Михайлівський районний суд Запорізької області
Справа № 321/1990/13-ц
Провадження № 2/321/565/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2013 року
Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Олійника М.Ю.
при секретарі Засько О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини,
В С Т А Н О В И В:
4 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15 вересня 1998 року померла їх з відповідачем мати - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської селищної ради. Протягом встановленого законом строку вона не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки сестра ОСОБА_2 запевнила її про існування заповіту, за яким мати залишила земельну ділянку їй, однак нещодавно вона дізналась про те, що ніякого заповіту не було і сестра одноособово прийняла спадщину, приховавши наявність інших спадкоємців, тобто її. Вважає, що пропустила строк для звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, тому просила суд продовжити їй строк для прийняття спадщини після померлої 15 вересня 1998 року ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримала та просила задовольнити позовні вимоги на підставах викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та додатково пояснила, що ОСОБА_1 знала про наявність спадкового майна, але ніяких дій для прийняття спадщини не приймала понад 15 років, також вважає, що позивач не мала поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне:
Судом встановлено, що 15 вересня 1998 року померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй за життя майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської селищної ради.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_3 проживала разом з нею у будинку № 31-б в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. У вказаному будинку відповідач ОСОБА_2 мешкає по теперішній час.
Згідно п.1 ч.1 ст. 249 ЦК Української РСР 1963р. (чинного на час відкриття спадщини), спадкоємець вважається таким що прийняв спадщину, якщо від фактично ступив в управління чи володіння спадковим майном.
Рішенням Михайлівського районного суду від 13 лютого 2001 року ОСОБА_2 був продовжений строк для прийняття спадщини та визнано за нею право власності на земельний пай розміром 10,11 га в КСП «Знамя комунизма» Михайлівського району Запорізької області, що належала ОСОБА_4, яка померла 15 вересня 1998 року.
Розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації № 251 від 22 червня 2004 року ОСОБА_2 була виділена в натурі земельна ділянка взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Знамя комунізму» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства в розмірі 9,3520 га.
Згідно державного акту на право власності на землю Серії ЗП № 158798 виданого 15 липня 2005 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 9,3520 га на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.
Згідно з пп. 4,5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовуються до тих прав і обов?язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
За змістом п.п. 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» положення ст. 1272 ЦК України 2003 року, ч.3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про при зняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.
Часом відкриття спадщини є день смерті матері позивача, ОСОБА_3, 15 вересня 1998 року.
Оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року й не мають продовжувального характеру, спадщина прийнята ОСОБА_2 до набрання чинності цим Кодексом, то застосуванню до спірних правовідносин щодо продовження строку на прийняття спадщини після смерті матері позивача ОСОБА_1 підлягає ЦК Української РСР 1963 року.
Частиною 1 ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року передбачено право спадкоємця на продовження строку на прийняття спадщини. Так, строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Поважними слід вважати причини, пов?язані з об??єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій по прийняттю спадщини.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач, будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом, посилалася на поважність причин пропуску строку для подання заяви, зазначала, що не звернулася до нотаріальної контори, оскільки відповідач ОСОБА_2 повідомила їй, що їхня мати ОСОБА_4 нібито склала заповіт, яким земельну ділянку заповіла їй – ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду докази того, що вона не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки до суду вона звернулася більше ніж через 15 років після смерті матері.
Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів наявності у неї поважних причин, які пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 131, 197, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Михайлівського районного суду
Запорізької області ОСОБА_5