ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 р. (о 10:29) Справа №801/9239/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чакал А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 11.09.2013 №0009562202 про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 362,00 грн. та 11.09.2013 №0009602202 про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 2305,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог діючого законодавства за відсутністю складу правопорушення. Позивач зазначає, що дійсно ним не був зроблений запис у КОРО про надходження готівкових коштів 26.07.2013 та 27.07.2013, але відповідальність за це не передбачена. Позивач зазначає, що запис не було внесено з поважних причин, оскільки на той час РРО знаходилися у ремонті, а внесення таких записів наступним днем є порушенням діючого законодавства, у зв'язку з чим розділ 2 КОРО за 26.07.2013 та 27.07.2013 не був заповнений. Між тим позивачем виручка була оприбуткована належним чином, проведена через РРО. Позивач також зауважує, що денні звіти за 26.07.2013 та 27.07.2013 були роздруковані та вклеєні до КОРО, лише не був зроблений запис до КОРО, що є порушенням ведення КОРО, а тому застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні суперечить діючому законодавству. Крім того, під час перевірки безпідставно встановлено, що позивач не здійснює належним чином ведення обліку товарних запасів, оскільки за місцем знаходження інших складських приміщень знаходяться усі первинні документи на придбаний товар.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що спірні рішення прийняті у зв'язку з встановленими під час перевірки порушеннями законодавства у сфері регулювання обліку готівки, на підставі та у межах повноважень податкового органу.

Вислухавши пояснення представників сторін, свідка, розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою - підприємцем здійснює діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10), знаходиться на загальній системі оподаткування.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 являється суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 22.08.2013 посадовими особами податкового органу була проведена перевірка господарської одиниці кафе-бару, розташованої за адресою АДРЕСА_1, що використовує позивач. За результатами перевірки 22.08.2013 складено акт.

У ході перевірки працівниками податкового органу були встановлені порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, пунктів 1, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року, зі змінами та доповненнями, а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті; незабезпечення ведення у порядку, встановленому діючим законодавством, облік товарів за місцем їх реалізації; неоприбуткування грошових коштів в сумі 461 грн. у Книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0009562202 від 11.09.2013 про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 362,00 грн. та №0009602202 від 11.09.2013 про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 2305,00 грн.

Не погодившись з зазначеним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0009602202 від 11.09.2013 про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 2305,00 грн., суд зважає на наступне.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки господарської одиниці, де здійснює діяльність позивач, було встановлено порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - неоприбуткування грошових коштів в сумі 461 грн., у зв'язку з чим до позивача застосований штраф у сумі 2305 грн. (461х5) відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Згідно з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (надалі Положення №637) касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

Порядок оформлення касових операцій передбачений у розділі 3 Положення №637. Так, п.3.1 містить вимоги до оформлення касових операцій, згідно якого касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

За правилами пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абзац перший), при цьому у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги) (абзац третій зазначеного пункту Положення).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення №637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки N 436/95 від 12 червня 1995 року (надалі Указ №436/95), який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року та діє до прийняття відповідного закону, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом N 436/95.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених норм, склад правопорушення включає як не відображення фіскальних звітних чеків РРО в книзі обліку розрахункових операцій, так і не здійснення відповідного запису до книги обліку розрахункових операцій.

Зазначена позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 02.04.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 244.2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як було зазначено вище, під час перевірки було встановлено, що позивачем не здійснений запис до Книги обліку розрахункових операцій за 26.07.2013 та 27.07.2013 про оприбуткування готівки у сумі 461,00 грн. (Z-звіт №3 на 238 грн. за 26.07.2013, Z-звіт №4 на 223 грн. за 27.07.2013).

Зазначені обставини підтверджуються актом перевірки, показаннями свідка -головного державного ревізора - інспектора ОСОБА_5, який зазначив, що під час перевірки було встановлено, що в Книзі обліку розрахункових операцій за 26.07.2013 та 27.07.2013 наявні відповідні Z-звіт №3 на 238 грн. за 26.07.2013 та Z-звіт №4 на 223 грн. за 27.07.2013, але відсутній запис про оприбуткування готівки у сумі 461,00 грн. (Z-звіт №3 на 238 грн. за 26.07.2013, Z-звіт №4 на 223 грн. за 27.07.2013)

Окрім цього, зазначена обставина підтверджується письмовими поясненнями офіціанта ОСОБА_4, в яких зазначено, що дійсно на час перевірки був відсутній запис про оприбуткування готівкових грошових коштів на суму 461,00 грн. за 26.07.2013 та 27.07.2013 по необачності.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи у судових засіданнях 24.10.2013, 07.11.2013 представник позивача також зазначав, що дійсно до розділу 2 книги обліку розрахункових операцій за 26.07.2013 та 27.07.2013 не був внесений запис про оприбуткування готівкових коштів у сумі 461,00 грн. Доречи, зазначені обставини викладені позивачем і у позовній заяві.

