ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 804/13255/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспеціїї у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби № 0002071703 від 09.08.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем було складено акт перевірки № 151/178/НОМЕР_2 від 26.07.2013 року, на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002071703 від 09.08.2013 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 105684,00 грн. Підставою для висновку про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в акті перевірки стало не використання товару, придбаного ФОП ОСОБА_1 у постачальників у січні - лютому 2013 р., у фінансово-господарській діяльності позивача у перевіряємому періоді. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, а висновки акту перевірки - необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. У ході перевірки ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська були надані первинні документи, що підтверджують факти придбання товарів з метою їх подальшого використання у господарській діяльності та безпосередньо пов'язані з одержаним доходом; під час здійснення господарських операцій всі контрагенти-постачальники ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані як платники податку на додану вартість, складали та надавали позивачу податкові накладні, які відповідали вимогам Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що товар, придбаний нею у постачальників у січні-лютому 2013 р., був реалізований покупцям, тобто використаний у господарській діяльності позивача, а отже, висновки акту перевірки не відповідають змісту первинних документів та розрахунків на підставі яких позивач визначав свої зобов'язання з податку на додану вартість та є безпідставними. Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 17.10.2013 р. представники відповідача були присутні у судовому засіданні та надали суду заперечення проти позову з наступним обґрунтуванням. Працівниками ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 28.02.2013 р. якою встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2013 р. на суму 70456 грн. внаслідок порушень податкового законодавства. Представники відповідача в судовому засіданні 17.10.2013 р. проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована 01.08.2005 р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, зареєстрована як платник податків на додану вартість 26.06.2008 р., свідоцтво за номером НОМЕР_3, перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 28.02.2013 р. За наслідком перевірки відповідачем 26.07.2013 року складено акт № 151/178/НОМЕР_2, в якому встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2013 р. на суму 70456 грн.

В акті перевірки зазначено, що товар, придбаний у постачальників ТОВ «Взлет Ера» та ТОВ «Авіс Фарм» у січні та ТОВ «Профторг-2012» у лютому, не використаний у фінансово-господарській діяльності.

09.08.2013 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту № 151/178/НОМЕР_2 від 26.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002071703, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 70456 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 35228 грн.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено виробництво спіднього одягу; діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; оптова торгівля одягом і взуттям; роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Авіс Фарм» (продавець) 01.11.2012р. укладено договір поставки товару № 0111/3 (а.с. 25).

01.11.2012р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Взлет Ера» (продавець) укладено договір поставки товару № 0111/3 (а.с. 26).

Товар за зазначеними вище договорами було отримано позивачем у січні 2013 р. Судом досліджені надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії податкових накладних та видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів на підтвердження реальності здійснення поставки товарів ФОП ОСОБА_1 від зазначених вище постачальників.

Зазначений в договорах товар було відвантажено покупцям ТОВ НВП «Аргон», ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Таврія В», ПП «Таврія Плюс», що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями договорів, видаткових та податкових накладних, товаро-транспортних накладних, виписками по розрахунковому рахунку позивача.

01.02.2013 р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Профторг-2012» (продавець) укладено договір поставки товару № 0102/3 (а.с. 22-24).

01.01.2013 р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Альянс Маркет» (продавець) укладено договір поставки товару № Т01169.

Товар за зазначеними вище договорами було отримано позивачем у лютому 2013 р.

Судом досліджені надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії податкових накладних та видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів на підтвердження реальності здійснення поставки товарів ФОП ОСОБА_1 від зазначених вище постачальників.

Зазначений в договорах товар було відвантажено покупцям ТОВ НВП «Аргон», ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Таврія В», ПП «Таврія Плюс», ПП «Таврія І», ТзОВ «ТМ «Барвінок», ТОВ «Маркет Рітейл», що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями договорів, видаткових та податкових накладних, товаро-транспортних накладних, виписками по розрахунковому рахунку позивача,

Позивач має складські приміщення, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 12/12 від 01.12.2012 року (а.с. 112).

Також, судом досліджені наявні в матеріалах справи копії договорів з контрагентами ФОП ОСОБА_1 - подальшими покупцями товару - ТОВ НВП «Аргон», ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Таврія В», ПП «Таврія Плюс», ПП «Таврія І», ТзОВ «ТМ «Барвінок», ТОВ «Маркет Рітейл», копії податкових та видаткових накладних, товарних накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень і виписок банківських установ.

З огляду на встановлені обставини у справі, угоди, які укладені між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Авіс Фарм» (продавець), ТОВ «Взлет Ера» (продавець), ТОВ «Профторг-2012» (продавець), ТОВ «Альянс Маркет» (продавець) оформлені належним чином; правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин з поставки позивачу товару виконаний сторонами; ФОП ОСОБА_1 продано товар значному колу подальших підприємств-покупців, а саме: ТОВ НВП «Аргон», ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Таврія В», ПП «Таврія Плюс», ПП «Таврія І», ТзОВ «ТМ «Барвінок», ТОВ «Маркет Рітейл», що підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем за період з 01.01.2013 р. по 28.02.2013 р., а саме - за січень 2013 р. на суму 20796,00, за лютий 2013 р. - 49660,00 грн.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом не було встановлено порушень законодавства під час їх складання, оскільки в них зазначено: інформацію про відправника, інформацію про відправлення, інформацію про одержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, тип послуги, назву товару, загальну суму відпущеного товару (товаро-транспортні накладні щодо товару, відправленого через ТОВ «Нова пошта»). До матеріалів справи також долучено копії товаро-транспортних накладних щодо товару, відправленого через автопідприємство, в яких зазначено автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвища водія-експедитора, назву товару, загальну суму відпущеного товару, відповідальну особу вантажовідправника, відповідальну особу вантажоодержувача із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємствами-постачальниками.

З огляду на викладене, в суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем.

Згідно абз. "а" п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Представниками позивача до матеріалів справи надано всі необхідні документи на підтвердження використання у своїй фінансово-господарській діяльності товару, отриманого ФОП ОСОБА_1 від постачальників ТОВ «Взлет Ера» та ТОВ «Авіс Фарм» у січні та ТОВ «Профторг-2012» у лютому.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 у січні - лютому 2013 р. на загальну суму 70456, 00 грн., а саме - за січень 2013 р. на суму 20796,00, за лютий 2013 р. - 49660,00 грн., а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002071703 від 09.08.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання позивача та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 623 від 03.10.2013 року в сумі 2294,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби № 0002071703 від 09.08.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса