Справа № 407/5786/13-ц
2/407/1802/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Керімова Р.В.
при секретарі Степаненко Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Антрацит справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрацит Луганської області про встановлення факту перебування на утриманні, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрацит Луганської області, в якому просить встановити факт знаходження її на утриманні чоловіка ОСОБА_2, який помер 12 квітня 2013 року.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 13 серпня 1958 року до 12 квітня 2013 року. Проживали вони однією сім’єю з чоловіком, весь цей час у них був спільний бюджет. На час смерті чоловіка вона отримувала пенсію у розмірі 1153,66 грн., а її чоловік отримував пенсію у розмірі 2966,1 грн.. Крім того, ОСОБА_2 отримував щомісячно страхові виплати від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрациті та Антрацитівському районі у розмірі 826,99 грн., тобто вона мала дохід у кілька разів менший, ніж її чоловік, тому перебувала на його утриманні. Окрім того, вона перебуває на диспансерному обліку та потребує постійного медикаментозного лікування, за життя її чоловіка саме він здійснював оплату ліків на її та своє лікування, так саме як і оплату комунальних послуг. Отримувана допомога від чоловіка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Вона звернулася до відповідача з проханням призначити та виплати одноразову допомогу та страхові виплати, але листом начальника відділення ВД Фонду ССНВ в м. Антрациті Луганської області від 04.11.2013 року їй було відмовлено, у зв’язку з відсутністю підтвердження факту знаходження на утримання у померлого чоловіка. Оскільки встановити цей факт можливо тільки в судовому порядку, тому вона вимушена була звернутися до суду з цим позовом.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, посилаючись на вищенаведені обставини, просить задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Антрациті Луганської області – ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності № 06/4334 від 11.10.2013 року (а.с.26), в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в задоволенні позову за безпідставністю, посилаючись на те, що Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрациті не має підстав для визнання факту утримання, оскільки відповідно до п. 1 статті 21, статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовує шкоду, спричинену працівникові внаслідок пошкодження його здоров’я, а у випадку його смерті, особам, які перебували на утриманні померлого. Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та п. п.6.1.4 «Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого Постановою правління Фонду СНВ України від 27.04.2007 р., у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш десятимісячного терміну після його смерті. Частиною 1 статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Частиною 1 статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що члени сім’ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів існування. Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для визначення права на призначення соціальної допомоги, якою є одноразова допомога та щомісячні страхові виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Потерпілий помер 12.04.2013 року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено на квітень місяць 2013 року прожитковий мінімум на одну непрацездатну особу, який складав 894 грн.. Позивачка на момент смерті потерпілого отримувала пенсію у розмірі 1153,66 грн., яка була постійним джерелом до існування, гарантованим державою, та забезпечувала їй прожитковий мінімум, встановлений законодавством. Доводи, викладені в позовній заяві, про те, що у позивача погіршився стан здоров'я, у зв'язку із чим остання несе додаткові витрати, вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки позивачем будь-які фактично понесені витрати на лікування не підтверджені. Надані ж позивачкою докази про стан її здоров'я жодним чином не підтверджують певні витрати на лікування, понесені нею за життя чоловіка, і що ці витрати щомісячно витрачав саме померлий ОСОБА_2. Перевищення розміру доходу чоловіка над доходами жінки не є доказом факту утримання. За таких обставин, вважає, що немає підстав визнавати факт знаходження позивачки на утриманні потерпілого.
Заслухавши сторони, дослідивши докази по справі та надані матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб, яке видано повторно 23 липня 2009 року виконавчим комітетом Красівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 13 серпня 1958 року (а.с.7).
Згідно з копією свідоцтва про смерть, яке видане 15 квітня 2013 року виконавчим комітетом Кріпенської селищної ради м.Антрацит Луганської області, ОСОБА_2 помер 12 квітня 2013 року (а.с.8).
Відповідно до копії довідки № 966 від 22.07.2013 року, яка видана Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі, ОСОБА_1 знаходиться на обліку та на квітень 2013 року отримувала пенсію за віком за списком № 2 у розмірі 1150,66 грн. (а.с.9).
Відповідно до копії довідки № 967 від 22.07.2013 року, яка видана Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі, ОСОБА_2 знаходився на обліку та на квітень 2013 року отримував пенсію за віком за списком № 1 /при повному пільговому стажі/ у розмірі 2966,1 грн. (а.с.10).
Згідно з довідкою № 02/4503 від 04.11.2013 року, яка видана відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Антрациті, ОСОБА_2 перебував на обліку у відділенні та отримував страхові виплати в зв’язку з професійним захворюванням (а.с.11).
Згідно з копією довідки № 1694 від 22.07.2013 року, яка видана виконкомом Кріпенської селищної ради м.Антрацит, на день смерті ОСОБА_2 разом з ним за адресою: м.Антрацит, смт. Кріпенське, вул. Ломоносова, буд. 37, була зареєстрована дружина ОСОБА_1, вели сумісне господарство (а.с.12).
Відповідно до копії витягу з акту ВТЕК, ОСОБА_2 з 18.05.1992 року встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням (а.с.13).
Згідно з копією довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням серії АА № 0001300 від 12.07.2013 року, виданої спеціалізованою профілактичною МСЕК Луганського МКЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з профзахворюванням (а.с.14).
Відповідно до витягу з протоколу ЛК № 174 від 04.11.2013 року, виданого КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Антрацитівської міської ради – амбулаторія № 8, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку, потребує постійного медикаментозного лікування (а.с.15).
Згідно з копією трудової книжки, ОСОБА_2 за життя працював на вугледобувних підприємствах, звільнений у зв’язку з переходом на пенсію за віком (а.с.16-18).
З листа № 02/4504 від 04.11.2013 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Антрациті вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні страхових виплат по втраті годувальника та рекомендовано звернутися до суду (а.с.21).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності» завданням страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної шкоди застрахованим та членам їх сімей. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (ст. 6 Закону).
Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контакту) (ст. 8 Закону).
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену психічну чи фізичну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення (ст. 13 Закону).
Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть (ст. 14 Закону).
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті; виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого (п.1б ст. 21 Закону), пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (п.1д ст. 21 Закону).
Страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені страхові суми складаються з: страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні потерпілого (п.2 ст. 28 Закону), страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника (п.4 ст. Закону).
У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не менше за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого (п.7 ст. 34 Закону).
Таким чином факт перебування позивачки ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2, який помер 12 квітня 2013 року, на день смерті останнього, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1, 21, 33, 34 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності», суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрацит Луганської області про встановлення факту перебування на утриманні – задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась на утриманні чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 12 квітня 2013 року.
Встановлення даного факту необхідне позивачці для отримання страхових виплат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду ОСОБА_4