Справа №591/1766/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Ніна Геннадіївна
Номер провадження 11-кп/788/270/13 Суддя-доповідач - Філонова Ю. О.
Категорія - Невиконання судового рішення
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Філонової Ю. О.,
суддів - Демченка М. О., Макаровець А. М.,
з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.,
прокурора - Кравцової Л.М.,
обвинуваченої - ОСОБА_3,
потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012200410000059 від 03 січня 2013 року, за апеляційними скаргами прокурора по кримінальному провадженні Коротких Ж.О., обвинуваченої ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 09 вересня 2013 року, відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Аннєнкове, Кузнечного району, Пензенської області, РФ, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої, -
ВСТАНОВИЛА:
До апеляційного суду Сумської області надійшли: апеляційна скарга з доповненнями прокурора по кримінальному провадженні Коротких Ж.О., скарга обвинуваченої ОСОБА_3, та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, в яких:
- прокурор по кримінальному провадженню Коротких Ж.О., не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_3, просить вирок Зарічного районного суду м. Суми від 09 вересня 2013 року щодо останньої, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 12 000 гривень, а також частково задовольнити цивільний позов потерпілих у провадженні та стягнути на їхню користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн. кожному;
- обвинувачена ОСОБА_3 просить вирок суду щодо неї скасувати як незаконний, у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю фактичним обставинам справи в частині вирішення цивільного позову, а також істотне порушення норм кримінального процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі;
- потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_3, просять вирок суду щодо останньої скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення їй покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої через м'якість, та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.382 КК України у вигляді позбавлення волі, та стягнути з неї на користь потерпілих 50 000 грн. кожному, в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Даним вироком ОСОБА_3 визнано винною в пред'явленому обвинуваченні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 9 000 грн.
Стягнуто з обвинуваченої на користь потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 по 1500 грн. кожному, в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог поданих апеляційних скарг:
- прокурор по кримінальному провадженні Коротких Ж.О. в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, зазначає, що суд необґрунтовано призначив обвинуваченій занадто м'яке покарання, безпідставно визнавши пом'якшуючою покарання обставиною відсутність судимостей. Крім того, прокурор, вважає, що розмір стягнутої на користь потерпілих моральної шкоди має бути вищим, ніж визначено судом, оскільки він не відповідає позовним вимогам останніх;
- обвинувачена ОСОБА_3 вказує, що покази потерпілих по справі та свідка ОСОБА_10 є явно надуманими та суб'єктивними. Також зазначає, що дослідженими в судовому засіданні доказами не було встановлено прямого умислу в її діях на невиконання судового рішення, а наслідком цього стала відсутність реальної можливості його виконувати за браком коштів, що залишилось поза увагою суду. Також вважає, що суд безпідставно відхилив клопотання її захисника про долучення до матеріалів справи в якості доказу висновку експертного будівельно-технічного дослідження ТОВ «Суми-Експерт МС» № 47 від 15.07.2013 року про неможливість з технічної сторони виконання робіт, направлених для приведення квартири у стан, що передував переплануванню. Крім того, вважає, що суд невірно вирішив цивільний позов потерпілих.
- потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 в своїх апеляційних скаргах вказують, що суд при призначенні обвинуваченій покарання не взяв до уваги невизнання нею свої вини у скоєному, що вона моральну шкоду не відшкодувала та не має наміру виконувати рішення, тобто вона не розкаялася. Також зазначають, що переплануванням квартири обвинувачена створила неможливі умови для спокійного проживання, було порушено цілісність будинку, внаслідок судових тяганин у них погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим просять задовольнити їхні цивільні позови у повному обсязі.
Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 надали до апеляційного суду письмові заперечення, в яких вони не погоджується з вимогами апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду та заперечення на апеляційні скарги не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 справа № 2-2015/10, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 зобов'язані привести за власний рахунок квартиру АДРЕСА_1, до попереднього стану, що існував до проведення незаконного перепланування та перебудов в цій квартирі, а також знести прибудову з іншого боку будинку.
23 грудня 2010 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області дане рішення залишено без змін та набрало законної сили.
15 вересня 2011 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми визначено, що для приведення за власний рахунок квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, що існував до проведення незаконного перепланування та перебудов в цій квартирі, а також знесення прибудови з іншого боку, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 необхідно виконати:
відновити дверні та віконні прорізи в приміщеннях « 2» , ' 3', « 4» (додаток 1-2 плану квартири до і після перепланування);
демонтувати унітаз, ванну, умивальник і замурувати каналізаційний отвір у підвальне приміщення будинку в приміщенні « 3», демонтувати перегородку і дверний блок між приміщеннями « 2» та « 3» (додаток 2 плану квартири після перепланування);
демонтувати зі стіни в приміщеннях « 2» та « 3» всі комунікаційні мережі (водопровід, електричні мережі), відновити звукоізоляцію стіни;
відновити фрагмент фронтальної стіни у приміщенні « 4» (додаток 2- позначено пунктиром плану квартири після перепланування);
установити дверний та віконний блоки (балконний блок) у приміщенні « 4», щоб відновити вихід на балкон;
демонтувати самочинно встановлений металічний дверний блок та відновити балконну перегородку (вхід з протилежного боку будинку 74А;
демонтувати самочинно прибудований ґанок і металеві сходи з протилежного боку будинку 74А.
14 листопада 2011 року Зарічним відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відкрито провадження №29955292 та № 29953757 по примусовому виконанню рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 серпня 2010 року.
20 березня 2012 року державною виконавчою службою направлено подання до прокуратури Зарічного району м. Суми, в якому зазначено та аргументовано те, що ОСОБА_3 не виконує рішення суду про приведення за власний рахунок квартири квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, що існував до проведення незаконного перепланування та перебудов в цій квартирі, та знесення прибудови з іншого боку будинку.
14.11.2012року та 20.11.2012 року експертом Сумського відділення при харківському науково- дослідному інституту судових експертиз ім.. Заслуж. Проф.. Н.С. бокаріуса здійснювалось обстеження квартири АДРЕСА_1, за результатами якого проведено судово-будівельну експертизу та встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 в приміщенні квартири виконали роботи по її перебудові.
Тобто, ОСОБА_3 та інша особа (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), діючи умисно, з метою невиконання рішення суду, не виконали роботи, направлені на приведення за власний рахунок вказаної вище квартири до попереднього стану, що існував до проведення незаконного перепланування та перебудов в цій квартирі, та знесення прибудови з іншого боку будинку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, обвинувачену ОСОБА_3, та її захисника ОСОБА_6 які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченої та скасувати вирок і повернути справу на новий судовий розгляд, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5. на підтримку поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що вирок суду є незаконним, у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю фактичним обставинам справи в частині вирішення цивільного позову, а також істотне порушення норм кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає явно надуманими з таких підстав.
Так, обвинувачена ОСОБА_3 не визнаючи своєї вини, в судовому засіданні підтвердила, що в 2009 році вона зробила перепланування у своїй квартирі АДРЕСА_1. Про рішення Зарічного райсуду м. Суми від 02 серпня 2010 року їй було відомо та вона зверталась до суду про відстрочку його виконання, про перегляд за нововиявленими обставинами, однак їй відмовлено у цьому, крім того, відсутність коштів не дозволяє їй виконати рішення суду.
Незважаючи на фактичне невизнання вини обвинуваченою, її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю перевірених судом доказів.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердили, що вони мешкають на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_2, квартира ОСОБА_3 суміжна з її квартирою. У вересні 2009 року до них звернувся ОСОБА_11, з проханням надати дозвіл на перепланування та перебудову 5-и кімнатної квартири з улаштуванням окремого виходу на інший бік будинку та облаштування додатково системи водопостачання та каналізації. Вони не погодились. Але, ОСОБА_11 все одно зробили перебудову своєї квартири, прибудували до будинку другий вхід у квартиру. Тоді вони, та інші сусіди звернулися до суду з позовом про приведення ОСОБА_3 квартири у початковий стан. Їх позов був задоволений, і 02 серпня 2010 року Зарічним райсудом м. Суми винесено відвідне рішення. Однак, ОСОБА_3 умисно, до теперішнього часу не виконує рішення суду, і до того ж вона стала намагатися незаконно узаконити перепланування.