Суд зауважує, що зміна вказаних пояснень представником позивача у подальшому (згідно пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні 21.11.2013, запис про оприбуткування готівкових коштів був все ж таки здійснений своєчасно) не змінює характер спірних правовідносин.

Окрім цього, порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині дотримання порядку оприбуткування готівкових коштів, зокрема, невнесення відповідного запису до книги обліку розрахункових операцій за 26.07.2013 та 27.07.2013, що було встановлено під час перевірки, підтверджується іншими доказами, дослідженими судом, а саме: актом перевірки, показаннями головного державного ревізора - інспектора ОСОБА_5, письмовими поясненнями офіціанта ОСОБА_4, яка була присутня під час перевірки, та поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні 24.10.2013, 07.11.2013.

З тих же міркувань суд вважає безпідставними твердження представника позивача, що запис не було внесено з поважних причин, оскільки на той час РРО знаходився у ремонті, оскільки вказана обставина у спірних правовідносинах з урахуванням роздрукування денних звітів РРО за 26.07.2013 та 27.07.2013 та їх вклеювання до відповідного розділу Книги обліку розрахункових операцій не має правового значення та не виключає необхідність дотримання з боку суб'єкта господарювання вимог діючого законодавства, в частині своєчасного та належного оприбуткування готівкових грошових коштів у Книзі обліку розрахункових операцій.

При цьому, суд наголошує, що відсутність відповідного запису у Книзі обліку розрахункових операцій про оприбуткування готівкових грошових коштів є складом правопорушення, відповідальність за яке передбачена Указом №436/95.

Отже, твердження представника позивача, що відсутність запису про оприбуткування готівкових грошових коштів у Книзі обліку розрахункових операцій є порушенням ведення Книги обліку розрахункових операцій, є безпідставним.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вірно застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 2305 грн. (461 х 5) за порушення п. 2.6. Положення №267, отже, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0009602202 від 11.09.2013.

Суд вважає неспроможними доводи представника позивача, що в податковому повідомленні - рішенні зазначений інший акт, оскільки, як встановлено судом, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято саме на підставі акта перевірки від 22.08.2013 та встановлених під час перевірки порушень. Окрім цього, наявність формальних порушень при оформленні податкового повідомлення-рішення не може свідчить про його протиправність.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0009562202 від 11.09.2013 про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 362,00 грн., суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки були встановлені наступні порушення:

п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року (надалі Закон №265)- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи (застосована фінансова санкція відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 на суму 1 грн.)

п. 13 ст. 3 Закону № 265 невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті (застосована фінансова санкція відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 на суму 1 грн.);

п. 12 ст. 3 Закону № 265 незабезпечення ведення у порядку, встановленому діючим законодавством, облік товарів за місцем їх реалізації (застосована фінансова санкція відповідно до ст. 20 Закону №265 на суму 360 грн. (180 х 2).

Відповідно до п.1 ст.3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 13 ст. 3 Закону №265 встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Актом перевірки встановлено, що під час перевірки при реалізації 150 мл. вина «Ай- серез» виробництва «Масандра» на загальну суму 41 грн. реєстратор розрахункових операцій не застосовувався (був відсутній).

Також було встановлено, що сума готівкових коштів за реалізовані товари, в тому числі алкогольного напою на момент перевірки, складає 144 грн.

Зазначені обставини підтверджуються актом перевірки, показаннями головного державного ревізора - інспектора ОСОБА_5, письмовими поясненнями офіціанта ОСОБА_4, яка була присутня під час перевірки.

Окрім цього, вказані обставини не були спростовані позивачем під час розгляду справи.

Суд вважає безпідставними аргументи представника позивача, що податковим органом під час перевірки не встановлена сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, що виключає можливість застосування до позивача відповідальності, передбаченої п. 1 ст 17 закону №265, та зважає на наступне.

