814,41 грн, нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за користування річчю за час прострочення повернення наймодавцеві майна після припинення договору найму. Встановлені у цій справі обставини також свідчать про припинення договору оренди.

Посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо орендних відносин" від 21.04.2011 року N 3269, (набрав чинності 24.05.2011 року), який передбачає новий порядок визначення орендарів комунального майна суд, касаційної інстанції відхиляє, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо орендних відносин" від 21.04.2011 року N 3269 не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі і не застосовується до відносини, які виникли на підставі договору оренди, що був укладений до набрання чинності цим Законом.

Інші доводи касаційної скарги судом не приймаються до уваги, оскільки вони направлені на встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, які визначені у ст. 1117 ГПК України.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі № 924/206/13-г - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року.

Головуючий суддя Гончарук П.А.

Суддя Кондратова І.Д.

СуддяСтратієнко Л.В.