Потерпіла ОСОБА_9 у судовому засіданні надала показання, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_4
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що своєю поведінкою ОСОБА_3 з самого початку і до сьогоднішнього дня показувала, що немає ніякого наміру приводити свою квартиру у попередній стан.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 у вересні 2009 року звернулись до них, щоб отримати дозвіл на перепланування та перебудову квартири. Такого дозволу надано не було. Незважаючи на це, ОСОБА_11 проводили в квартирі самочинне будівництво.
Колегія суддів вважає, що покази потерпілих та вказаного свідка суд вірно поклав в основу вироку, оскільки вони повністю підтверджуються і іншими, зібраними по справі доказами, а тому твердження в своїй апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_3 про їх суб'єктивність, колегія суддів вважає безпідставними і явно надуманими.
Як вбачається із заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 серпня 2010, ОСОБА_3 зобов'язана привести за власний рахунок квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, що існував до проведення незаконного перепланування та перебудов в цій квартирі та знести прибудову з іншого боку будинку (т.2 а.с.116).
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2010 року, рішення Зарічного райсуду м. Суми від 02 серпня 2010 залишено без змін (т.2. а.с.118-119).
Відповідно до ухвали Зарічного райсуду м. Суми від 21 грудня 2012 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення суду від 02 серпня 10 року відмовлено (т.2 а.с.140).
З даних висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3243 від 27 листопада 2012 року вбачається, що на приведення квартири ОСОБА_3 у попередній стан, необхідно грошові кошти в сумі 11 тис. 880 грн.
Крім того, вина ОСОБА_3 також підтверджується і копіями матеріалів Державної виконавчої служби, зокрема, поданням ДВС до прокуратури м. Суми, актами держаного виконавця про вихід за місцем мешкання ОСОБА_3, відповідно до яких при спробі поспілкуватись із останньою двері квартири ніхто не відчиняв (т.2 а.с.44,46,54-55, 64, 74, 135); попередженнями державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст. 382 КК України (т.2 а.с.45, 63); постановами держвиконавця про накладення штрафів за невиконання рішення суду (т.2 а.с.50, 57); копією планів квартири ОСОБА_3 до перепланування та після її перепланування (т.2 а.с.61-62); викликами державного виконавця (т.2 а.с.58-59).
Як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, в її провадженні знаходиться виконавчий лист про виконання рішення суду, яким ОСОБА_3 зобов'язана привести квартиру № 43 в буд. № 74А в м. Суми у попередній стан після незаконного перепланування та перебудови в цій квартирі, та знести прибудову з іншого боку будинку. ОСОБА_3 був наданий час на добровільне виконання рішення суду, але вона цього не зробила. Вона була двічі піддана штрафу за невиконання рішення суду, штрафи ОСОБА_3 сплатила, але рішення суду не виконала.
Так, відповідальність за ст. 382 КК України настає у разі умисного невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або в перешкоджанні їх виконанню. Так, невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати судове рішення . Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.
Таким чином суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі зібрані по справі докази і обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винною в умисному невиконанні рішення суду і вірно кваліфікував її дії за ч.1 ст.382 КК України, оскільки вона маючи реальну можливість виконати судове рішення, умисно його не виконувала.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що дослідженими в судовому засіданні доказами не було встановлено прямого умислу на невиконання судового рішення, то на думку колегії суддів вони є необґрунтованими, оскільки перевірялися в судовому засіданні і не знайшли свого підтвердження.
Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 знала про рішення суду, яким її зобов'язано виконати певні дії, а також і про наявність виконавчого листа та виконавчого провадження, що підтверджується також і тим, що вона сплатила накладені на неї штрафи на невиконання рішення суду, погодившись з цими рішеннями виконавчої служби і не оскарживши їх.
