№ справи:124/5991/2013 Головуючий суду першої інстанції:Федоренко Е.Р.
№ провадження:22-ц/190/6955/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Чистякової Т.І.
суддів:Синельщікової О.В. Курської А.Г.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування за законом,
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування за законом, мотивуючі позовні вимоги тим, що вона проживала разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8, вела з нею спільний побут, доглядала за нею, а коли ІНФОРМАЦІЯ_3 мати померла, то всі витрати, пов'язані з її похованням взяла на себе. Після смерті матері залишилася спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_2. Право на спадкування за законом мають позивач та інша дочка спадкодавця ОСОБА_8 - ОСОБА_7, яка не приймала ніякої участі у догляді за хворою матір'ю, яка потребувала за своїм станом здоров'я стороннього догляду, обмежувалася двохгодинними відвідуваннями матері один раз на місяць, і те за наполегливим проханням матері, фактично ігнорувала турботу про неї і з самого початку усунулася від догляду та утримання, поклавши всі обов'язки на позивача, не зважаючи на те, що мала можливість надавати допомогу. Позивачкою також зазначено, що вона сама має низку захворювань, є інвалідом II групи, але це не завадило їй доглядати свою матір, а відповідач навмисно ухилялася від свого обов'язку про піклування за хворою матір'ю, тому має бути усунена від права на спадкування.
Відповідач заперечувала проти позову, пояснивши, що вона ніколи не ухилялася від догляду за своєю матір'ю, але у зв'язку із тим, що вона не проживала з матір'ю за її місцем проживання, то і не могла надавати ту допомогу і догляд, які надавала її рідна сестра, позивач по справі. При цьому, коли мати тяжко захворіла, і стала потребувати сторонньої допомоги, вона теж приходила до матері, а крім того намагалася найняти когось із знайомих для здійснення за нею догляду, але її сестра категорично відмовилася від цього. При цьому вона ніколи не відмовлялася приходити до матері, вдома готувала для неї їжу та привозила їй, забирала для прання її речі, допомагала мити матір та переодягати. У їх матері були пільги для придбання ліків, а крім того, у матері була достатня пенсія, тому вона не потребувала додаткового утримання, не зважаючи на це, вона придбавала для матері потрібні речі та засоби для гігієни, купляла продукти харчування; спеціально для матері був придбаний мобільний телефон для можливості спілкуватися з нею в той період, коли мати вже не могла підходити до стаціонарного телефону. Вважає, що звернення її сестри з таким позовом пов'язано з існуючим спором щодо іншого майна, яке їм досталося у спадщину, і щодо якого вони не змогли з нею домовитися, а не з тим, що вона не здійснювала догляду та не утримувала мати у період хвороби.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апелянта зводяться до того, що суд не надав достатньої оцінки поясненням свідків, які є суперечливими. Апелянт вважає, що висновок суду про те, що померла не потребувала матеріальної допомоги, зроблений без урахувань тієї обставини, що померла була інвалідом і потребувала сторонньої допомоги, витрати на цю сторонню допомогу складали від 2500 грн. на місяць, також необхідно було витрачати багато коштів на медичне лікування.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, а рішення залишити без змін, оскільки воно є законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача та їх представників, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8 проживала за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_7, яка є другою дочкою ОСОБА_8 та рідною сестрою позивачки, проживає окремо - за адресою: АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла (а.с.11). Після її смерті залишилася спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_2. Право на спадкування за законом мають обидві дочки спадкодавця.
У відповідності до ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
За сенсом зазначеної норми закону, особа може бути усунена від права на спадкування за законом у разі встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, а також факту перебування спадкодавця в безпорадному стані.
З п. 6 роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вбачається, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. У цьому ж пункті зазначено, що факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи. При цьому слід врахувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Відповідно до ст.57 ЦПК України, розглядаючи спір, суд встановлює фактичні обставини на підставі наданих сторонами письмових доказів, пояснень свідків чи інших передбачених законом фактичних даних. Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, або заперечень.
Судом першої інстанції відповідно до правил ст. 212 ЦПК України надано оцінку поясненням допитаних свідків, та усім доказам, що містяться в матеріалах справи.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 мала низку захворювань. У безпорадному стані перебувала з вересня 2010 року, що підтверджується довідкою 3-ої міської поліклініки від 03.09.2010 року, згідно з якою ОСОБА_8 потребує стороннього догляду, не здатна до самообслуговування (а.с.21). Догляд за ОСОБА_8 здійснювала ОСОБА_6 - дочка, яка проживала з нею.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 станом на 2012 - початок 2013 року отримувала пенсію у середньому 1600 грн. на місяць, як учасник бойових дій користувалася пільгами на комунальні послуги (знижка у розмірі 75%), мала соціальні пільги на придбання ліків (а.с.62-65), тобто, мала достатній рівень матеріального забезпечення. Також судом встановлено, що ОСОБА_7 відвідувала матір в міру своєї можливості та стану здоров'я, оскільки у 2008-2009 роках перенесла онкологічне захворювання, а у 2010 році - травму хребта (а.с.78-80), внаслідок чого сама потребувала медичної допомоги і догляду.
Позивачкою не заперечувалось, що відповідачка приймала участь у догляді, але позивачка вважає, що вклад відповідачки у порівнянні з турботою і доглядом, які надавала вона, є незначним. На думку колегії суддів, суд правильно дійшов висновку про необґрунтованість цих доводів, оскільки частиною 5 статті 1224 ЦК України не зазначено ані про періодичність такої допомоги з боку спадкоємця, ані її обсягу, ані причин, які при цьому могли б мати місце, ані наявності чи відсутності інших осіб, які б мали надавати допомогу спадкодавцеві, що опинився в безпорадному стані.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачем не доведені доводи про те, що ОСОБА_8 потребувала життєво необхідного матеріального утримання. Також не надано доказів того, що судом встановлювався факт ухилення ОСОБА_7 від надання ОСОБА_6 допомоги. Позивачкою, не доведено, що відповідачка свідомо ухилялася від надання допомоги та необхідного утримання матері.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду про недоведеність вимог є правильними.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Доводи скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Чистякова Т.І. Синельщікова О.В. Курська А.Г.