ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2006                                                                                             Справа № 27/137(36/48)  

  

Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:    Крутовських В.І

суддів:  Прокопенко  А.Є. –доповідач ,  Дмитренко А.К.      

При секретарі  судового засідання  Чоха Є.О.

За участю представників сторін:

від позивача:  Павлов С.С. директор, паспорт серії ЕО 328998  від 03.07.97;         Тесля А.М. представник, довіреність №б/н  від 06.01.06; Огарков Є.В. адвокат, посвідчення №2343  від 22.11.05;

від відповідача:  Обертович М.Г. начальник юридичного відділу, довіреність №14837/10/10  від 26.08.05;

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська та Прокурора Амур-Нижньодніпровського района м.Дніпропетровська на  постанову господарського суду Дніпропетровської області  від  18.04.06р.  у справі                №   27/137 (36/48)

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Альбатрос”  м.Дніпропетровськ

до  Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

про  визнання недійсними рішень.

          

          У судовому  засіданні оголошувалась перерва до   29.06.06р.

          Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.06р. по справі  № 27/137 (36/48) (судді Татарчук В.О., Бишевська Н.А. та Стрелець Т.Г.)  задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Альбатрос”  м.Дніпропетровськ, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №12600 від 16.01.05р. і 12600/1 від 04.02.05р.

Оскаржуючи постанову господарського суду Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська просить її скасувати, посилаючись на те, що господарським судом при розгляді справи не в повному обсязі з”ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

          Скаржник посилається на те, що оплату за реалізований товар ТОВ “Альбатрос” отримало від ПП “Ексім Д” шляхом отримання власного векселя №65306759740837 від 12.02.04р. на суму 4810713,75грн., який було видано СП “Фінансова Ініціатива”, яка прийняла на себе обов”язки погасити борг перед ТОВ “Компанія “Промбізнеспроект” за товар (резонатори). Таким чином ТОВ “Альбатрос” фактично не було сплачано вартість отриманих товарів, а тому вартість таких товарів не повинна включатися до складу валових витрат підприємства як безоплатно (без фактичної оплати) отримані товари у відповідності до підпункту 4.1.6 Закону “України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.08.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненями).

Також скаржник посилається на те, що на підприємстві ТОВ “Альбатрос” відсутні сертифікати походження товару, та документи технічної характеристики товару. За наданим експертним висновком від 06.02.04р. №54.03/27-370 Харківського національного універсітету радіоелектроники виробництво резонаторів кварцевих РК 391 з частотою 11934, 448 кГц неможливо здійснювати на обладнанні ЗАТ  “Завод Інтеграл”, що становить під сумнів фактичну наявність зазначеного товару та операцій з ним.

Крім того скаржник вказує на те, що господарським судом всупереч своїм же висновкам щодо неможливості встановлення обставин, які виходять за межі предмету доказування по справі, у зв”язку з тим, що вони не з”ясовувались при проведенні перевірки і не були підставою для нарахування податку на прибуток і застосування штрафних санкцій, досліджено факт погашення позивачем простого векселя №65306759740838 від 13.02.04р. на суму 736015,22грн. Погашення позивачем векселя відбувалось згідно акту пред”явлення веселя до платежу від 16.12.05., акту приймання-передачі векселя від 20.12.05р. і платіжного доручення №2456 від 19.12.05р., тобто після проведення перевірки.

Також подано апеляційну скаргу прокурором Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська, який просить скасувати постанову господарського суду за умов неправильного застосування судом норм процесуального та матеріального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

          У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ “Альбатрос”  просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необгрунтованість доводів скаржників.

          

           Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників  сторін, суд

                                                  

ВСТАНОВИВ:

          

            06.01.2005р. ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі                                    м.Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення №12600, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 2,161575грн., в тому числі: 1441050грн. -основний платіж і 720525грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення був акт №004854 від 04.01.2005р. "Про результати позапланової тематичної документальної перевірки ТОВ "Альбатрос" з питань повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.04.2003р. по 30.09.2004р.".

Перевіркою встановлено, що за результатами виконання договору від 23.06.2003р. №ПБ-23-9/06-03 з ТОВ „Компанія „Промбізнеспроект” позивачем фактично не було сплачено вартість отриманих товарів у сумі 4803,5тис.грн., тобто витрати на їх придбання понесені не були і вартість таких товарів не повинна включатися до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, ТОВ „Альбатрос" не виконані вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2003р. на суму 1441050грн.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення №12600 від 06.01.2005р. в процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №12600/1 від 04.02.2005р. з визначенням належної до сплати суми податку на прибуток в розмірі 2161575грн., в тому числі: 1441050грн. -основний платіж і 720525грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2005р. по справі №36/48 відмовлено в позові ТОВ "Альбатрос" до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №12600 від 06.01.2005р. і №12600/1 від 04.02.2005р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. зазначене рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2005р. наведені рішення і постанова судів першої і апеляційної інстанцій скасовані з направленням справи на новий розгляд.

Підставою для скасування були наступні обставини.

Відмовляючи в позові суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за результатами виконання договору №ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р. оплата за отриманий товар була здійснена позивачем шляхом видачі простих векселів: №65306759740837 від 12.02.2004р. на суму 4810713,75грн., №65306759740836 від 12.02.2004р. на 217471,03грн., №65306759740838 від 13.02.2004р. на 736015,22грн.

Вексель   №65306759740837   від    12.02.2004р.    на   суму   4810713,75грн.    (ПДВ 801785,63грн.) в подальшому був погашений позивачем.

Судами, з посиланням на факти встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2005р. у справі №27/234, було взято до уваги те, що позивач не поніс витрат на придбання отриманих за договором №ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р. резонаторів.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Проте, під час оцінки доказів у даній справі судовими інстанціями були порушені вимоги ст.43 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Викладене свідчить, що приймаючи рішення по суті спору, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли суперечливих висновків стосовно понесення або не понесення ТОВ "Альбатрос" витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які були придбані останнім.

23.06.2003р. між ТОВ „Компанія „Промбізнеспроект" (Продавець) та ТОВ "Альбатрос" (Покупець) був укладений договір №ПБ-23-9/06-03 купівлі-продажу 147800 резонаторів кварцевих на загальну суму 5764200грн. (ПДВ - 960700грн.). Пунктом 4 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 80-ти банківських днів з моменту отримання товару. За згодою сторін, розрахунок за проданий товар може виконуватись будь-якими способами, що не суперечать чинному законодавству України.

За результатами виконання вказаного договору ТОВ „Компанія „Промбізнеспроект" були виписані накладна №ПБ-00000187 від 25.06.2003р. і податкова накладна №284 від 25.06.2003р.

22.09.2003р. між ТОВ „Компанія „Промбізнеспроект" (Кредитор) і ТОВ „СП Фінансова ініціатива" (Новий кредитор) укладений договір №22/09-01 уступки права вимоги. Згідно з вказаним договором новий кредитор набув права вимоги від ТОВ "Альбатрос" належного виконання зобов'язань по оплаті товару за договором купівлі-продажу №ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р.

23.09.2003р. між ТОВ „СП Фінансова ініціатива" (Новий кредитор) і ТОВ "Альбатрос" (Боржник) укладена додаткова угода №1 до договору №ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р. відповідно до якої сторони передбачили можливість розрахунку за договором  шляхом видачі простого векселя.

На виконання наведеного, позивачем на користь ТОВ „СП Фінансова ініціатива" були емітовані прості векселя №65306759740837 від 12.02.2004р. на суму 4810713,75грн., №65306759740836 від 12.02.2004р. на 217471,03грн., №65306759740838 від 13.02.2004р. на 736015,22грн.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до ст.21 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу" вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.4 Закону України „Про обіг векселів в України" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані  роботи,  надані  послуги.   Умова  щодо  проведення  розрахунків  із   застосуванням  векселів обов'язково  відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.   У  разі  видачі  (передачі)  векселя   відповідно  до  договору     припиняються  грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно до ст.4 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (в редакції, яка діяла на момент здійснення розрахунків (2003р.)) при проведенні переказу ініціатори можуть застосовувати акредитивну, вексельну, інкасову форми розрахунків, а також форму розрахунків за гарантійним зобов'язанням, за чеками з використанням документів на переказ, передбачених цим Законом. Порядок застосування форм розрахунків визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 р. за №368/5559 (яка була чинна на момент купівлі резонаторів та здійснення розрахунків) встановлено, що при здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Таким чином, зобов'язання позивача щодо оплати товару за договором                  № ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р. були припинені та виникли зобов'язання щодо платежу за простими векселями №65306759740837 від 12.02.2004р. на суму 4810713.75грн., №65306759740836 від 12.02.2004р. на 217471,03грн., №65306759740838 від 13.02.2004р. на 736015,22грн.

