Справа № 589/6447/13-ц р.
Провадження № 2/589/1400/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2013 р. м. Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді Сидорчука О.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Надточій І.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2013 р. до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області надійшла вищевказана позовна заява. Позивач вказує, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу, однак, останній не знімається з реєстраційного обліку місця проживання у даній квартирі.
В судовому засіданні представник відповідача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказуючи, що договір купівлі-продажу вищевказаної квартири був фіктивним, а він і надалі в ній проживав. Крім того, вказував, що позивач була його співмешканкою з якою від проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Також відповідач вказував, що має з позивачем спільну дитину, яка може бути позбавлена житла у випадку зняття його з реєстрації місця проживання.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 19.12.2007 р. ОСОБА_2 (відповідач у справі) продав, а ОСОБА_3 (позивач) купила квартиру АДРЕСА_1. На підставі даного договору право власності ОСОБА_3 було 10.01.2008 р. зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом, виданим Шосткинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації.
Стаття 41 Конституції України визначила право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та закріпила принцип непорушності права приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є відчуження власником свого майна. Уклавши договір купівлі - продажу вищевказаної квартири відповідач позбавився всіх правомочностей власника, а саме: володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою як об'єктом права власності.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вищевказаний договір купівлі - продажу відповідачем не оспорювався, доказів протилежного ним не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а відповідно до ч. 2. ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частина 1 ст. 10 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Стаття 60 ЦПК України закріплює, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало законної сили яким би було встановлено факт родинних відносин та/або проживання однією сім'єю з ОСОБА_3
З довідок виданих житлово-експлуатуючою організацією вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована лише одна особа - відповідач у справі, а тому до здійснення прав будь-яких інших осіб вимоги позивача відношення не мають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем у даній справі є правовідносинами між власником та колишнім власником житла, втрата права користування яким є прямим наслідком припинення права власності на житлове приміщення у спосіб його відчуження.
Суд також вважає, що задоволення вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за даних фактичних обставин по суті є вирішенням вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності, оскільки про будь-які інші перешкоди у позові не йдеться, а тому додатково зобов'язувати відповідача не чинити перешкод у здійсненні права власності позбавлено правового змісту.
Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою № 62 в будинку № 15 по вулиці Карла Маркса в м. Шостка Сумської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М. Сидорчук