Суд першої інстанції перевіряв доводи обвинуваченої ОСОБА_3 щодо відсутності коштів для виконання таких робіт та неможливості отримати кредит в банку, і на думку колегії суддів, вірно визнав їх як обраний ОСОБА_3. спосіб захисту з метою уникнути покарання за умисне невиконання рішення суду. Крім того, такі доводи обвинуваченої жодним чином не впливають на кваліфікацію її дій.
Що стосується висновку експертно будівельного-технічного дослідження ТОВ «Суми-Експерт МС» № 47 від 15.07.2013 року на який посилається в своїй апеляції обвинувачена ОСОБА_3, як на одну з підстав неможливості виконати рішення суду про приведення своєї квартири в попередній стан, то колегія суддів зазначає наступне.
Дане дослідження було проведене 15.07.2013 року, майже через 3 роки після ухвалення судового рішення по справі, яке обвинуваченій необхідно виконати. Воно було виконано за ініціативою самої обвинуваченої ОСОБА_3, в судовому засіданні клопотань про призначення такої експертизи ніхто не заявляв, тому суд цілком обґрунтовано і відмовив обвинуваченій долучити його до матеріалів справи.
Крім того, у висновку даного дослідження зазначено, що виконання будівельних- робіт по приведенню квартири АДРЕСА_1 в попередній стан може спричинити пошкодження оздоблення в квартирах № 46, № 47, № 80 вищевказаного житлового будинку, а не про неможливість з технічної сторони виконання робіт направлених для приведення квартири у стан, що передував переплануванню, як про це твердить в своїй апеляції обвинувачена.
Тому, посилання в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_3 на те, що суд безпідставно відхилив клопотання її захисника про долучення до матеріалів справи в якості доказу висновку експертного будівельно-технічного дослідження ТОВ «Суми-Експерт МС» № 47 від 15.07.2013 року про неможливість з технічної сторони виконання робіт, направлених для приведення квартири у стан, що передував переплануванню, на думку колегії суддів є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що всі наведені докази, в своїй сукупності спростовують доводи скарги обвинуваченої про те, що вона не мала умислу на невиконання судового рішення і суд з достатньою повнотою дослідив матеріали провадження, які стосуються об'єму обвинувачення ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора по кримінальному провадженню Коротких Ж.О. та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, то вони є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_3, дотримався вимог вказаного закону, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка має позитивні характеристики, її сімейний стан та стан здоров'я, невизнання вини, шкоду не відшкодувала, обставиною, що пом'якшує покарання - обґрунтовано було визнано відсутність судимостей, обставин, що обтяжують покарання встановлено не було, та призначив їй покарання, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачення та попередження нових кримінальних правопорушень, призначене в межах санкції закону, по якому вона засуджена і підстав для його зміни не вбачається.
Тому доводи апеляційної скарги прокурора по кримінальному провадженню та потерпілих про те, що ОСОБА_3 призначене надто м'яке покарання, слід визнати неспроможними.
Також, на думку колегії суддів, цивільний позов у справі вирішений у відповідності з положеннями цивільного та кримінального процесуального законодавства.
Так, призначаючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 1500 грн. кожному, суд першої інстанції на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження належно вмотивував прийняте рішення, урахувавши те, що протиправною поведінкою ОСОБА_3 були порушені життєвий устрій потерпілих, з врахуванням перенесених ними страждань, нервових хвилювань та стресів.
Доводи в апеляційних скаргах потерпілих про те, що у зв'язку з незаконним переплануванням та перебудов у квартирі суттєво знизилася її вартість в ціні та, що вони позбавлені права розпоряджатися своїм майном, не можуть бути підставою для скасування постановленого судом рішення в частині цивільного позову.
Також за наведеними в апеляційних скаргах прокурора Коротких Ж.О. та обвинуваченої ОСОБА_3 відсутні підстави для скасування вироку і призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки ч.1 ст.415 КПК України містить вичерпний перелік випадків призначення нового розгляду в суді першої інстанції та поширювальному тлумаченню не підлягає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченої судового рішення, не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 09 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора по кримінальному провадженні Коротких Ж.О., обвинуваченої ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
Філонова Ю. О. Демченко М. О. Макаровець А. М.