          Відповідно до договору комісії №24-12/06-03 ДК від 24.06.2003р. між

позивачем (Комітент) та ПП „Ексім-Д" (Комісіонер), останнім підприємством було реалізовано 147800 резонаторів кварцевих на загальну суму 4818280грн.

Додатковою угодою №1 від 19.02.2004р. до вказаного договору комісії комітент доручив комісіонеру придбати за кошти, отримані від реалізації товару згідно договору №24-12/06-03 ДК від 24.06.2003р. вексель №65306759740837 від 12.02.2004р. на суму 4810713,75грн. (перший векселедержатель ТОВ „СП Фінансова ініціатива").

Згідно з актом приймання-передачі №1 від 27.02.2004р. ТОВ „Альбатрос" отримало від ПП „Ексім-Д" зазначений вексель з виконанням в повному обсязі зобов'язань за договором комісії  №24-12/06-03ДК  від  24.06.2003р.

Таким чином, вказаний вексель був погашений.

За дорученням ТОВ "Альбатрос" відповідно до додаткової угоди №1 від 19.02.2004р. до договору комісії №26-7/06/03-ДК від 26.06.2003р. ПП "Детройт" за кошти позивача був придбаний простий вексель №65306759740836 від 12.02.2004р. номінальною вартістю 217471,03грн. Вказаний вексель був переданий ТОВ "Альбатрос" згідно акту приймання-передачі №1 від 27.02.2004р. і отже, є погашеним.

          Факт погашення позивачем простого векселя №65306759740838 від 13.02.2004р. на суму 736015,22грн. підтверджується актом пред'явлення векселя до платежу від 16.12.2005р., актом приймання-передачі векселя від 20.12.2005р. і платіжним дорученням №2456 від 19.12.2005р.          

          Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;          

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Позивач збільшив валові витрати в момент оприбуткування товару, тобто 25.06.2003р.

          Таким чином, Позивач не порушував норм податкового законодавства та правомірно включив до складу валових витрат суму вартості товару (резонаторів) в розмірі 4803500 гривень.

          Стосовно доводів скаржників, викладених в апеляційній скарзі про те, що на підприємстві відсутні сертифікати походження товару та документи технічної характеристики товару, виробництво резонаторів неможливо здійснювати на обладнанні ЗАТ “Завод Інтеграл”.

          Відповідно матеріалам справи  резонатори були придбані ТОВ “Альбатрос” у ТОВ “Компанія “Промбізнеспроект”, яка не була виробником цього товару, в подальшому товар реалізований на експорт ПП “Ексім-Д”, який діяв на підставі договору комісії.

          Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.95р.та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань фінансових результатів.

Чинне законодавство України не містить вимог щодо зберігання у платника податку сертифікатів походження товару та документу технічної характеристики. Вказані документи не відносяться до первинних документів, які фіксують та підтверджують господарські операції і не повинні зберігатися у платника податку після продажу товару.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

          Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржників про порушення господарським судом норм ст.ст. 69, 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України за наступних підстав.

          Наказом Державної податкової Адміністрації України №110 від 17.02.01р. затверджена Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Пунктом 12 зазначеної Інструкції визначено, що факти порушень податкового законодавства  посадова особа оформлює актом документальної перевірки в якому викладається чітко зміст правопоршення з обгрунтуванням порушених норм, законодавчів актів та вказуються конкретні пункти та статті.

          Відповідно приписів пунктів 1.5 –1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб”єктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого в Міністерстві юстиції України 29.12.02р. за №1023/7311 (який діяв на момент перевірки позивача), акт перевірки повинен чітко, об”єктивно та повною мірою відображати факти виявлених порушень норм податкового та валютного законодавства, крім того, частина акту перевірки “Висновок” повинна містити узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового та валютного законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.

          Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі Акту №004854 від 04 січня 2005 року „Про результати позапланової тематичної документальної перевірки з питань повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01,04.2003 року по 30.09.2004року", за висновками якого встановлено: „в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2002р. №349-IV „Про внесення змін до Закону України „Про  оподаткування прибутку підприємств", підприємством ТОВ „Альбатрос" у 1 півріччі 2003 року до складу валових витрат неправомірно включено витрати по придбанню товару (резонаторів) для використання у власній господарській діяльності у сумі 4803,5 тис.грн., компенсація вартості яких фактично не була здійснена, а витрати на їх придбання понесені не були.

          Тобто обставини ціни придбання та продажу товару не були підставою для донарахування податку на прибуток і виходять за межі предмету доказування по даній справі.

          Також не підтверджуються висновки відповідача про збитковість господарської діяльності в результаті купівлі-продажу товару (резонаторів), оскільки в результаті господарської операції сума реалізації товару на 7213грн. 75коп. перевищує вартість його придбання, що послідовно викладено в бухгалтерській довідці позивача за №115, наданою апеляційному господарському суду 29.06.06р.

          

          Що стосується додатково наданої відповідачем Постанови Верховного суду України по справі №33/127.

          Відповідно тексту Постанови Верховного суду України у справі №33/127 встановлено, що “позивачем до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість без фактичного придбання товару, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2001 року на суму 706560грн. та за січень 2002р. на суму 551730грн. В акті перевірки зазначено, що позивач фактично не придбав у приватного підприємства “Югтитансервіс” та ТОВ “Компанія Фінансова інженерія” фільтри –перетворювачі палива каталітичні ФПП-Б-16”.

          Постановою Верховного суду України справа №33/127 передана на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки “судами не встановлено реальності передачі товару при купівлі позивачем фільтрів –перетворювачів палива ФПП-Б-16 у приватного підприємства “Югтитансервіс” та ТОВ “Компанія “Фінансова інженерія” (абз. 4 арк. 3 Постанови).

          Таким чином, у справі №33/127 підставою для визначення суми податкового зобов”язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій стало саме встановлення в акті перевірки факту придбання товару і саме цей факт підлягав встановленню в суді.

          Відповідно акту перевірки ТОВ “Альбатрос” встановлено, що товар був придбаний і отриманий позивачем, проте  компенсація вартості яких фактично не була здійснена, а витрати по їх придбанню понесені не були.

          Таким чином у розглядаємій справі фактом, який підлягає доказуванню є не факт придбання товару, а факт оплати за придбаний товар.

          Постановою Верховного суду України справа №33/127 передана на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки “судами не встановлено реальності передачі товару при купівлі позивачем фільтрів –перетворювачів палива ФПП-Б-16 у приватного підприємства “Югтитансервіс” та ТОВ “Компанія “Фінансова інженерія”. Доказами того, що виробник товару Північна виправна колонія №90 не є виробником даного товару є матеріали слідства у кримінальній справі та відповідь Міністерства промислової політики України, до сфери управління якої належить колонія.

          В справі №27/137 (36/48) факт наявності товару (резонаторів), придбання його позивачем та подальшого продажу на експорт підтверджується не тільки документами, оформленими продавцем товару, а й іншими документами.

          Так, при продажу товару на експорт було оформлено вантажну митну декларацію, на підтвердження відповідності товару Торгівельно-промисловою палатою надано висновок, товар пройшов митний контроль та вивезений за межі митної території України, про що є відмітка митниці в ВМД (копія ВДМ додана позивачем до позовної заяви).

          Таким чином факти, встановлені судом по справі №33/217 і в розглядаємій справі не є аналогічними і не можуть бути застосовані судом.

          Приймаючи до уваги викладене, підстави для зміни  або скасування рішення господарського суду і задоволення апеляційної скарги  відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                               

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області області від 18.04.06р. у справі №  27/137 (36/48)  залишити без змін,   апеляційні скарги без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                           В.І.Крутовських

Суддя                                                                                      А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                      А.К. Дмитренко

З огигіналом згідно

Помічник судді                                                                   А.В.Тальян