Суд зазначає, що виходячи з диспозиції п.13 ст. 3 Закону №265 суб'єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Отже, виходячи з наведеної норми, сума готівкових коштів на місце проведення розрахункових операцій повинна співпадати з сумою, зазначеному у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Як було встановлено під час перевірки, на місце проведення розрахунків були в наявності готівкові грошові кошти у загальній сумі 144 грн. (зокрема, за готівкові кошти було проведено реалізацію алкогольного напою на суму 41 грн.), при цьому був відсутній реєстратор розрахункових операцій та розрахункова книжка, яка повинна бути застосована при відсутності РРО, що не було спростовано позивачем. У зв'язку з чим позивачем було допущено порушення п. 13 ст. 3 Закону №265.

При цьому, на думку суду, не має правого значення, що під час перевірки не було проведений опис наявних грошових коштів. Окрім цього, загальна сума грошових коштів, які знаходилася на місце проведення розрахунків, зазначена в акті перевірки, який відповідно до ст. 69 КАС України є належним доказом на підтвердження встановленого порушення. Крім того, вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями офіціанта ОСОБА_4, яка була присутня під час перевірки та показаннями головного державного ревізора - інспектора ОСОБА_5.

Більш того, у цьому випадку для застосування міри відповідальності, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону №265, має значення лише наявність факту знаходження грошових коштів на місце проведення розрахункових операцій за реалізовані товари та непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, оскільки відповідальність за ці порушення встановлена у розмірі 1 грн. за перше порушення незалежно від того, яка сума знаходилася на місце проведення розрахункових операцій та не була проведена через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня;

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що податковим органом вірно застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 грн. за порушення п. 1 та п. 13 ст. 3 Закону №265 відповідно.

Отже, податкове повідомлення - рішення №0009562202 від 11.09.2013 про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення п. 1, 13 ст. 3 Закону №265 прийнято з дотримання основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог в цій частині суд не вбачає.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 360,00 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення №0009562202 від 11.09.2013 за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 Закону №265 встановлена відповідальність за порушення порядку ведення обліку товарних запасів, відповідно до якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Отже, облік товарів включає в себе комплекс операцій, який полягає у відображенні інформації, що міститься у первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку у порядку, визначеному відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Суд зауважує, що положення Закону № 265 чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

В свою чергу фізичні ж особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, порядок ведення якої був встановлений Постановою КМУ № 1269 від 26.09.2001 та який не передбачає відображення у Книзі обліку товарних запасів.

Так, цим Порядком встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності заносить до Книги такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в т.ч. і заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) з підсумком за день. При цьому зазначені відомості мають виключно ціновий вираз та не містять номенклатури та назви товарів.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки було встановлено відсутність документів на місці реалізації на пляшку вина «Цинандали» за ціною 180 грн., однак на підтвердження належного ведення обліку товарних запасів суду позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, які знаходились в бухгалтерії суб`єкта господарювання, а саме надана накладна 0/14 від 19.08.2013 на придбання вина 0,75 л «Цинандали» на суму 65,24 грн. та фіскальний чек №14/2135/192 на суму 65,24 грн.

Окрім цього, згідно з наказом №1/2 від 02.07.2013 на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», Положення (стандартів) бухгалтерського обліку, позивачем визначена облікова політика підприємства. Відповідно до п. 4 вказаного Наказу встановлено місце зберігання первинних документів, а також реєстрів бухгалтерського обліку, на складі товару та/або на місце ведення бухгалтерського обліку.

Вищезазначені документи первинного обліку підтверджують наявність у позивача належних документів, що свідчать про здійснення ним обліку товарних запасів та виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону №265.

Слід зазначити, зо за змістом п. 12 ст. 3 Закону №265 покладений на суб'єкта підприємницької діяльності обов`язок ведення товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе обов`язку ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.

Отже, враховуючи диспозицію п. 12 ст. 3 закону №265, відповідно до якої облік товарних запасів може здійснюватися як на складах, так і за місцем їх реалізації, враховуючи, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують отримання зазначеного товару та які знаходяться за місцем знаходження складу (за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_3), суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265.

Таким чином, податкове повідомленням-рішенням №0009562202 від 11.09.2013 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 360 грн. є протиправним та в цій частині підлягає скасуванню.

Отже, беручи до уваги встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 21.11.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.11.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0009562202 від 11.09.2013 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 360 грн.

3. В інший частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна