Справа №2-а-15/2008р.

           ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            15 лютого 2008 року Прилуцький міськрайсуд Чернігівської області в складі: головуючого-судді Кантур А.М. при секретарі Геєць О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради про стягнення  недоплаченої державної допомоги на оздоровлення,

       В С Т А Н О В И В:

                Позивач ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленому порядку 17.02.1993р. отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії, мешкає в АДРЕСА_1 (а.с.7-10).

            Як зазначає в своїй позовній заяві ОСОБА_1. , у зв”язку з цим йому на підставі ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідачем повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент її виплати. Відповідно до п.25 постанови КМ України №987 від 20.06.2000 п. „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, яка була чинною до 16.09.2005р. , виплати громадянам компенсації і допомоги провадяться від дня набуття права на них, але не раніше одержання посвідчення встановленого зразка або інших документів, що підтверджують статус постраждалих, та з дня подання письмової заяви; така заява подається один раз на всі види компенсації та допомоги, а в разі зміни обставин - вона поновлюється. Відповідно до п.3 постанови КМ України №936 від 20.09.2005р. „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання прогорам, пов”язаних з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначення громадянам компенсації, допомоги та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови КМ України №1146 від 17.08.02р. „Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги” і виплачується з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка. Відповідач же фактично виплатив йому за 2003-2005р.р. щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі по 26,70 грн., а за 2006-2007 р.р. - по 100 грн., що не узгоджується з вищезгаданим Законом та постановами КМ України, посилаючись на постанови останнього №836 від 26.07.1996р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та №562 від 12.07.2005р. „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.6,15).

            Позивач ОСОБА_1. не погоджується з такою позицією відповідача з тих мотивів, що за ч.2 ст.19 та п.1 ч.1 ст.92 Конституції України органи державної влади (КМ України) та органи місцевого самоврядування (відповідач), їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Констинуцією та законами України, що виключно законами У країни визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов”язки громадянина; що законом України №321-V від 05.10.06р. доповнено ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  ст.71 про те, що дія даного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а в прикінцевих положеннях зобов”язано КМ України в 3-місячний строк для опублікування цього Закону привести у відповідність з ним свої нормативно-правові акти та підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення у відповідність з цим Законом інших законів України.

            Посилаючися на вищу силу перед згаданими постановами КМ України №836 та №562 ст.48 згаданого спеціального закону, зупинення дії якої в ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р., на що й раніше зверталася увага в рішеннях Верховного Суду України (від 14.11.06р. та 20.02.07р.) та Вищого адміністративного Суду України по аналогічних справах, ОСОБА_1. просить суд стягнути з відповідача в його користь недоплачену допомогу на оздоровлення, виходячи із мінімальної заробітної плати в 5-кратному розмірі та фактично виплачених йому коштів за: 2003р. - 185 грн.*5=925-26,70=898,3 грн.; 2004р.-236*5=1185-26,70=1158,30 грн.; 2005р.-262*5=1310-26,70=1283,3 грн.; 2006р. - 375*5=1875-1001775 грн.; 2007р. - 440*5=2200-100=2100 грн.

            В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, а представник відповідача їх не визнав з тих мотивів, що останній правильно виплатив позивачу за 2003-2007 р.р. щорічну допомогу в розмірі 26,7 грн., 26,7 грн., 26,7 грн., 100 та 100 грн. відполвідно на підставі вищезгаданих постанов №836 та №562; що виплата даного виду державної допомоги „чорнобильцям” провадиться міськрайуправлінням праці та соцзхахисту населення  по нарахуваннях програмного забезпечення, яке надається Міністерством праці та соціальної політики України, а реалізація рішення конституційного Суду України можлива лише після внесеня змін Верховною Радою України до державного бюджету країни щодо визначення останнім джерела для виплат такої державної допомоги.

            Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши наявні по справі докази, необхідно задовольнити заявлені позовні вимоги частково, тобто щодо виомг за 2005-2007 р.р. з наведених позивачем підстав, якими по суті спростовується заперечення відповідача по цій справі, а щодо вимог за 2003-2004 р.р. - відмовити в позові у зв”язку зі спливом 3-річного строку позовної  давності, застосування якого судом було обов”язковим в той період, як це випливає зі змісту ст.ст.71,74,75,80 ЦК України (1963р.), який був чинним тоді для цих правовідносин.

            За змістом Конституції України (ст.ст.1,3,21,22) Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою, що найвищою соціальною цінністю в цій державі є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження та забезпечення є головним обов”язком останнього, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений. Виходячи з цих постулатів права, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові абз.1 п.19 звернув увагу на те, що відповідно до ст.ст.8,22 Конституції України не підлягають застосуванню судоми закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а токаж нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод, що в розумінні принципу законності кореспондується із ст.9 КАС України.

            Таким чином, в розглядуваній ситуації відповідач зобов”ячзаний був виплатити позивачу - згідно чинної ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - мінімальну зарплату в 5-кратному розмірі за 2005,2006,2007 роки - 1310 грн., 1875 грн. та 2200 грн. відповідно, а виплатив лише 26,7 грн., 100 грн. та 100 грн., тобто повинен доплатити за дані 3 роки 5158,3 грн. (5385-226,7). 

            Тому на підставі наведеного, керуючися ст. ст. 94, 158-163,167 КАС України,

      В И Р І Ш И В:

            Даний позов задовольнити частково.

            Стягнути з управління праці та соціального захисту населеня Прилуцької міської ради в користь ОСОБА_1   5158 грн. 30 коп. в рахунок недоплаченої  йому державної допомоги за 2005,2006,2007 роки та 4 грн.90 коп витрат судового збору з банківською послугою, тобто всього - 5163 грн. 30 коп.

            ОСОБА_1. в решті позовних вимог - відмовити за їх безпідставністю.

            На постанову протягом 10 днів з дня її проголошення може бути подана заява про її апеляційне оскарження, а по збігу цього строку 20 днів - апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайсуд.

                        Суддя:                                                А.Кантур.