У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Ігнатюк Б.Ю.

суддів - Фазикош Г.В., Кеміня М.П.

при секретарі - Козаковій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іршавського районного суду від 14 червня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2010 р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» /надалі - банк/ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 311 085 грн.39 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що між банком та відповідачем 25.05.2006 р. було укладено кредитний договір, по якому позичальник отримав кредит в сумі 33 600 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном погашення кредиту 24.05.2020 р. Для забезпечення виконання умов кредитного договору між вказаними особами 30.05.2006 р. було укладено договір іпотеки, по якому в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності позичальнику. Останній умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту не виконував в результаті чого виникла заборгованість станом на 06.04.2010 р. на суму 39 253,68 доларів США, що становила 311 085 грн. 39 коп. В добровільному порядку виконувати умови кредитного договору відповідач не бажав і тому з даним питанням банк звернувся до суду.

Рішенням суду позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову з урахуванням погашеного кредиту на час розгляду справи в апеляційному суді.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянт та його представник скаргу з наведених підстав підтримали.

Представник позивача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена сума заборгованості по укладеному між сторонами кредитному договору виникла в результаті не виконання позичальником умов договору по поверненню кредиту і погашення її можливе шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеного між сторонами в забезпечення виконання умов кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження не відповідності зазначеної суми заборгованості фактичній заборгованості, оскільки з часу подання позову до прийняття рішення ним було сплачено в рахунок погашення заборгованості 600 доларів США; погашення заборгованості по всім видам платежів проводилось не в рівних частках і тому заборгованість вирахувана неправильно; банк не повідомив його - відповідача - про розірвання кредитного договору і він продовжував сплачувати погашення заборгованості за 2010-2013 роки /сплачено-7 856 доларів США/.

Однак ці доводи не можуть бути прийняті до уваги і суд констатує, що рішення суду першої інстанції є вірним.

Відповідачем не заперечуються такі факти як наявність кредитного та іпотечного договорів між ним на банком; наявність заборгованості за кредитним договором внаслідок неналежного виконання ним умов договору по поверненню кредиту.

Погашення відповідачем кредиту на 600 доларів США не може бути прийнято як неправильне вирахування суми заборгованості по кредитному договору, оскільки, як зазначив апелянт, ця сума була внесена з часу подання позовної заяви - 16.04.2010 р. - до її вирішення - 14.06.2010 р.-, а сума заборгованості по позовній заяві визначено станом на 06.04.2010 р., що зазначено в позовній заяві та підтверджено відповідним розрахунком /а.с.19/. Вказана сума зарахована в погашення заборгованості, яка утворилась після звернення банку до суду з даним позовом.

Твердження не погашення заборгованості ануїтентними платежами є голослівними, не підтверджені жодним доказом, що вимагається ч.3 ст.10, ч.1ст.60 ЦПК України. Тому він не може бути прийнятий до уваги.

Не може заслуговувати на увагу і такий довід апеляційної скарги як неповідомлення апелянта про розірвання кредитного договору, оскільки цей договір не розірвано до теперішнього часу і це питання на вирішенні суду не було поставлено: у вступній частині дійсно позов названо як заяву про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, але в прохальній частині позовної заяви, що є вирішальною для суду, питання про дострокове розірвання кредитного договору не ставилось і це питання судом не вирішувалось. Відповідно не може бути прийнятий такий довід як погашення заборгованості з 2010 по 2013 рік та врахування її в суму позову: ця сума також стосується заборгованості за кредитним договором, яка виникла після пред'явлення позову.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, то такі доводи також не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення лише у випадку, якщо такі порушення призвели до неправильного вирішення справи, а, як вказано, справи вирішена правильно.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Тому колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 14 червня 2010 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :