№ справи:0124/9179/13 Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.
№ провадження:22-ц/190/4982/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Чистякової Т.І.
суддів:Курської А.Г. Синельщікової О.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про стягнення суми,
в с т а н о в и л а :
У липні 2012 року ОСОБА_7 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на жилий будинок та земельну ділянку. У серпні 2012 року позивачка змінила позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 2 640 000 грн., що еквівалентно 330 000 доларів США, які він отримав від неї.
Вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно отримав від неї вказані гроші в процесі укладення договорів купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки між відповідачем та її сином ОСОБА_8 (третя особа у справі). 06 лютого 2012 року договори між ними було розірвано за рішенням суду та у ОСОБА_8 було витребувано жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0775 га, розташовану в районі будинку № 20 і повернено їх ОСОБА_6 Питання щодо повернення грошей цим рішенням не вирішувалося. Проте, відповідач їй гроші не повернув, а тільки розрахувався з ОСОБА_8
Представник відповідача і третьої особи позовні вимоги не визнав, пояснивши, що ОСОБА_6 після розірвання договорів повністю розрахувався з ОСОБА_8, який і повинен повернути вказані гроші своїй матері - ОСОБА_7
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 19 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_7 було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 29 січня 2013 року це рішення було залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року зазначені рішення та ухвала скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Останнім рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 19 червня 2013 року позов задоволено. З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнено 2 640 000 грн., що еквівалентно 330 000 доларів США, і судовий збір у розмірі 3 219 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянта зводяться до того, що суд неправильно встановив обставини, які підлягають доказуванню. Апелянт вважає, що оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року встановлено, що допустимими доказами у справі підтверджено отримання відповідачем від позивача лише 60 000 доларів США за системою банківських переказів, тобто, єдиною обставиною, що підлягає доказуванню у справі є правомірність та обґрунтованість отримання відповідачем грошових коштів на загальну суму 60 000 доларів США за системою переказів, а інші обставини доказуванню не підлягають. Крім того, на думку апелянта, суд необґрунтовано прийняв у якості доказів протоколи допитів свідків у кримінальному провадженні, оскільки вони отримані з порушенням встановленого порядку. Також, на думку апелянта, суд необґрунтовано задовольнив позов у повному обсязі, оскільки будь-якими доказами не підтверджено отримання відповідачем 40 000 доларів США.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як необгрунтовану, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, та третьої особи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і в запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклали угоду про завдаток, відповідно до якої ОСОБА_6 зобов'язався продати, а ОСОБА_8 купити належні відповідачу жилий будинок та земельну ділянку, площею 0,0775 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 560 000 доларів США та нотаріально укласти угоду не пізніше 17 березня 2009 року. Відповідно до вказаної домовленості покупець ОСОБА_8 передав продавцю ОСОБА_6, а останній отримав грошові кошти у розмірі 390 000 доларів США у якості завдатку, про що написав відповідну розписку та передав ключі від будинку ОСОБА_8
09 липня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 знову уклали між собою угоду про завдаток, якою перенесли дату укладання договору купівлі-продажу на 16 серпня 2009 року та підтвердили, що ОСОБА_8 сплатив ОСОБА_6 суму завдатку у розмірі 431 000 доларів США, про що ОСОБА_6 написав відповідну розписку та було складено акт прийому-передачі ОСОБА_8 ключів від будинку та самого будинку з майном, яке у ньому знаходилося, та земельної ділянки.
29 грудня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 нотаріально уклали договір купівлі-продажу жилого будинку, в якому було передбачено, що за об'єкт продажу ОСОБА_8 повинен був сплатити грошові кошти протягом 30 місяців. В той же день було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки на тих же умовах. Оскільки умови за договором купівлі-продажу зі сторони покупця - ОСОБА_8 не виконувалися, то продавець ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про розірвання вказаних договорів.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 06 лютого 2012 року було розірвано договори купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 29 грудня 2009 року у зв'язку з відсутністю повного розрахунку між сторонами за договорами та вказане майно повернено ОСОБА_6 Питання щодо повернення сплачених коштів за договорами судом не вирішувалось. ( том 1, а.с.13, 14)
Відповідно до розписки від 16 січня 2013 року та угоди від 24 січня 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 дійшли згоди щодо повернення грошей у зв'язку з розірванням договору. Згідно з угодою між цими особами від 11 червня 2013 року (а.с.193) сторони підтвердили відсутність будь-яких претензій один до одного та дійшли згоди щодо припинення зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_6 стверджував, що 60 000 доларів США він отримав від позивачки по системі переказів, у рахунок інших зобов'язань по договору займу, а решту коштів він від позивачки взагалі не отримував. У подальшому, під час апеляційного розгляду, відповідач ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_8 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 ( том 1, а.с.а.с. 136-137, 142-143) визнали факт того, що ОСОБА_6 отримав 60 000 доларів США безпосередньо від ОСОБА_7 по системі переказів в квітні та травні 2008 року, як завдаток за майбутнім договором купівлі-продажу. Той самий факт ними було підтверджено в угоді від 11 червня 2013 року ( том 1, а.с.а.с. 193-194).
09 листопада 2012 року було порушено кримінальну справу за фактом заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 та її адвокат ОСОБА_9 визнані потерпілою та її представником ( том 1, а.с. 205).
В ході розслідування зазначеної кримінальної справи 17 січня 2013 року ОСОБА_6 був допитаний у якості свідка. З протоколу допиту ОСОБА_6 вбачається, що він підтвердив, що раніше він казав неправду, а тепер підтверджує, що 60 000 доларів США перерахувала йому ОСОБА_7 як частину сплати за будинок та земельну ділянку. Також пояснив, що ОСОБА_7 зняла зі свого рахунку в Банку ЧБРР 230 000 доларів США, які він особисто від неї в руки не отримував, але вони були нею перераховані на його особистий рахунок, вважає, що ці гроші ОСОБА_7 сплатила йому від імені сина ОСОБА_8 як завдаток за будинок та ділянку. Також пояснив, що зі слів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 йому було відомо, що вказані 230 000 доларів США привіз з Москви 13 березня 2008 року чоловік ОСОБА_8, поклав на її рахунок в Банку, після чого він поїхав ( том 1, а.с.а.с. 206-211).
Ці обставини підтвердив допитаний 03 грудня 2012 року слідчим у якості свідка ОСОБА_11, який працював начальником 9 відділення Банку ЧБРР в м. Ялта ( том 1, а.с.а.с. 212-216).
Ці обставини також підтверджуються письмовими доказами про зняття вказаних коштів ОСОБА_6 зі свого рахунку ( том 1, а.с.217-220), які були долучені до матеріалів кримінальної справи.
Крім того, судом першої інстанції долучені до матеріалів справи в якості доказів два диска з записаними органами досудового слідства одночасними допитами ОСОБА_7 за участю її представника ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від 15 лютого 2013року та одночасного допиту ОСОБА_7 за участю її представника ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_6 від 13 травня 2013року, який було проведено в слідчому управлінні МВС України в АР Крим. В ході цих допитів ОСОБА_6 визнав отримання від ОСОБА_7 330 000 доларів США, які, як він вважав, отримав через неї від сина ОСОБА_8 в якості завдатка за купівлю - продаж будинку та земельної ділянки.
Посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції неправомірно послався на зазначені письмові докази, які долучені з кримінального провадження, оскільки вони не завірені належним чином, колегія суддів вважає неспроможними, виходячи з наступного.
Статтею 57 ЦК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до правил ст.212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду відносно того, що письмові докази, які залучені за клопотанням представника позивачки у судовому засіданні, є відповідно до вимог ЦПК України допустимими, оскільки отримані з матеріалів кримінального провадження належним чином.
Судом встановлено і сторонами не заперечується, що між позивачем та відповідачкою відсутні будь - які письмові угоди, у рахунок яких було б необхідно надавати грошові кошти. Однак, вищезазначеними доказами підтверджується, що ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 330 000 доларів США, вважаючи, що вона передає ці кошти від імені сина. Отже, зазначені кошти отримані відповідачем безпідставно, оскільки ніяких доручень ОСОБА_8 своїй матері - позивачці по справі, не надавав, тому відповідач повинен повернути ці кошти саме позивачці, а не її сину.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Доводи скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.